Калій-аргонова радіометрія
Калій-аргонова радіометрія або K-Ar датування — геохронологічний метод, що використовується у багатьох географічних науках. Метод засновується на вимірюванні продуктів радіоактивного розпаду ізотопу Калій-40, який є звичайною складовою таких мінералів як слюда, глинисті мінерали, тефра й евапорити.
Принцип методу[ред. | ред. код]
Калій-40 розпадається бета-розпадом до кальцію-40 або захопленням електрону до аргону-40. Період напіврозпаду цього ізотопа калію складає 1,3 млрд років, тому його можна використовувати лише для датування відносно старих порід. Мінімальний вік, який можна встановити за його допомогою — 100 тисяч років. Вимірюють кількість калію та кількість газу аргону та за їхнім співвідношенням вираховують вік породи. Чим більше кількість аргону, тим старіше порода.
Для вимірювання кількості аргону використовують мас-спектометри[en]. В Україні найчастіше використовуються мас-спектрометри серії МИ-1201, виробництва Сумського заводу електронних мікроскопів[1].
У геології за допомогою калій-аргонової радіометрії визначають вік магматичних порід. Також працюють з осадовими породами, яки містять мінерал глауконіт, що походить з мілководдя морів.
Приклади досліджень[ред. | ред. код]
За допомогою калій-аргонового методу визначено вік порід близько 2 млрд років у провінції Онтаріо в Канаді, вік гранітів Українського кристалічного щита близько 1,9 млрд років.
Також виміряно вік мінералів каїніту та лангбейніту в міоценових відкладах Прикарпаття. Вік каїніту склав близько 13,63–14,65 млн років, вік каїніту — 7,22–9,90 млн років[2].
Обмеження методу[ред. | ред. код]
Метод дає великі похибки при вимірюванні віку метаморфічних порід, оскільки аргон за високого тиску та температур легко випаровується. Також не рекомендують визначати вік калієвих польових шпатів.
Вимірювання кількості калію також може бути неточним, тому на зміну калій-аргоновому приходить аргон-аргоновий метод.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Лабораторія стабільних ізотопів та визначення віку калій-аргоновим методом. Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М. П. Семененка НАН України. Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М. П. Семененка НАН України. Архів оригіналу за 12 липня 2020. Процитовано 29 липня 2019.
- ↑ Вуйтович А. та лангбейніт Передкарпаття: радіометричне датування та умови утворення [Архівовано 29 липня 2019 у Wayback Machine.] / А. Вуйтович, С. Гринів, П. Білоніжка // Мінерал. зб. — 2002. — № 52, вип. 2. — С. 111—118
Джерела[ред. | ред. код]
- Байрак Г. Р. Методи геоморфологічних досліджень [Архівовано 20 вересня 2020 у Wayback Machine.]: навч. посібник — Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2018.
 | Це незавершена стаття з геології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 | Це незавершена стаття з еволюційної біології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |