Зінкевич Анатолій Семенович
| о. Анатолій Зінкевич | |
|---|---|
| Анатолій Семенович Зінкевич | |
 | |
| Народився | 26 вересня 1953 с. Лосятин, Кременецький район, Тернопільська область, Україна |
| Помер | 13 лютого 2019 (65 років) м. Тернопіль |
| Громадянство |  Україна |
| Національність | українець |
| Знання мов | українська  |
| Учасник | Війна на сході України і Російсько-українська війна (з 2014) |
| Нагороди |  |
Анатолій Семенович Зінкевич, о. Анатолій Зінкевич (26 вересня 1953, Лосятин, Україна — 13 лютого 2019, Тернопіль) — український церковний діяч, митрофорний протоієрей Православної церкви України. Засновник Тернопільського Свято-Троїцького духовного центру імені Данила Галицького. Очільник громадського руху «Українські святині — українському народу». Батько архієпископа Дніпровського ПЦУ Симеона (Зінкевича), старший брат митрополита Луцького та Волинського ПЦУ Михаїла (Зінкевича).
У часи СССР — секретар намісника Свято-Успенської Почаївської лаври єпископа Якова Панчука[1]. . Протоієрей Анатолій[джерело?]
Анатолій Зінкевич народився 26 вересня 1953 року в селі Лосятині Кременецького району Тернопільської області, нині Україна.
Навчався в Кременецькому лісотехнічному технікумі, Київському інституті народного господарства, Ленінградській духовній семінарії, Московській духовній академії, на історичному факультеті Тернопільського національного педагогічного університету (2018)[2].
Працював на будові піднощиком, штукатуром при Почаївській лаврі. Згодом залишився в лаврі, де провів 16 років. Був келейником, екскурсоводом, регентом хору, проректором семінарії, і особистим секретарем намісника Якова Панчука.
Був настоятелем парафій на Лановеччині і Свято-Троїцького духовного центру імені Данила Галицького м. Тернополя[3].
Очолював ініціативну групу «Почаївській лаврі — статус національної духовної святині», громадський рух «Українські святині — українському народу».
Разом із дружиною Наталею виховав п'ятьох синів і доньку. Троє синів обрали священничий сан і нині трудяться на духовній ниві. Найстарший — архієпископ Дніпровський і Криворізький Симеон (Зінкевич) Православної церкви України, молодший брат о. Анатолія — митрополит Луцький Михаїл[4].
- Людина року на Тернопільщині (2002)[5]
- відзнака Тернопільської міської ради (2008)[6],
- орден «За заслуги» III ступеня (2010)[7].
22 травня предстоятель ПЦУ митрополит Епіфаній у співслужінні духовенства та єпископату звершив літію за протоієреєм Анатолієм.[8]
 | Я виріс в українському домі, дихаю його повітрям, їм його хліб. Хто буде за мене ремонтувати його дах, хто боротиметься з тими, що шкодять йому? |  |
— о. Анатолій Зінкевич, [9] | ||
- Його мудрістю, логікою, ерудицією, красномовством, глибокою духовною сутністю, умінням спілкуватися з людьми захоплювалися професори, народні депутати, міністри.[джерело?]
- Одним із перших[уточнити] підтримав Помаранчеву революцію та Євромайдан, а згодом наших добровольців у АТО, причому не лише силою молитви, а й фінансово[4].
- Протоієрей Анатолій їздив в Константинополь просити Вселенський патріархат про автокефалію для Української православної церкви.
- Разом із козаками він їздив до Одеси рятувати перлину біля моря від бронзової Катерини II. Там його навіть заарештували на кілька годин.[прояснити][джерело?]
- ↑ Богом обраний: 16 березня 2004 року відійшов у вічність митрополит Луцький і Волинський Яків (Панчук). pravoslaviavolyni.org.ua. Процитовано 6 березня 2025.
- ↑ Перестало битися серце випускника ТНПУ ім. В.Гнатюка, настоятеля Свято-Троїцького духовного центру отця Анатолія Зінкевича [Архівовано 16 вересня 2019 у Wayback Machine.] // ТНПУ
- ↑ Упокоївся протоієрей Анатолій Зінкевич [Архівовано 27 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Тернопільська єпархія ПЦУ, 13 лютого 2019 р.
- ↑ а б Отець Анатолій Зінкевич доніс свій хрест до краю життя Відійшов у вічність настоятель Свято-Троїцького духовного центру [Архівовано 17 лютого 2020 у Wayback Machine.] // Номер один, 21 лютого 2019 р.
- ↑ Людина року на Тернопільщині». Жнибороди-Бучаччина-Тернопілля. 2014. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 18 квітня 2020.
- ↑ Рішення 20 сесії п'ятого скликання Тернопільської міської ради № 5/20/72 від 21 серпня 2008 року [Архівовано 18 липень 2014 у Wayback Machine.] // Тернопільська міська рада. — 2008. — 8 вересня.
- ↑ Указ Президента України від 20 січня 2010 року № 53/2010 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Митрополит Епіфаній звершив освячення Покровського храму Свято-Троїцького духовного центру. PCU (укр.). 22 травня 2021. Архів оригіналу за 22 травня 2021. Процитовано 22 травня 2021.
- ↑ Садовська, Г. Не просто священика відспівували одинадцять архієреїв // Вільне життя, 20 лютого 2019 р.
- Зінкевич Анатолій Семенович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч»,
- Митрополит Михаїл: "Україна втратила великого патріота і мудрого пастиря" [Текст] : [спогади про о. Анатолія Зінкевича його брата] / митрополит Михаїл // Вільне життя плюс. — 2019. — № 77 (25 верес.). — С. 4 : фот. — (Брат про брата).
- Обірвалось життя, обірвалось умить - / Вже душа їх у небо летить [Текст] : [спогади про служителів Православної церкви України о. Анатолія Зінкевича та архієпископа Іова, біографії] / В. Карпович // Свобода плюс Тернопільщина. — 2019. — № 15 (20 лют.). — С. 5 : фот.
- Садовська, Г. Не просто священика відспівували одинадцять архієреїв [Архівовано 14 вересня 2019 у Wayback Machine.] // Вільне життя, 20 лютого 2019 р.
- Священнослужитель за покликанням [Текст] : [спогади про протоієр. Анатолія Зінкевича, настоятеля у 1980-90 рр. церкви у Москалівці] // Вільне життя плюс. — 2020. — № 21 (18 берез.). — (Незабутній спогад).
- Помер настоятель тернопільського Свято-Троїцького духовного центру протоієрей Зінкевич [Архівовано 15 лютого 2019 у Wayback Machine.] // УНІАН, 14 лютого 2019 р.
- В Анатолія Зінкевича залишилися шестеро дітей [Архівовано 26 лютого 2019 у Wayback Machine.] // Gazeta.ua, 26 лютого 2019 р.
