Зона російсько-українського протистояння на Донбасі

Не плутати з тимчасово окупованою територією — сукупністю територій України, підконтрольних російським військам та збройним угрупованням у Криму, на Донбасі та в інших областях.
Мапа конфлікту станом на 22 лютого 2022:
   Тимчасово окупована територія України
   Територія, визволена українською армією
   Територія України, яка не була під окупацією

Зона російсько-українського протистояння на Донбасі (раніше: Зона АТО[1], Зона проведення АТО[2]) — частина території України з особливим правовим режимом унаслідок бойових дій війни на сході України. Поняття було актуальним до початку широкомасштабного вторгнення (24 лютого 2022).

Хід звільнення території України протягом 1 липня — 5 вересня 2014 року

Територіально охоплювала понад половину площі Донецької та Луганської областей України (промисловий регіон Донбас), а також малу частину Харківської (Ізюм з прилеглими селами).[3][4][5][6][7] Більша частина Зони АТО була визволена українськими силовими структурами в ході літнього контрнаступу 2014 року. Між визволеною і невизволеною частинами Зони проходила лінія зіткнення. Невизволена частина Зони мала назву, зафіксовану у Мінських домовленостях — Окремі райони Донецької та Луганської областей. Поряд із Кримом вона належала до тимчасово окупованих територій держави[8]. Територія, що контролювалася російськими окупаційними корпусами, не повністю збігалася з Мінськими домовленостями: наприклад, Дебальцеве перебувало під контролем російських військ, оскільки було захоплене ними вже після підписання Мінська[9][10]. Загалом Росія контролювала на 1,4 тис. км² більше, ніж було передбачено угодами[11].

Площа території з особливим режимом становила приблизно 40 тис. км², з яких 18 тис. — окуповані Росією станом на 2021 рік[11].

Термінологія і правовий статус[ред. | ред. код]

Мапа
Межі тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, визначені фактичною лінією розмежування (зіткнення) з Російською Федерацією та затверджені указом Президента України від 7 лютого 2019 року № 32/2019[12]

Відколи розпочалася антитерористична операція на сході України (квітень 2014), ЗМІ використовували словосполучення «зона конфлікту»[13]. Поняття «зона АТО» з'явилося у медіа в кінці травня[14].

У законодавчому полі термін «територія проведення антитерористичної операції» запроваджений Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», прийнятим 2 вересня 2014 року[15]. Згідно з ним, це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку[⇨], де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року „Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України“ від 14 квітня 2014 року № 405/2014»[3].

Закон передбачає низку тимчасових заходів для підтримки суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО та осіб, які проживають там. Зокрема:

  • мораторій на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитами та за послуги ЖКГ;
  • мораторій на проведення перевірок у сфері господарської діяльності;
  • звільнення від орендної плати за землі державної та комунальної власності, державне та комунальне майно;
  • деякі інші[15].

У часовому вимірі Зона АТО почала існувати 7 квітня 2014 року. На території Харківської області вона існувала до 14 вересня 2014, а на території Донецької та Луганської областей існувала до 30 квітня 2018, коли розпочалася Операція об'єднаних сил[16][17].

Особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, перебуваючи безпосередньо на території АТО в період її проведення, надається статус учасника бойових дій[18].

1 березня 2017 року прийнята Постанова Кабміну «Про затвердження Порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції», яка у складі «району проведення АТО» виділяє контрольовану і неконтрольовану територію України[19]. З початком на Донбасі Операції об'єднаних сил, відповідно до Закону «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях», ця місцевість розділена на зону ведення бойових дій та зону безпеки[17].

Законодавство оперує і таким найменуванням підконтрольної частини зони: район здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях[20].

Переліки населених пунктів[ред. | ред. код]

Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, був затверджений Урядом під керівництвом А. Яценюка 30 жовтня 2014 року. Він містив більше 750 назв сіл, селищ і міст у Донецькій, Луганській та Харківській областях[21]. Однак, вже 5 листопада, без пояснення причин[22], Кабмін зупинив дію переліку[23].

Зупинення було оскаржене в адміністративному суді. У двох схожих справах суди першої та апеляційної інстанцій погодилися з позивачами в тому, що відсутність переліку позбавляє особу із Зони АТО користуватися податковими пільгами, передбаченими Законом «Про тимчасові заходи на період проведення АТО», а також що законодавство не надає Кабміну права зупиняти дію своїх же актів. Тому розпорядження КМУ про зупинення дії переліку населених пунктів було визнане нечинним. Проте, Вищий адміністративний суд (касаційна інстанція) став на сторону Уряду, скасувавши попередні рішення та передавши справи на новий розгляд[24]. Подальший рух цих справ невідомий.

Зрештою Кабінет Міністрів затвердив новий перелік населених пунктів, який є чинним досі[7]. У порівнянні з попереднім, із нього виключені деякі населені пункти Донеччини.

Окремо існують перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення. Вони затверджені розпорядженням Уряду від 7 листопада 2014 року[25].

На виконання Закону України про особливий статус Донбасу Верховною Радою затверджений перелік географічних координат, що утворюють лінію з прив'язкою до місцевості, в межах якої (між лінією, державним кордоном з Російською Федерацією та урізом води Азовського моря) повинен бути запроваджений особливий порядок місцевого самоврядування в разі виконання Росією своєї частини Мінських домовленостей[26].

З початком ООС в Інтернеті опублікували новий перелік населених пунктів у зоні ведення бойових дій. Серед них окремо виділені населені пункти на лінії розмежування[17].

Точні географічні координати лінії розмежування, перелік тимчасово окупованих територій визначені Указом Президента України від 7 лютого 2019 р. № 32/2019[27] відповідно до повноважень глави держави, передбачених у ст. 1 Закону про деокупацію.

Управління[ред. | ред. код]

Докладніше: Військово-цивільна адміністрація

Проведення у Донецькій та Луганській областях антитерористичної операції засвідчило існування проблем, зумовлених нездійсненням органами місцевого самоврядування покладених на них повноважень протягом тривалого часу. Фактично, вони самоусунулися від виконання своїх повноважень. Це вкрай негативно позначилося на безпеці та життєдіяльності населення в районі проведення АТО[28].

Після відповідної пропозиції РНБО[29] Президент Порошенко підписав Закон України «Про військово-цивільні адміністрації» № 141-VIII, прийнятий Верховною Радою 3 лютого 2015 року[30]. Дія Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення, але не більше ніж на три роки з дня набрання ним чинності.

Військово-цивільні адміністрації є тимчасовими органами управління, характерними саме для Зони АТО — території з постійними і високими безпековими загрозами, зумовленими збройним конфліктом. Їх метою є створення умов для забезпечення життєдіяльності відповідних територіальних громад, вирішення питань місцевого значення шляхом установлення особливого порядку здійснення окремих повноважень органів місцевого самоврядування (сільських, селищних, міських рад, їх виконавчих органів, обласних, районних рад) у районі проведення антитерористичної операції, в той час як відповідні органи місцевого самоврядування такі повноваження не здійснюють або самоусунулися від їх виконання[31].

Військово-цивільні адміністрації населених пунктів формуються з військовослужбовців військових формувань, які відряджаються до них у встановленому законодавством порядку для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, службі в правоохоронних органах без виключення зі списків особового складу, а також працівників, які уклали з Антитерористичним центром при СБУ або з Об'єднаним оперативним штабом трудовий договір.

Безпосереднє керівництво військово-цивільними адміністраціями населених пунктів здійснюють їх керівники, а загальне — керівники обласних ВЦА, керівник АТЦ, командувач об'єднаних сил[32][33].

На Донеччині у зв'язку з проведенням АТО заборонене полювання на всі види мисливських тварин і, крім того, заборонене ввезення будь-якої вогнепальної зброї (навіть легальної)[34].

30 жовтня 2019 року в районі проведення ООС оголосили режим перебування в зоні безпеки «жовтий», який вводить додаткові обмеження для громадян і надає додаткові повноваження військовим і правоохоронцям. Зокрема, перебування та переміщення осіб здійснюється за наявності документів, проводиться особистий огляд громадян і речей, транспортних засобів. Режим встановлюється на межах ізоляції і районів обмеженого доступу[35].

Державну політику з питань тимчасово окупованих територій у Донецькій і Луганській областях та тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, а також прилеглих до них територій, інформаційного суверенітету України, реалізує Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.

Правосуддя[ред. | ред. код]

Війна на Донбасі істотно ускладнила роботу судам, розташованим на території проведення антитерористичної операції. Будівлі деяких судів були захоплені озброєними людьми, окремі судді та працівники апарату зазнали переслідування, тиску, а загальна обстановка в зоні становила велику небезпеку для життя та здоров'я учасників судових процесів[36].

12 серпня 2014 Верховна Рада прийняла Закон «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції»[37]. Відповідно до цього Закону на час проведення АТО була змінена територіальна підсудність справ, підсудних судам, розташованим у районах її проведення, та підслідність кримінальних правопорушень, вчинених у тих же районах.

Вищі суди видали низку розпоряджень, якими визначили, яким саме місцевим і апеляційним судам передається розгляд справ, підсудних судам із Зони проведення АТО[38].

Оперативно-тактичний поділ. Пропускний режим[ред. | ред. код]

Мапа розмежування на Донбасі за Мінськими угодами

Сектори (до 2016)[ред. | ред. код]

З метою військового планування у Зоні АТО у квітні 2014 були виділені окремі оперативні райони дій Збройних сил України: сектори А, Б, С, Д та Сектор М[39]. Як свідчить оприлюднена карта розмежування сил на Донбасі[40], поділ на сектори здійснений у рамках Мінських домовленостей і погоджений Тристоронньою контактною групою.

Зокрема, Сектор «А» займав територію північних районів Луганської області від українсько-російського кордону вздовж р. Сіверський Донець, біля сіл Кримське, Новотошківське, Золоте, Оріхове; Сектор «С» — північні райони Донецької області та західні райони Луганської області по лінії Вуглегірськ — Дебальцеве — Зоринськ; Сектор «Б» — територія навколо Донецька по лінії Мирноградкол. Димитров — Келерівкакол. Кірове — Горлівка — Єнакієве — Шахтарськ — Кутейникове — Кумачове. Сектор «Маріуполь» займав територію Мангушського, Новоазовського та частину Нікольського і Бойківського районів; Сектор «Д» був розташований на неконтрольованій території між Горлівка та кордоном з Росією на ділянці Ізварине — Кумачове[39][40].

З 24:00 24 серпня 2014 року Сектор «Д» рішенням Штабу АТО розформований[41].

Оперативно-тактичні угруповання (з 2016)[ред. | ред. код]

18 грудня 2015 року прес-офіцер Сектору «М» заявив про розширення території Сектору[42], а 4 січня 2016 року стало відомо, що поділ на Сектори у зоні АТО скасовано. Натомість уведено поділ на три Оперативно-тактичні угруповання[43][44]. Так, зона Сектору «М» та південна частина Сектору «Б» були включені до Оперативно-тактичного угруповання «Маріуполь», північна частина Сектору «Б» та західна частина Сектору «С» — до Оперативно-тактичного угруповання «Донецьк», а східна частина Сектору «С» та вся зона Сектору «А» — до Оперативно-тактичного угруповання «Луганськ».

5-6 листопада 2017 року, разом із призначенням Михайла Забродського новим командувачем сил АТО, ОТУ «Донецьк» було ліквідовано, й таким чином в їх складі залишилося 2 оперативно-тактичних командування.[45]

Пропускний режим[ред. | ред. код]

Починаючи з 21 січня 2015 на лінії зіткнення діє пропускний режим. Для в'їзду на тимчасово непідконтрольні Україні території потрібен спеціальний електронний пропуск. В'їзд/виїзд здійснюється за умови надання документів, що посвідчують особу, виключно на контрольних пунктах в'їзду-виїзду (КПВВ) і на підставі даних, унесених до електронного реєстру[46].

На даний час діють шість дорожніх коридорів для автомобільного транспорту і сім КПВВ на залізничних шляхах, якими можна в'їхати або виїхати в/з ОРДЛО.

Правила щодо перетину лінії зіткнення до 28 листопада 2019 року регулювався Тимчасовим порядком, затвердженим АТЦ при СБУ[47], а після — Порядком, затвердженим Кабміном[48].

Порядок переміщення товарів в районі проведення АТО врегульовано Постановою Кабміну від 1 березня 2017 року. Згідно з нею, суб'єктам господарювання забороняється переміщувати товари через лінію зіткнення або в її межах, крім харчових продуктів та лікарських засобів у складі гуманітарних вантажів, а також енергоресурсів за окремим переліком. Провезення особистого майна громадян не обмежується[19].

У зв'язку з поширенням коронавірусу, з 28 березня 2020 обмежено перетин лінії проведення операції Об'єднаних сил (що розуміється як межа Донецької та Луганської областей з іншими областями України). В'їхати зі сторін Харківської, Запорізької і Дніпропетровської областей неможливо, за винятком авто, що задіяні в логістичному забезпеченні життєдіяльності району[49].

«Сіра зона»[ред. | ред. код]

Уздовж лінії розмежування сторін (по фронту) проходить т. зв. «сіра» зона — буферна смуга нейтральної території. Її ширина в деяких місцях досягає кількох кілометрів, а в інших — всього дві-три сотні метрів. У той час як на фронті триває режим припинення вогню, саме ця територія перетворилася в найгарячіше місце конфлікту. Тут активно працюють диверсійно-розвідувальні групи[50].

Населені пункти сірої зони перебувають в особливому побутовому занепаді, а їх жителі страждають від правового вакууму, що утворився через відсутність там українських органів влади[51][52].

У випадку реалізації плану розведення військ по всій довжині фронту, сіра (буферна, демілітаризована) зона значно збільшиться і простягатиметься на кілометри завширшки. Як війська України, так і проросійських бойовиків, не матимуть права знаходитися в ній. За одним із варіантів, до зони потрапляють низка населених пунктів, що зараз знаходяться під захистом ЗСУ, а також частина Донецька[53].

Вплив на цивільне населення[ред. | ред. код]

Внаслідок збройного конфлікту на Донбасі страждає значною мірою цивільне населення, перш за все, внаслідок обстрілів. Як і військові, цивільні жителі масово ставали заручниками у цілій мережі незаконних місць несвободи, створених організованими збройними формуваннями «ЛНР» і «ДНР»[54].

За даними ООН (квітень 2018), від початку конфлікту більше 2,5 тисяч цивільних чоловіків, жінок та дітей було вбито, а понад 9 тисяч отримали поранення. Більше 600 тисяч людей, у тому числі 100 тисяч дітей, відчувають на собі вплив триваючих збройних зіткнень уздовж 457-кілометрової лінії розмежування. Щомісяця більше 1 мільйона людей змушені перетинати її через контрольно-пропускні пункти, багато з них це роблять лише для того, щоб отримати доступ до основних гуманітарних та соціальних послуг. Загалом, за підрахунками ООН, від гуманітарної кризи страждають 3,4 мільйони людей на Донбасі[55].

Однією із головних загроз життю та здоров'ю громадян є міни, нерозірвані снаряди та залишки вибухових пристроїв. Наявність мін та боєприпасів, що не розірвалися, впливає на життя двох мільйонів людей на сході України, становить загрозу життєво важливим об'єктам цивільної інфраструктури, перешкоджає свободі пересування, перекриває доступ до засобів існування та обмежує можливості для дозвілля дітей.

Україна входить до числа країн з найбільшою у світі кількістю жертв мін та інших вибухонебезпечних залишків війни: щомісяця кількість таких жертв перевищує кількість постраждалих у результаті активного конфлікту (звіт УВКПЛ щодо ситуації з правами людини в Україні за період з 16 серпня по 15 листопада 2017). Згідно зі звітом Женевського міжнародного центру гуманітарного розмінування і Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру (квітень 2017), Україна посіла перше місце у світі за кількістю жертв вибухів протитранспортних мін, випередивши Афганістан і Сирію[56].

На сьогодні Україна є однією з найзамінованіших країн світу. З початку російської агресії сукупна площа замінованих районів складає близько 7 тисяч квадратних кілометрів на підконтрольній території та близько 14 тисяч квадратних кілометрів на тимчасово окупованих територіях Донецької і Луганської областей та Автономної Республіки Крим[57].

Вимушена міграція[ред. | ред. код]

Докладніше: Біженці та вимушені переселенці російсько-української війни
Густина внутрішньо переміщених осіб до місцевого населення по областях станом на липень 2019
   Немає даних (АР Крим та м. Севастополь)
   < 0.50%
   0.50% - 1.00%
   1.10% - 3.00%
   3.10% - 12.00%
   12.10% - 35.15%

Велика частина громадян, які проживали на сході України (найбільш урбанізованому і густонаселеному регіоні держави), з початком війни були вимушені тікати від неї. Враз вони залишилися без житла, роботи та засобів існування, люди масово втікали зі своїх домівок, закривалися їх бізнеси[58]. Унаслідок цих подій в Україні утворився новий соціальний прошарок — внутрішньо переміщені особи.

На початок 2016 року з Донецької та Луганської областей виїхали понад 992 000 осіб[59]. На жовтень таких було вже більше мільйона. Найбільше внутрішньо переміщених осіб розміщено у Луганській (290 600), Харківській (188 600), Донецькій (120 000) областях[60].

Влада України прийняла низку нормативно-правових актів, спрямованих на забезпечення гарантій прав переселенців[61]. Зокрема, ведеться їх облік, гарантується захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання[62], діють гарячі лінії допомоги тощо. Створене Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб.

Проте, проблему забезпечення житлом переміщених осіб центральна влада фактично делегувала місцевим громадам, і в цьому аспекті переселенці зазнають істотних труднощів[63].

Вимушеним мігрантам в Україні допомагають численні громадські організації[64], міжнародні та іноземні: Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, Норвезька рада у справах біженців (NRC), Данська рада у справах біженців (DRC), Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) тощо[65], а також пересічні волонтери[66].

Програма розвитку ООН надала допомогу більше 30 000 переселенцям та людям у зоні конфлікту на сході країни[67].

Загалом, участь держави у вирішенні проблем переселенців найчастіше описується як «недостатня»[68][69][70][71], особливо в інформаційній та житловій сферах. Існують проблеми і з доступом внутрішньо переміщених осіб до працевлаштування. ВПО є переважно міським населенням, де виділяються спеціалісти та представники промислових професій. Їх досвід роботи та навички наразі не користуються високим попитом, до того ж більшість пропозицій передбачають низький рівень оплати праці або мають тимчасовий характер. Зайнятість в аграрному секторі носить сезонний характер. Деякі роботодавці вважають, що ВПО проживають «тимчасово» і не схильні укладати з ними трудові договори[65].

УВКБ ООН піддає критиці «недостатньо прозору» процедуру припинення виплати українською владою соцдопомог і пенсій окремим категоріям мешканців сходу, а також обмеження у свободі переміщення[72][73]. І все ж, за даними опитувань КМІС, 61 % внутрішньо переміщених осіб не відчувають упередженого ставлення до себе[74], а 48 % не мають наміру повертатися на колишнє місце проживання[75].

До Росії в цей же час, за різними оцінками, перебралися від 800 тисяч до мільйона жителів Донбасу. Згідно з журналістськими розслідуваннями, ці люди переважно незадоволені забезпеченими їм умовами та ставленням місцевого населення[76][77][78][79].

Злочинність[ред. | ред. код]

Криміногенна ситуація на Донбасі різко погіршилася з початком війни. Злочинність широко поширена у Зоні українсько-російського протистояння, особливо на неконтрольованих владою України територіях[80].

Як зазначалося в Аналітичній доповіді до Щорічного Послання Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2015 році»,

Дії озброєних осіб терористичних угруповань «ДНР» і «ЛНР» на сході України є зіставними з діями бойовиків «Ісламської держави» на території Сирії та Іраку. Їх діяльність за масштабами охоплення й методами нелюдських дій і вчинків викликає надзвичайне занепокоєння та є вкрай актуальною проблемою сучасності, і водночас викликом та реальною загрозою для безпеки всіх без винятку країн світу. Знущання, вбивства, катування є нецивілізованими, ганебними та злочинними явищами, які практикують обидва терористичні угруповання[81].

Із середини квітня 2014 по 15 травня 2016 у зоні конфлікту на сході України Управління Верховного комісара ООН з прав людини зафіксувало 30 903 людські жертви з числа представників Збройних сил України, цивільного населення та членів озброєних груп. Із них 9 371 людей загинули, а 21 532 — отримали поранення. Унаслідок бойових дій загинуло майже 2 000 цивільних осіб, більшість із яких унаслідок невибіркових обстрілів населених районів артилерійськими системами.

У «терористичних республіках» десятки людей були страчені без належного суду, були вбиті або ж загинули внаслідок катувань та жорстокого поводження, перебуваючи під вартою. Сотні людей вважаються зниклими безвісти, причому достеменно невідомо, чи вони утримуються під вартою таємно, чи ж були вбиті.

Свавільне позбавлення волі набуло безпрецедентних масштабів на територіях, що контролюються озброєними групами; водночас, розмах мережі невизначених місць позбавлення волі досі лишається невідомим. Тисячі людей пройшли через такі місця, де вони утримувалися в нелюдських умовах і зазнавали катування і жорстокого поводження[82].

Істотну кількість тяжких злочинів у Зоні АТО вчиняють українські військові та члени різноманітних парамілітарних формувань. На думку авторитетного українського журналіста та громадського діяча Ю. Бутусова, причинами цього є «тривалі терміни перебування в зоні бойових дій без ротацій і відпусток; побутова невлаштованість, проблеми забезпечення й організації служби; відсутність відбору і низька укомплектованість особовим складом піхотних підрозділів на передовій»[83].

УВКПЛ у доповіді 2016 року звернуло увагу на злочини, вчинені членами територіальних батальйонів, а окремо відзначило справу спеціальної добровольчої роти патрульної служби поліції особливого призначення «Торнадо», 13 службовців якої були звинувачені в катуванні та незаконному ув'язненні й викраденні людини. Станом на 15 травня 2016 року обвинувачення висунуто 11 службовцям роти. Також УВКПЛ відстежує кримінальні провадження, розпочаті проти службовців 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» за звинуваченнями в умисному вбивстві, незаконному викраденні або ув'язненні людини, бандитизмі, грабунку та незаконному заволодінні транспортним засобом. У рамках розслідування звинувачено п'ять службовців «Айдару»[82].

Великою проблемою є те, що у зв'язку з проведенням АТО на мирній території України різко збільшилася кількість незареєстрованої зброї, яка незаконним шляхом потрапляє[⇨] із місць проведення бойових дій. Саме із цим пов'язують трикратне збільшення кількості злочинів з використанням вогнепальної зброї у Києві у 2015 році порівняно з попереднім роком[84].

Зброя з Донбасу потрапляє не тільки на західний напрямок, але й до Росії. Як виглядає, саме ця обставина спричинила стрибок злочинності в Ростовській області РФ у 2015 році[85].

До боротьби зі злочинністю в Зоні АТО залучені такі спеціалізовані правоохоронні органи України як Військова служба правопорядку, Військова прокуратура, Військова контррозвідка, Спеціальна поліція.

Контрабанда[ред. | ред. код]

Оскільки по лінії розмежування не проходить митний кордон України, під спрощеним терміном контрабанда тут розуміється незаконне переміщення товарів через лінію розмежування.

Контрабанда називається чи не найбільшою невійськовою проблемою у зоні АТО — відколи у листопаді 2014 на непідконтрольні території заборонили ввозити українські товари[86][87].

Існує декілька поширених способів незаконного переміщення товарів через лінію розмежування. По-перше, коли місцеві жителі перевозять товари на своїх легкових автомобілях. По-друге, так званий перерваний транзит: вантажна машина прямує до офіційного КПП на кордоні з Росією, декларує напрямок на Казахстан, а перетнувши кордон, заїжджає на окуповані території з російської сторони[87].

Найвигідніше контрабандистам перевозити наркотики, алкоголь, сигарети, продукти харчування, ліки. Оглядачі погоджуються, що той розмах контрабанди, що спостерігається в Зоні АТО, був би неможливий без участі й активного пособництва українських силовиків[88][89]. За свідченнями очевидців, вони навіть погрожували розстрілом тим правоохоронцям, які намагалися перервати їх злочинну діяльність[87].

Російське видання «Новая газета» опублікувало велике журналістське розслідування, з якого вбачається, що основними об'єктами контрабанди в Зоні АТО є вугілля, золото, бензин і тютюн. Основними вигодонабувачами називають лідерів угруповань «ЛНР» і «ДНР», українських бізнесменів і народних депутатів[90].

За даними розслідування Української правди, українські ТЕС, ймовірно, отримують вугілля з шахт, які знаходяться на неконтрольованій території, через фірми, наближені до проросійського політика Віктора Медведчука[91].

Для боротьби з контрабандою в Зоні АТО створені зведені мобільні групи, до складу яких увійшли співробітники СБУ, ДФС, МВС, ДПС України, військової служби правопорядку та представники волонтерських організацій[92][93].

Незадовільний рівень боротьби з контрабандою викликає постійний громадський осуд[94][95][96][97]. У тому числі, на цьому були засновані дії громадських активістів, що з грудня 2016 року почали організовувати т. зв. блокаду ОРДЛО. З 15 березня 2017, після ухвалення рішення РНБО щодо припинення транспортного сполучення між Україною та ОРДЛО, блокадні заходи переведені на державний рівень[98]. На обмеження торговельних зв'язків з окупантом, що проходять через лінію зіткнення або в її межах, спрямована і Постанова Кабміну від 1 березня 2017 року «Про затвердження Порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції»[19].

Нелегальна торгівля з Росією[ред. | ред. код]

Коли російські війська окупували Донбас, на захопленій території опинились 115 зі 150 вугільних шахт України. Донбас багатий на мінеральні ресурси, особливо на високоякісне антрацитове вугілля. Як багаторазово повідомлялося в розслідуваннях, російські компанії почали експорт великої кількості вугілля та металу з окупованих територій в Росію.

Згідно з російськими митними деклараціями, російські компанії у співробітництві з ватажками «ДНР» та «ЛНР» перевезли 3,2 мільйона метричних тон вугілля з окупованих територій України в Росію з 2016 по 2019 роки. Деякі російські фірми, які завозили це вугілля, продавали його своїм споживачам у Росії та на міжнародних ринках. Управління контролю за іноземними активами США (OFAC)[en] наклало низку санкцій на людей та компанії, що були залучені до цієї діяльності.

Використовуючи російські митні декларації про імпорт, дослідницька організація C4ADS[en] визначила, що від січня 2016 року до травня 2019 року російські компанії імпортували вугілля з окупованої території України на 129 142 962 доларів США.

Ключові російські імпортери вугілля пов'язані з біглим українським олігархом Сергієм Курченком, який знаходиться під санкціями OFAC. Російські ЗМІ вказують, що компанії Курченка були єдиними, яким уряд Росії дозволив здійснювати цю діяльність з березня 2018 по листопад 2019 року. Одна з його компаній, «Газ Альянс», поставляє російське та донбаське вугілля для Гонконгу, Нідерландів, Великої Британії, Польщі, Туреччини та інших країн[99] [100][101][102].

Боротьба за інформаційний простір[ред. | ред. код]

Докладніше: Російсько-українська інформаційна війна
Відновлена вежа на горі Карачун

Від самого початку агресії проросійські сепаратисти захопили частоти українських телеканалів на окупованій території та віддали їх російським каналам. Місцеве населення відрізали від українського інформаційного продукту[103].

Після того, як у грудні 2016 на горі Карачун у Слов'янську відновили зруйновану бойовиками телевежу, стало можливим глушити в ОРДЛО та на підконтрольній території України російських мовників. Для цього РНБО була розроблена програма «Комплексна система інформаційної протидії», яка передбачає звичайну практику радіоелектронної боротьби: система приймачів визначає, на якій частоті працюють телевізійні канали, вмикає передавачі, що працюють на цій же частоті, генеруючи перешкоду у вигляді паразитного сигналу[104]. Система, що запрацювала 19 квітня 2018 року[105], реалізується через відбудовану телевізійну вежу в місті Краматорськ, облаштовані на лінії розмежування 30 аналогових телевізійних та 32 радіо-FM-передавачі, запровадження цифрового телевізійного мовлення з РТС Волновахи та низку інших кроків[106]. Тим не менш, «глушилки» не впливають на супутникові сигнали[107].

В ОРДЛО також працюють власні місцеві оператори мобільного та інтернет-зв'язку, що нелегально використовують обладнання, захоплене у відповідних українських операторів[108].

Уряд США через USAID підтримує зусилля української влади щодо поширення медіа-контенту на окуповані території, виділяючи кошти на телерадіомовне устаткування[109]. Одночасно (вересень 2019) Міністерство культури, молоді та спорту анонсувало комплексну програму дій щодо інформаційного забезпечення населення на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей і Криму. За словами міністра, окупанти ефективно глушать сигнал українського телебачення на відстані 50 км від лінії розмежування[110][111].

Стан довкілля[ред. | ред. код]

Докладніше: Екологічні наслідки війни на сході України

З початком війни Донбас — великий промисловий регіон, в якому було розташовано близько 4 500 потенційно небезпечних промислових об'єктів — опинився на порозі екологічного лиха. Російська збройна агресія призвела до серйозних екологічних наслідків — це забруднення підземних вод, водойм, забруднення атмосферного повітря, виведення з ладу значних масивів ріллі, знищення і псування об'єктів природно-заповідного фонду, лісові пожежі та ін.[112][113][114][115][116][117][118][119]

Ботанічний заказник «Волнухинський», що постраждав від війни

Під час боїв неодноразово пошкоджувалась інфраструктура, що призвело до зупинки систем водовідведення шахтних вод та у низці випадків — до повного затоплення шахт. Великої шкоди завдають пожежі, через розриви снарядів у землю потрапили небезпечні речовини[120].

Занедбані та покинуті шахти заповнюються водами з вмістом важких металів та інших токсичних речовин, що робить навколишні ґрунти непридатними для сільського господарства. Існує небезпека, що токсична вода потрапить до річок Кривий Торець і Сіверський Донець. Експерти кажуть, що найгірших наслідків для екології варто очікувати за 5-10 років (з 2021 року)[121].

Деякі об'єкти природно-заповідного фонду пошкоджені обстрілом. На території інших зведено фортифікаційні споруди, у тому числі поза бойовими діями, наприклад, у національному парку Дворічанський, що знаходиться на кордоні з Росією в Харківській області, а також у філії Українського степового заповідника — Крейдяна флора[112][113][114][115].

Дослідження пожеж на природних територіях в зоні АТО провели у 2014 році фахівці Міжнародної благодйної організації «Екологія-Право-Людина». Пожежі, викликані обстрілом, охопили 17 % лісів і 24 % степів у зоні АТО. У 2014 р. у зоні АТО був зафіксований 2901 випадок пожеж на лісових і степових територіях, що в 14 разів більше, ніж поза зоною бойових дій.

Підпал трави в ботанічній пам'ятці природи «Ступки-Голубовські» (Бахмутський район)

Під час боїв у результаті обстрілу виникали пожежі на хімічних підприємствах. Їх вплив на довкілля катастрофічний[112][114][116]. Так, у результаті артилерійського обстрілу на Авдіївському коксохімічному заводі сталася пожежа і витік коксового газу з великим вмістом бензолу, толуолу, нафталіну, сірководню, меркаптану, синільної кислоти і аміаку. Тільки у Луганській області забрудненими водами затоплені близько 20 шахт, що веде до подальшого забруднення підземних вод. У районі боїв відбувається масове забруднення ґрунтів паливно-мастильними матеріалами, металевими осколками від снарядів і мін, а також збідненим ураном, який використовується для підвищення бронебійної здатності деяких боєприпасів. При подаванні води на окупованих бойовиками територіях нерідко не відбувається її дезинфекція активним хлором, що може стати причиною виникнення інфекцій[112][118].

З проведенням екологічного моніторингу на окупованих територіях склалася катастрофічна ситуація. Не працюють пости контролю якості поверхневих вод, пости контролю якості атмосферного повітря в Донецьку, Макіївці, Горловці, Єнакієвому, Луганську і Алчевську, паралізовано роботу Державних екологічних інспекцій, не контролюється радіаційний фон[112][119].

У 1979 році на території шахти «Юнком» (Юнокомунарівськ) радянська влада здійснила ядерний вибух. Після вибуху постійно відкачували воду з шахти, щоб запобігти потраплянню радіації у навколишнє середовище. Проте окупанти припинили відкачування, відтак радіація надходить у питну воду. Україна звернулася до Міжнародного агентства з атомної енергії щодо проведення моніторингової місії[122].

2017 року побачила світ монографія про проблеми довкілля зони АТО — «На межі виживання: знищення довкілля під час збройного конфлікту на сході України»[123].

Див. також[ред. | ред. код]

У мистецтві[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Приклади вживання:
    Оперативна інформація Інформаційно-аналітичного центру РНБОУ за 22 грудня + Карта / Рада національної безпеки і оборони України, 22.12.2014
    Новини Зона АТО — Телеканал новин 24
    Latest from OSCE Special Monitoring Mission (SMM) to Ukraine based on information received as of 18:00 (Kyiv time), 13 January 2015. OSCE. 14 January 2015
    Узагальнення практики розгляду судами деяких питань, пов'язаних із відновленням втраченого судового провадження, у тому числі на тимчасово окупованій території і в зоні АТО ВССУ, 01.01.2017
  2. ↑ Приклади вживання:
    Президент вручив державні нагороди бійцям шостої хвилі мобілізації / Офіційне інтернет-представництво Президента України, 15 жовтня 2016
    Уряд визначив зону проведення АТО / Харківська правозахисна група, 03.11.2014
  3. ↑ а б Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року „Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України“: Президент України; Указ від 14.04.2014 № 405/2014
  4. ↑ Закон України від 20.03.2003 № 638-IV «Про боротьбу з тероризмом» Офіційний портал Верховної Ради України
  5. ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» Офіційний портал Верховної Ради України
  6. ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079-р «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053» Офіційний портал Верховної Ради України
  7. ↑ а б Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України: Кабінет Міністрів України; Розпорядження, Перелік від 02.12.2015 № 1275-р
  8. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями»
  9. ↑ Спірне Дебальцеве: у Мінську окупантам нагадали про лінію зіткнення. Укрінформ. 18.10.2017. Процитовано 21.08.2019.
  10. ↑ Окупована територія Донбасу на 1,4 тис кв км більша, ніж в Мінських угодах – Гармаш. УП. 16.02.2021. Процитовано 16.02.2021.
  11. ↑ а б Сім років від початку АТО/ООС. 10 найважливіших фактів і цифр про війну, яку Росія досі веде з Україною (укр.). НВ. 13 квітня 2021. Процитовано 21 липня 2023.
  12. ↑ Указ Президента України «Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях» від 7 лютого 2019 р. № 32/2019 (укр.). Сайт Верховної Ради України. 9 лютого 2019. Процитовано 21 липня 2023.
  13. ↑ Приклад вживання:
    Банки призупиняють роботу відділень, що розташовані у «зоні конфлікту» в Донецькій області / Корреспондент.biz, 14 квітня 2014
  14. ↑ Приклади вживання:
    Харківські студенти-медики хочуть проходити практику в зоні АТО / ESPRESO.TV, 30 травня 2014
    Призовники весни 2014 року не направлятимуть в зону АТО / ЛІГАБізнесІнформ, 30.05.2014
  15. ↑ а б Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції: Верховна Рада України; Закон від 02.09.2014 № 1669-VII
  16. ↑ Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення
    Файл:Nakaz ATO Ukraine.png
  17. ↑ а б в АТО завершилася. Опубліковано перелік населених пунктів у зоні бойових дій / УП, 30 квітня 2018
  18. ↑ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту: Верховна Рада України; Закон від 22.10.1993 № 3551-XII
  19. ↑ а б в Про затвердження Порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції: Кабінет Міністрів України; Постанова, Порядок від 01.03.2017 № 99
  20. ↑ Про внесення змін до Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» щодо допуску дізнавачів, слідчих та прокурорів до району здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях: Закон України від 03.11.2020 № 948-IX
  21. ↑ Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція: Кабінет Міністрів України; Розпорядження, Перелік від 30.10.2014 № 1053-р
  22. ↑ Кабмін зупинив дію свого розпорядження про перелік населених пунктів, що входять в зону АТО / publicist.in.ua, 11 листопада 2014
  23. ↑ Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053: Кабінет Міністрів України; Розпорядження від 05.11.2014 № 1079-р
  24. ↑ Справа № 826/18327/14:
    http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43162028 [Архівовано 4 листопада 2016 у Wayback Machine.]
    http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43438248 [Архівовано 4 листопада 2016 у Wayback Machine.]
    http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/47866829[недоступне посилання з серпня 2019];
    Справа № 826/18330/14:
    http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42686396 [Архівовано 4 листопада 2016 у Wayback Machine.]
    http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43760363 [Архівовано 4 листопада 2016 у Wayback Machine.]
    http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/52129778 [Архівовано 4 листопада 2016 у Wayback Machine.].
  25. ↑ Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення: Розпорядження Кабінету Міністрів України; Перелік від 07.11.2014 № 1085-р
  26. ↑ Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування: Постанова Верховної Ради України від 17.03.2015 № 252-VIII
  27. ↑ Указ Президента України «Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях» від 7 лютого 2019 р. № 32/2019
  28. ↑ Див. пояснювальну записку до законопроєкту [1].
  29. ↑ РНБО пропонує створити військово-цивільні адміністрації на Донбасі / Телеканал новини «24», 26 січня 2015, 18:04
  30. ↑ Президент підписав Закон «Про військово-цивільні адміністрації» / Прес-служба Президента України, 26.02.2015 13:36. Архів оригіналу за 02.05.2015. Процитовано 24.10.2016.
  31. ↑ Ст. 1 Закону.
  32. ↑ Ст. 4 Закону
  33. ↑ Ст. 5 Закону
  34. ↑ НА ДОНЕЧЧИНІ ПОЛІЦІЯ ЗАБОРОНИЛА ВВОЗИТИ ЗБРОЮ НА ТЕРИТОРІЮ ОБЛАСТІ / ТСН, 08.03.2017
  35. ↑ В зоні ООС ввели режим "жовтий": громадян можуть затримувати і проникати в їхнє житло. УП. 30 жовтня 2019. Процитовано 30 жовтня 2019.
  36. ↑ Даниленко Є. Суди із зони АТО: порядок і наслідки зміни підсудності // Закон і бізнес, 23.08—05.09.2014
  37. ↑ Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції: Верховна Рада України; Закон від 12.08.2014 № 1632-VII
  38. ↑ УВАГА! До відома працівників апаратів місцевих судів Донецької області / Державна судова адміністрація України
  39. ↑ а б Сектори зони АТО.
  40. ↑ а б Точная карта разграничения сил на Донбассе / InformNapalm, 2015-01-08
  41. ↑ Проміжний звіт ТСК з розслідування трагічних подій під Іловайськом. Повний текст
  42. ↑ К сектору «Мариуполь» добавили населенные пункты Красногоровка и Марьинка
  43. ↑ Олександр Аргат про утворення ОТУ
  44. ↑ Про перехід до системи ОТУ в Білій книзі України
  45. ↑ Михайло Жихоров (10 листопада 2017). Оборонительные клещи Забродского. Зачем Генштаб ликвидировал Донецкий "фронт". http://www.dsnews.ua/. Ділова Столиця. Процитовано 10 листопада 2017.(рос.)
  46. ↑ Як і де оформити пропуск в зону АТО? / UkrMedia, 2015-01-20
  47. ↑ Тимчасовий порядок контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей Архів 3 жов. 2019
  48. ↑ Про затвердження Порядку в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій: Постанова Кабінету Міністрів України; Порядок, Форма типового документа, Зразок, Довідка від 17.07.2019 № 815
  49. ↑ Стали відомі деталі обмеження в’їзду на Луганщину і Донеччину з боку решти України. Новинарня. 28.03.2020. Процитовано 28.03.2020.
  50. ↑ «Сіра» зона АТО / Українські Новини, 24 вересня 2015
  51. ↑ Жителі «сірої зони» на Донбасі вважають себе українцями / РБК-Україна, 25.10.2016
  52. ↑ «Сіра зона»: журналісти «5 каналу» навідались до мешканців Катеринівки / 5 канал, 18 грудня 2015
  53. ↑ Радіо Свобода дізналося подробиці створення демілітаризованої зони на Донбасі. Радіо Свобода. 4 жовтня 2019. Процитовано 9 жовтня 2019.
  54. ↑ Війна на Донбасі і проблеми цивільних. Радіо Свобода. 12 липня 2018. Процитовано 16.06.2020.
  55. ↑ За чотири роки на Донбасі загинули понад 2,5 тисячі мирних мешканців - ООН. УНІАН. 21 квітня 2018. Процитовано 16.06.2020.
  56. ↑ Пояснювальна записка до законопроекту 9080-1 від 19.09.2018.
  57. ↑ Україна сьогодні є однією з найзамінованіших країн світу - нардеп. УНІАН. 16.06.2020. Процитовано 16.06.2020.
  58. ↑ Див. пояснювальну записку до законопроєкту [2].
  59. ↑ Кількість внутрішніх переселенців в Україні перевищила мільйон / Громадське, 11 січня 2016
  60. ↑ Міжвідомчий координаційний штаб повідомляє Архів за 26.10.2016
  61. ↑ Лица, перемещенные внутри страны / УВКБ ООН. Архів оригіналу за 2 листопада 2016. Процитовано 26 жовтня 2016.
  62. ↑ Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб: Верховна Рада України; Закон від 20.10.2014 № 1706-VII
  63. ↑ Житло для переселенців: допоможи собі сам / Deutsche Welle, 07.03.2016
  64. ↑ https://drive.google.com/file/d/0B-huTsZo-4peT3NUcEcxNkdsZWs/view?pref=2&pli=1
  65. ↑ а б Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 6 вересня 2016. Процитовано 26 жовтня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  66. ↑ Вимушені переселенці в Україні: всі сподівання на волонтерів / Deutsche Welle, 03.08.2015
  67. ↑ Програма розвитку ООН надала допомогу більше 30,000 переселенцям та людям в зоні конфлікту на сході України
  68. ↑ ДЕРЖАВА ВІДМОВЛЯЄТЬСЯ ВІД РЕАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ ПЕРЕСЕЛЕНЦЯМ? / Деловая столица, 2 июля 2014
  69. ↑ ЗМІ не можуть замінити державу (круглий стіл на тему: «Інформаційні потреби переселенців: як покращити комунікацію між владою, переселенцями, НДО, волонтерами та ЗМІ і забезпечити доступ до важливої інформації») / ІНСТИТУТ ДЕМОКРАТІЇ ім. ПИЛИПА ОРЛИКА, 01.12.2015
  70. ↑ Біженці з Донбасу знаходять притулок у Харкові / ВВС, 10 червня 2014
  71. ↑ Інформаційні потреби переселенців (дослідження) / Media Sapiens, 20 лютого 2015
  72. ↑ В ООН стурбовані позицією української влади щодо соцвиплат для жителів ОРДЛО та переселенців / Дзеркало тижня, 5 лютого 2017
  73. ↑ В ООН закликають Україну не допускати дискримінації внутрішньо переміщених осіб при виплаті пенсій / 112 Україна, 30 вересня 2016
  74. ↑ Більшість переселенців не стикалися з дискримінацією — опитування / УП, 25 жовтня 2016
  75. ↑ Майже половина переселенців не планують повертатися — опитування / УП, 25 жовтня 2016
  76. ↑ Переселенці з Донбасу: «За що це нам?» / ВВС Україна, 20 червня 2016
  77. ↑ В РОССИИ НАЧАЛИ ВЫСЕЛЯТЬ ПЕРЕСЕЛЕНЦЕВ С ДОНБАССА / ТСН, 03.02.2016
  78. ↑ Беженцы с Донбасса массово едут в Беларусь, потому что в России «слишком много проблем» / Независимое Бюро Новостей, 15.10.2014. Архів оригіналу за 27.10.2016. Процитовано 26.10.2016.
  79. ↑ Полная безнадега и нищета: беженцы с Донбасса «прозрели» от жизни в России / Обозреватель, 10 октября 2015
  80. ↑ Злочинність та безкарність у зоні АТО процвітає / ESPRESO.TV, 11 СІЧНЯ 2016
  81. ↑ Аналітична доповідь до Щорічного Послання Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2015 році». — К.: НІСД, 2015. — 684 с. ISBN 978–966–554–246–9 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 грудня 2016. Процитовано 28 жовтня 2016.
  82. ↑ а б Управління Верховного комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини. Доповідь щодо ситуації з правами людини в Україні. 16 лютого — 15 травня 2016 р.
  83. ↑ Бутусов Ю. Про справжні причини злочинів і вбивств серед військових у зоні АТО / Главком, 15 вересня 2016
  84. ↑ Через АТО на Донбасі у столиці втричі зросла кількість злочинів з використанням зброї / 112.ua, 23 вересня 2015
  85. ↑ СМИ: Конфликт в Донбассе привел к росту преступности в Ростовской области / Deutsche Welle, 10.09.2015
  86. ↑ Україна посилила правила перетину та перевезення товарів через лінію розмежування / 112.ua, 16 червня 2015
  87. ↑ а б в Контрабанда у зоні АТО працює за схемами Придністров'я чи Південної Осетії, — журналіст / ЗІК, 9 жовтня 2016
  88. ↑ Александр Сибирцев. АТО. Анатомия контрабанды / Страна.ua, 11 апреля 2016
  89. ↑ Контрабанда в зоні АТО. Без участі військових вона неможлива, а фінансові потоки сходяться в Києві / ТСН, 25 жовтня 2016
  90. ↑ Власть взяла контрабанда / Новая газета, 24 октября 2016
  91. ↑ Контрабанда вугілля з Донбасу оточенням Медведчука. Цій історії п'ять років. УП. 03.02.2016. Процитовано 03.02.2021.
  92. ↑ В зоні АТО з контрабандою боротимуться 7 зведених мобільних груп — СБУ / УНІАН, 17 липня 2015
  93. ↑ За 4 місяці зведені мобільні групи затримали 476 авто з незаконними вантажами в районі АТО / Прес-центр СБ України, 03.09.2016 Архівовано 28.10.2016
  94. ↑ Радник міністра: блокада ОРДЛО — це клоунада, що дискредитує добровольчий рух
  95. ↑ Генерал Маломуж: контрабанду з ОРДЛО кришують потужні клани у владі. ВІДЕО. Архів оригіналу за 14 лютого 2017. Процитовано 16 березня 2017.
  96. ↑ Участники блокады Донбасса: Угроза энергетической безопасности Украины — не блокада, а тотальная коррупция чиновников [Архівовано 2017-02-17 у Wayback Machine.] (рос.)
  97. ↑ Корінь блокади в корупції та відсутності стратегії / Мустафа Найем // Українська правда. Блоги. — 2017. — 13 лютого.
  98. ↑ Указ Президента України № 62/2017 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року „Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України“»
  99. ↑ Чорна земля: магнати-міленіали, проксі-війни та континентальна торгівля краденим вугіллям. Інфорпост. 14.06.2020. Процитовано 15.06.2020.
  100. ↑ Black Earth: Millennial Magnates, Proxy Wars, and the Continent-wide Trade in Conflict Coal. C4ADS. 26.05.2020. Процитовано 11.07.2020.
  101. ↑ Dirty Fuel. Despite collapsing markets, trains still move banned coal into Russia and onward to international buyers. The Washington Post. 12.06.2020. Процитовано 11.07.2020.
  102. ↑ Russian companies continue to expropriate Ukraine’s natural resources illegally. AtlanticCouncil's Digital Forensic Research Lab. 05.02.2020. Процитовано 11.07.2020.
  103. ↑ СЕПАРАТИСТИ НА СХОДІ ТРАНСЛЮЮТЬ РОСІЙСЬКУ ПРОПАГАНДУ ЗА ГРОШІ УКРАЇНЦІВ. ТСН. 21 червня 2014. Процитовано 18.09.2019.
  104. ↑ В Україні знайшли засіб проти головної зброї Кремля на Донбасі, але є нюанс. Апостроф. 4 серпня 2017. Процитовано 18.09.2019.
  105. ↑ Російський телесигнал почали глушити в зоні АТО, - Сюмар. Цензор.НЕТ. 19.04.2018. Процитовано 18.09.2019.
  106. ↑ О. Турчинов: Відповідно до рішення РНБО України запрацювала комплексна система інформаційної протидії. РНБО. 19.04.2018. Процитовано 18.09.2019.
  107. ↑ Прифронтовий Донбас і пропаганда: чи успішно Україна глушить російське телебачення?. Радіо Свобода. 14 травня 2018. Процитовано 18.09.2019.
  108. ↑ Остання ниточка зв'язку: як зателефонувати на окуповані території Донбасу?. Донбас.Реалії (Радіо Свобода). Процитовано 18.09.2019.
  109. ↑ США дали близько мільйона для українського мовлення на Крим і Донбас – Держдеп. УП. 13 вересня 2019. Процитовано 18.09.2019.
  110. ↑ Бородянський анонсував комплексну програму щодо інформзабезпечення населення ОРДЛО й Криму. Детектор медіа. 12 вересня 2019. Процитовано 18.09.2019.
  111. ↑ Українське ТБ в окупованих районах країни глушать спецзасобами, – Бородянський. 24 Канал. Процитовано 16 вересня 2019.
  112. ↑ а б в г д (рос.) Борейко В. Е. Экологические последствия путинской войны на юго-востоке Украины. — Київський еколого-культурний центр, 7 листопада 2015 року.
  113. ↑ а б Мінприрода призначить відповідальних осіб для моніторингу екологічного стану у зоні АТО. [Архівовано 14 червня 2017 у Wayback Machine.] — повідомлення Міністерства екології та природних ресурсів України.
  114. ↑ а б в (рос.) Василюк А. В., Ширяева Д. В., Коломыйцев Г. А. Военные действия в Украине привели к росту степных пожаров // Степ. бюлл. — 2014. — № 42. — С. 36-38.
  115. ↑ а б (рос.) Лиманский С. В. Военные действия на территории заповедника «Меловая флора» // Степовий бюллетень. — 2014. — № 42. — С. 34-35.
  116. ↑ а б Воєнні дії на сході України-цивілізаційні виклики людству. — Львів: Екологія-Право-Людина, 2015. — 132 с.
  117. ↑ (рос.) Манчук А. Экология войны. — ЛІВА інтернет-журнал, 2015.
  118. ↑ а б Аверин Д., Денисов Н. Війна на сході України: бойові дії та екологічні наслідки. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] — ДП «Східноукраїнський екологічний інститут», 10 червня 2015 року.
  119. ↑ а б (рос.) Аверин Д., Подтуркин Д. Экологический капкан «республик». — Petrimazepa.com, 22 липня 2015 року.
  120. ↑ На межі катастрофи. П'ять найбільших екологічних проблем України. УП. 22 жовтня 2019. Процитовано 22 жовтня 2019.
  121. ↑ Ukraine's war-torn Donbas region is on the verge of environmental disaster. NBC News. 16 травня 2021. Процитовано 17.05.2021.
  122. ↑ Резніков попередив про екологічну катастрофу на Донбасі через радіацію. 24 канал. 24.10.2020. Процитовано 24.10.2020.
  123. ↑ На межі виживання: знищення довкілля під час збройного конфлікту на сході України. — Київ: КИТ, 2017. — 88 с. ISBN 978-966-2279-66-5

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Зона_російсько-українського_протистояння_на_Донбасі&oldid=40368906