Калінін Костянтин Олексійович

Костянтин Олексійович Калінін
пол. Konstantin Aleksiejewicz Kalinin
Народження	24 січня (5 лютого) 1887; Варшава, Російська імперія
Смерть	22 жовтня 1938 (51 рік); Воронеж, РРФСР, СРСР
Країна	УНР
Приналежність	Армія УНР
Рід військ	Повітряний флот УНР
Освіта	Варшавське реальне училищеd і НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського
Командування	завідувач авіаційного складу Повітряного флоту УНР
Війни / битви	Перша світова війна; Українсько-радянська війна
	Калінін Костянтин Олексійович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Калінін.

Костянти́н Олексійович Калі́нін (5 лютого (24 січня за старим стилем) 1887, Варшава — † 22 жовтня 1938, Воронеж, РРФСР) — український, російський та радянський авіатор, авіаконструктор.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у Варшаві, у сім'ї вихідців із міста Валуйки Воронезької губернії Російської Імперії.

1904 року закінчив учительську семінарію в посаді Андрієво (Келецьке воєводство). Щоби допомогти сім'ї працює токарем на ливарно-механічному заводі Корштейна.

1906 року за розповсюдження революційних прокламацій заарештований. Провів у в'язниці півроку, доки клопотаннями старшого брата Володимира, який того часу служив у міністерстві юстиції, був відпущений на поруки під заставу. Працює вчителем у приватній школі у містечку Водзіслав. Костянтин мріяв продовжити освіту, але з клеймом «політично неблагонадійного» шлях до вищого навчального закладу був для нього закритий. То ж довелося погодитися на пропозицію брата Володимира розпочати кар'єру військового.

1908 року вступив до Варшавського 184-й піхотного полку, де отримав можливість підготуватися до вступу у військове училище.

1909—1912 — навчався в Одеському військовому училищі.

1912—1914 — служив у 3-й Сибірській стрілецькій артилерійській бригаді, 2-му Владивостоцькому фортечному артилерійському полку під Владивостоком.

1915—1916 — брав участь у бойових діях на фронті, за що нагороджений орденами Станіслава, Анни та Володимира.

1916 року закінчив Гатчинську авіашколу, отримав диплом військового льотчика.

1917 року призначений командиром 26-го корпусного авіаційного загону. Останнє звання у російській армії — штабс-капітан.

1918—1919 — служить в авіації Армії Української Держави.

З 03.12.1918 р. — командир 1-го Волинського авіаційного дивізіону.

З лютого 1919 р. — командир повітроплавного загону Армії УНР та УГА.

З травня 1919 р. — інспектор авіації УГА.

Влітку — восени 1919 р. — завідувач авіаційного складу Дієвої армії УНР.

1920—1922 — служив в авіації РСЧА, вступив до лав РКП(б), екстерном склав іспити та зарахований на другий курс Московського інституту Червоного повітряного флоту. Окрім навчання, очолював науково-технічну секцію інституту, брав участь в роботі Навчального комітету, організував льотний гурток, де на старенькому «Н'юпорі» проводив ознайомлювальні польоти для студентів. У результаті партійних інтриг та «чисток» у лютому 1922 р. відчислений як «неблагонадійний».

1923 року вступив до Київського політехнічного інституту на 4-й курс. Калінін наполегливо навчався, брав участь у роботі всіх секцій Авіаційного науково-технічного товариства (АНТТ) при КПІ. Пілотував та організовував навчальні польоти літаків «Анасаль» та «Вуазен», що були в розпорядженні інституту. Опублікував кілька професійних робіт в періодиці того часу

Працював начальником виробництва на київському авіаційному ремонтному заводі «Ремповітрошлях-6».

Розпочав проектування першого літака власної конструкції К-1. Ескізний проект та основні розрахунки були готові після місяця напруженої праці. Проект виконаний з урахуванням обмежених технологій та матеріалів, що були доступні заводу на той час. Керівництво заводу сприйняло ініціативу позитивно та надало кількох спеціалістів на допомогу Калініну.

1924 року запатентував конструкцію еліптичного крила.

У липні проект К-1 затвердили у науково-технічному комітеті а у вересні завод розпочав будівництво дослідного зразка. Будівництво велося повільно та уривками через склоки де-яких керівників та працівників заводу, та все ж було закінчено у червні наступного року.

1925 року, 26 липня, відбувся перший політ пасажирського літака К-1 під керуванням молодого пілота київського гарнізону С. А. Косинського. В перший політ разом з пілотом полетів і сам К. О. Калінін. В подальшому це стало правилом для Калініна — в першому польоті ризикувати разом з випробувачем.

У вересні, після усунення дрібних дефектів та доопрацювання руля напрямку, літак перегнали до Харкова, де з ним ознайомилися представники «Укрповітрошлях». 16 вересня літак вилетів за маршрутом Харків-Орел-Серпухов-Москва, подолавши сумарну відстань 1200 км.

Протягом жовтня-листопада літак успішно витримав державні випробування та був рекомендований до серійного виробництва та експлуатації на повітряних лініях цивільної авіації, вперше в СРСР.

Літак був придбаний товариством «Доброліт», отримав реєстраційний номер RR-DBE (пізніше СССР-481) та переданий Центральній повітростанції Москви, де використовувався для перевезення пасажирів та аерофотознімання до 1930 р.

Наприкінці грудня Калінін блискуче захистив проект К-1 перед дипломною комісією КПІ та отримав диплом інженера-механіка.

1926 року Калініна призначено Директором та Головним конструктором авіаційного заводу акціонерного товариства повітряних сполучень «Укрповітрошлях» у Харкові. Перші два роки роботи тут видалися нелегкими. Незважаючи на те, що були створені К-2 і К-3, в УВП продовжували робити ставку на добре знайомі і надійні в експлуатації літаки німецької фірми «Дорньє».

1927 року заводом виготовлений перший серійний літак К-2. Проведені успішні випробування санітарного літака K-3.

1928 року заводом виготовлений перший серійний літак К-2.

1928 року Калінін приступив до створення К-4.^[1]. Санітарна версія літака відзначена золотою медаллю на Третій Міжнародній авіаційній виставці у Берліні.

У 1928—29 рр. у Харкові розробив конструкції пасажирських літаків К-4, К-5, які витіснили машини іноземних марок з повітряних ліній СРСР. К-5 — наймасовіший літак тих часів у СРСР — цих літаків побудували 260 шт.

У 1930—38 рр. збудовано літаки К-7, розрахований на 120 пасажирів, бомбардувальники К-12, К-13.

Заарештований 1 квітня 1938 р. у Воронежі. У в'язниці створив ескіз нового літака К-15 — з трикутним крилом.

22 жовтня цього ж року помер у воронезькій тюрмі від катувань.

У серпні 1955 Військова колегія Верховного суду СРСР, переглянувши справу, скасувала вирок «за відсутністю складу злочину».

Найвідоміші конструкції літаків К. О. Калініна[ред. | ред. код]

АК-1 «Доброльот»^[en]

серія «Калінін К»

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Вулиця Костянтина Калініна у містах Харків, Балаклія, Богуслав.

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 7 лютого 2020. Процитовано 2 лютого 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Джерела та література[ред. | ред. код]

Д. С. Вирський. Калінін Костянтин Олексійович [Архівовано 16 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 35. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
В. В. Татарчук. Калінін Костянтин Олексійович [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
Тинченко Я. Герої Українського неба. Пілоти Визвольної Війни 1917—1920 [Архівовано 9 серпня 2014 у Wayback Machine.]
Експерт [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]
Савин В. С. Планета «Константин». — Издательство: Харьков: Основа, 1994. — 312 с. — ISBN 5-7768-0407-8.
СИА № 22 Константин Калинин. Биография и немного больше
Первые из первых. 75 лет ХГАПП. Под редакцией Героя Украины, Генерального директора ХГАПП А. К. Мялицы. Автор проекта В. С. Савин — Х.:ХГАПП; Основа, 2001. — 416 с. — ISBN 5-7768-0744-1.
Шавров В. Б. История конструкций самолетов в СССР до 1938 г. — 2-е издание — М.: Машиностроение, 1978. — 576 с.

[1] Архівована копія. Архів оригіналу за 7 лютого 2020. Процитовано 2 лютого 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

[1]