Йосипівка (Золочівський район)
| село Йосипівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Львівська |
| Район | Золочівський |
| Громада | Буська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA46040030280073656 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1400 |
| Населення | 376[1] |
| Площа | 2,612 км² |
| Густота населення | 143,95 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 80533[2] |
| Телефонний код | +380 3264[3] |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°58′08″ пн. ш. 24°51′41″ сх. д. / 49.96889° пн. ш. 24.86139° сх. д.Координати: 49°58′08″ пн. ш. 24°51′41″ сх. д. / 49.96889° пн. ш. 24.86139° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 232 м[4] |
| Відстань до обласного центру | 72 км[5] |
| Відстань до районного центру | 23 км[5] |
| Найближча залізнична станція | Ожидів-Олесько |
| Відстань до залізничної станції | 4 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 80600, Львівська обл., Золочівський р-н, м. Буськ, пл. 900-річчя Буська, 1[6] |
| Карта | |
  Йосипівка | |
 Йосипівка | |
| Мапа | |
 | |
| | |
Йосипі́вка — село в Україні, в Буській міській громаді Золочівського району Львівської області. Орган місцевого самоврядування — Буська міська рада[6]. Населення становить 376 осіб[1]. До 2020 року села Сидори, Ожидів, Йосипівка, Павлики, Янгелівка, Закомар'я, Застав'є підпорядковувалися Ожидівській сільській раді[7].
Походження назви села[ред. | ред. код]
Перша назва села — Юськовичі. Вважають, що вона пішла від імені графа Юзефа Міра, якому у певний час належало село. У церковній хроніці згадуються імена й інших власників села — панів Василевських та Уруських. Один з власників села п. Василевський у листі до Маркіяна Шашкевича писав: «Приїзди у мої золоті Йоськовичі і забудеш про всі клопоти життя». Назва Йосипівка з'являється у 1947 році.
Географічне розташування[ред. | ред. код]
Село Йосипівку оточують чотири хутори: Павлики, Скриги, Сидори та Застав'є. Існував також п'ятий хутір — Березина, що був знищений радянською владою у повоєнні роки.
Село багате на сади і луки. Назви урочищ пов'язані з розмірами, діяльністю людей, особливостями клімату (Піддовге, Лан, Завкіп, Перекаль, Замалинник, Парашів, Корчики, Річки, Церковне, Кринки, Їски). Попри хутір Скриги протікає річка Млинівка. Ліву заплаву річки затоплює під час повені (тому вона має назву Річки), а права зберегла назву Церковне (була власністю церкви).
Йосипівка знаходиться за 3 км на захід від містечка Олеська, при дорозі Львів-Київ. Із західного боку села — залізниця. З південного боку на віддалі 15 км видніється Гологоро-Кременецький кряж Волинської височини, що є вододілом між Балтійським і Чорним морями. З північного боку протікає річка Покрова.
Через село проходить міжнародна автотраса М-06 Е-40 Київ-Чоп.
Населення[ред. | ред. код]
За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року у селі мешкало 376 осіб[1].
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року був наступним[1]:
| Мовний склад населення с. Йосипівка | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Мова | Число ос. | Відсоток | ||||||||||||
| українська | 374 | 99,47 | ||||||||||||
| російська | 2 | 0,53 | ||||||||||||
Духовне життя[ред. | ред. код]
Село засноване ще за козацької доби, про що свідчать поховання на старому цвинтарі, знахідки розкопок та уцілілий хрест біля хутора Заставне, на місці зруйнованої татарами церкви Святої Покрови. На північній околиці села стояла стара дерев'яна церква, збудована у 1770 році.
Сучасну церкву села Йосипівки почали будувати у 1928 році і освятили 12 липня 1938 року, у храмовий празник святих апостолів Петра і Павла. У 1946 році після Львівського псевдособору греко-католицьку церкву в селі закрили. Натомість з'являється православна церква. У 1987 році, під час візиту до України присвяченого Тисячоліттю хрещення Русі, село відвідав Константинопольський патріарх Димитрій І.
18 червня 1991 року храм та майно передали у користування відновленій громаді Української греко-католицької церкви с. Йосипівка. Однак частина селян залишилася в лоні православної церкви, тому в селі є дві релігійні громади — Української греко-католицької церкви та Православної церкви України.
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Мартин Бідюк — доктор медичних наук, професор Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.
- Мирослава Веселовська — українська радянська діячка, новатор сільськогосподарського виробництва. Герой Соціалістичної Праці. Депутат Верховна рада УРСР 10-го скликання.
- Іван Гаврилюк — український політик і кіноактор, народний депутат України 4-го скликання.
- Богдан Гнидь — радянський і український співак (бас), перекладач, історик вокального мистецтва.
- Гудима Юрій Володимирович — історик, директор Музею історії Львівського національного університету імені Івана Франка.
- Павло Ґаба — провідник ОУН у Львові.
- Григорій Заставний — радянський оперний співак (баритон).
- Кшивецький Богдан Ярославович — доктор технічних наук, професор Національного лісотехнічного університету України[8].
- Оксана Стецюк — український географ, доцент, кандидат географічних наук.
- Михайло Яцків — український різьбяр.
Археологічні знахідки[ред. | ред. код]
У липні 1986 року знайдено Йосипівський скарб — глечик арабських дирхемів VIII—IX століть.
Пам'ятка архітектури[ред. | ред. код]
На території села розташований колишній палац-садиба родини Уруських (Урусових).
.jpg)
У 1790 року власником маєтку став теребовлянський староста Фелікс Уруський. Син, Ян Уруський, закінчив розпочату батьком будову палацу. Крім того, Ян з 1793 року біля садиби насадив сад та парк, у якому зростали клени, липи, ясени, тополі, каштани, тюльпанові дерева, американські сосни та інші. Історія будівлі палацу досить цікава та ще не до кінця вивчена. Імовірно фасад оздоблював відомий польський архітектор Фридерик Бауман.
2.jpg)
Добре збереглися елементи інтер'єру центрального приміщення садиби (фриз) і трохи гірше — фасаду (іонічні колони). Загалом, будинок є одноповерховим, одинадцятиосним, лише середня частина приблизно на півповерхи вища. У фронтальній частині є дещо висунутий вперед ризаліт з портиком, який має чотири колони іонічного ордеру[9][10][11].
Освіта[ред. | ред. код]
У селі діє Йосипівський заклад загальної середньої освіти І ступеня Буської міської ради Львівської області з українською мовою викладання, розрахований на 60 учнів. Нині у чотирьох класах закладу навчаються близько двадцяти дітей[12]. Заснована 1922 року.
Риболовля[ред. | ред. код]
На території села облагороджено ставок, де за невелику плату кожен охочий може насолодитися рибалкою.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України: Буська міська громада, Золочівський район, Львівська область, с. Йосипівка. socialdata.org.ua. Архів оригіналу за 7 квітня 2023. Процитовано 4 липня 2023.
- ↑ Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 4 липня 2023.
- ↑ Коди автоматичного міжміського зв'язку: Львівська область. ukrtelecom.ua. Укртелеком. Архів оригіналу за 3 грудня 2007. Процитовано 4 липня 2023.
- ↑ Прогноз погоди в селі Йосипівка. weather.in.ua. Погода в Україні. Архів оригіналу за 21 грудня 2011. Процитовано 4 липня 2023.
- ↑ а б Відстані від села Йосипівка. della.com.ua. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 4 липня 2023.
- ↑ а б Картка Буської міської громади. busk-miskrada.gov.ua. Буська міська громада. Архів оригіналу за 22 квітня 2023. Процитовано 4 липня 2023.
- ↑ Ожидівська сільська рада. rada.info. Архів оригіналу за 29 березня 2023. Процитовано 8 липня 2023.
- ↑ Кшивецький Богдан Ярославович. busk-miskrada.gov.ua. Кафедра технологій захисту навколишнього середовища і деревини та безпеки життєдіяльності НЛТУ. Архів оригіналу за 23 березня 2023. Процитовано 5 липня 2023.
- ↑ Юрій Гудима. Іван Франко про господаря Йосипівського маєтку біля Олеська (початок) // Воля народу. — 9 червня 2016. — Вип. № 24 (2312). — С. 3.
- ↑ Юрій Гудима. Іван Франко про господаря Йосипівського маєтку біля Олеська (продовження) // Воля народу. — 16 червня 2016. — Вип. № 25 (2313). — С. 3.
- ↑ Юрій Гудима. Іван Франко про господаря Йосипівського маєтку біля Олеська (закінчення) // Воля народу. — 23 червня 2016. — Вип. № 26 (2314). — С. 3.
- ↑ Йосипівський заклад загальної середньої освіти І ступеня Буської міської ради Львівської області. lv.isuo.org. Львівська область. ІСУО. Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 5 липня 2023.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Борис Дупелич, Мартин Заставний. Йосипівка у XX столітті. — Львів : Держбудвидав, 2004. — 176 с.
- Йосипівка // Історія міст і сіл Української РСР: У 26 т. Львівська область / Маланчук В. Ю. (голова редколегії), Гнидюк М. Я., Дудикевич Б. К., Івасюта М. К., Крип'якевич I. П., Огоновський В. П., Олексюк М. М., Пастер П. I. (відповідальний секретар редколегії), Сісецький А. Г., Смішко М. Ю., Челак П. П., Чугайов В. П.. АН УРСР. Інститут історії. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968. — С. 205.
- Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог–справочник / АН УССР. Ин-т истории; Украинское общество охраны памятников истории и культуры; Редкол.: П. Т. Тронько (гл. ред.) и др. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 323. (рос.)
- Садиба та парк початку XIX ст. // Пам'ятники архітектури УРСР, що перебувають під державною охороною: список. — Київ : Держбудвидав, 1956. — С. 61.
Посилання[ред. | ред. код]
- Село Йосипівка, Львівська область, Золочівський район, Буська територіальна громада. decentralization.gov.ua. Процитовано 4 липня 2023.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
 | Це незавершена стаття з географії Львівської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||
.png){kind=small}