Йоганн Штраус (син)
| Йоганн Баптист Штраус | |
|---|---|
| нім. Johann Strauss[1] | |
.jpg) | |
| Народився | 25 жовтня 1825 Відень, Австрійська імперія |
| Помер | 3 червня 1899 (73 роки) Відень, Австро-Угорщина ·pleuropneumoniad |
| Поховання | Віденський центральний цвинтар |
| Громадянство |  Австрійська імперія.svg){kind=small} Австро-Угорщина |
| Діяльність | композитор |
| Галузь | music composingd, опера, класична музика, оперета, популярна музика і інструментальна музика |
| Вчителі | Franz Amond і Joseph Drechslerd |
| Відомі учні | Johann Reschd |
| Знання мов | німецька[2] |
| Роки активності | з 1844 |
| Magnum opus | The Gypsy Barond, Кажан (оперета) і На прекрасному блакитному Дунаї |
| Рід | Штрауси |
| Батько | Йоганн Штраус I |
| Мати | Maria Anna Streimd |
| Родичі | Alice Meysznerd |
| Брати, сестри | Йозеф Штраус і Едуард Штраус |
| У шлюбі з | Генрієта Трефц[en] (1862—1878) Анжелікою Дітріх (1878—1882) Аделя Дойч (1887) |
| Автограф |  |
| Нагороди |   |
| IMDb | ID 0006310 |
| |
Йо́ганн Бапти́ст Штра́ус ІІ (нім. Johann Baptist Strauss; 25 жовтня 1825 — 3 червня 1899) — австрійський композитор, скрипаль, диригент. Старший син Йоганна Штрауса старшого.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 25 жовтня 1825 у Відні. У 1844 році організував власний концертний ансамбль, що потім переріс в оркестр і незабаром приніс популярність Штраусу-диригенту й композиторові. По смерті батька Штраус об'єднав його оркестр зі своїм і здійснив концертні поїздки по європейських містах; у 1856-65 роках й 1869 році бував у Російській імперії, керував літніми концертними сезонами в Павловську, де виконував твори західноєвропейських, російських композиторів і власну музику. У 1863-70 роках — диригент віденських придворних балів.
1870 року відмовився від роботи придворного диригування, що, однак, не завадило йому продовжувати гастролі з тріумфальним успіхом. У 1872 році Штраус гастролював у США, в 1872 й 1886 роках виступав у Москві й Петербурзі. У 1871 році Штраус написав свою першу оперету — «Індіго та 40 розбійників», а після успішної прем'єри третьої оперети Штрауса — «Кажан»[3], він здобув всесвітнє визнання як оперетний композитор.
У 1862 році Йоганн Штраус одружився зі співачкою (Єтті Трефц[en]), яка вже мала до нього трьох дочок і чотирьох синів, що, однак не завадило їхньому шлюбу. Разом вони прожили до 1878 року, коли Єтті Треффц померла. Вважають, що саме вона надихнула Штрауса до роботи в оперетному жанрі.
Другий шлюб Штрауса з актрисою Анжелікою Дітріх не був щасливим, що змусило композитора подати на розлучення. Відмова Римо-католицької церкви у розлученні змусила Штрауса перейти у протестантизм та змінити громадянство, у 1887 році він прийняв громадянство держави Саксен-Кобург-Готи. У серпні 1887 року Штраус одружився втретє з Аделею Дойч, якій пізніше він присвятив популярний вальс «Аделя».
У 1892 році Йоганн Штраус спробував себе в оперному жанрі, проте його єдина опера — «Лицар Пасман» (Ritter Pásmán) не набула популярності. У травні 1899 року він простудився на ранку в придворному театрі, де диригував увертюрою до «Кажана», почалося запалення легенів, яке стало для композитора фатальним. 3 червня 1899 року Штраус помер. Похований Йоганн Штраус на центральному цвинтарі Відня «Zentralfriedhof».
Творчість[ред. | ред. код]
Штраус — найвидатніший майстер віденського вальсу й віденської оперети. Написав близько 500 творів танцювальної музики (вальси, польки, мазурки у), які підняв на високий художній рівень. Опирався на традиції Франца Шуберта, Клода Вебера, І. Ланнера, а також свого батька (у тому числі розвинув форму 5-частинного вальсового циклу з інтродукцією і кодою), симфонізував вальс і додав йому індивідуальну образність. Романтична натхненність, мелодійна гнучкість і краса, опора на австрійський міський фольклор, практику побутового музикування обумовили популярність вальсів Штрауса «Прощання з Петербургом» (1858 рік), «Життя артиста», «На прекрасному блакитному Дунаї» (обидва — 1867 рік), «Казки Віденського лісу» (1868 рік), «Віденська кров» (1873 рік), «Весняні голоси» (1883 рік), «Імператорський вальс» (1890 рік) як в Австрії, так й в інших країнах.
Штраус почав писати оперети під впливом Жака Оффенбаха в 1870-х роках. Однак, на відміну від драматургично насиченої французької оперети, в опереті Штрауса панує стихія танцю (залучається головним чином вальс, а також чардаш, галоп, мазурка, кадриль, полька тощо). Вершини творчості Штрауса в цьому жанрі — «Кажан» (1874 рік), «Циганський барон» (1885 рік). Штраус вплинув на творчість Оскара Штрауса, Франца Легара, Імре Кальмана, а також Ріхарда Штрауса (опера «Кавалер троянди»). Музику Штрауса цінували його сучасники — Й. Брамс, М. А. Римський-Корсаков, П. І. Чайковський та інші.
Брати[ред. | ред. код]
- Йозеф Штраус (1827–1870 роки) — автор популярних оркестрових п'єс; диригент в оркестрі Штраусів з 1853 року, з яким гастролював по європейських містах (у 1862 році — в Павловську).
- Едуард Штраус (1835–1916 роки) — автор танцювальних творів; скрипаль і диригент в оркестрі Штраусів, з яким в 1865 й 1894 роках виступав з концертами в Петербурзі й Павловску; з 1870 року став спадкоємцем Йоганна Штрауса на посаді диригента віденських придворних балів.
Твори[ред. | ред. код]
- Комічна опера Лицар Пасман (1892, Відень);
- балет Попелюшка (дороблений Й. Баєром, 1901, Берлін);
- оперети (16)
- Індіго і 40 розбійників (1871)
- Римський карнавал (1873),
- Кажан (1874),
- Каліостро у Відні (1875),
- Принц Мафусаїл (1877),
- Жмурки (1878),
- Мереживна хустка королеви (1880),
- Весела війна (1881; усе — Відень),
- Ніч у Венеції (1883, Берлін),
- Циганський барон (1885),
- Сімпліцій (1887),
- Принцеса Нінетта (1893),
- Яблучне свято (1894),
- Маренка запашна (1895),
- Богиня Розуму (1897; усе — Відень);
- оркестрові —
- вальси (близько 160)
- Пісні кохання (1852),
- Прощання з Петербургом (1858),
- На прекрасному блакитному Дунаї (1867),
- Життя артиста (1867),
- Казки Віденського лісу (1868),
- Вино, жінки та пісні (1869),
- Тисяча і одна ніч (1871),
- Віденська кров (1873),
- Каліостро (1875),
- Прекрасний травень (1877),
- Троянди з півдня (1880),
- Поцілунок (1881),
- Весняні голоси (1883),
- Лагуни (1883),
- Віденські жінки (1886),
- Імператорський вальс (1888) та інші;
- польки (117),
- кадрилі (понад 70),
- галопи (32),
- мазурки (31),
- марші (43) та інші.
- вальси (близько 160)
Переклади українською[ред. | ред. код]
Українська поетеса і перекладачка Тетяна Череп-Пероганич переклала з російської інструментальні твори Йоганна Штрауса для голосу «Блакитний Дунай» (слова невідомого автора), «Казки Віденського лісу» (слова С. Степанової) з концертно-камерного репертуару Євгенії Мірошниченко. Ці переклади увійшли до видання «Душа — се конвалія ніжна…», що вийшло друком в 2021[4].
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
Вулиця Штрауса у містах Дніпро, Кривий Ріг, Горлівка.
Провулок Штрауса у Дніпрі.
Див. також[ред. | ред. код]
- 4559 Штраус — астероїд, названий на честь композитора[5].
- Курсалон
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Adler G. Biographisches Jahrbuch und Deutscher Nekrolog / Hrsg.: A. Bettelheim — B. — Vol. 4. — S. 27–33.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- ↑ Душа – се конвалія ніжна… / Автори-упорядники Орися Баланко і Віталій Фізер, поетичні переклади Тетяна Череп-Пероганич. — Житомир : Бук-друк, 2021. — 252 с. — ISMN 979-0-9007192-0-1.
- ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3. (англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
 | Вікіцитати містять висловлювання від або про: Йоганн Штраус (син) |
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Йоганн Штраус (син) |
- Біографія [Архівовано 23 лютого 2007 у Wayback Machine.](рос.)
- Й. Штраус на сайті А.Чубрика [Архівовано 7 квітня 2007 у Wayback Machine.](рос.)
- Johann Strauss, the Younger (AUSTRIAN COMPOSER) [Архівовано 21 жовтня 2018 у Wayback Machine.] // «Encyclopaedia Britannica» (англ.)
- Johann Strauss Biography / IMDB (англ.)
