Зима Василь Олександрович
| Василь Олександрович Зима | |
|---|---|
 | |
| Народився | 16 грудня 1977 (47 років) м. Миколаїв, Україна |
| Громадянство |  УРСР →  Україна |
| Національність | українець |
| Alma mater | Київський університет |
| Членство | Національна спілка письменників України  |
Василь Олександрович Зима (нар. 16 грудня 1977, м. Миколаїв, Україна) — український журналіст, поет, прозаїк. Син Олександра Зими. Член Національної спілки письменників України (2003).
Василь Зима народився 16 грудня 1977 року в Миколаєві.
Закінчив гімназію імені Лесі Українки (1995), Київський університет (2000, магістр, нині національний). Працює на телебаченні.
- Міжнародна літературна премія імені Миколи Гоголя «Тріумф» (2020)[1],
- лауреат літературного конкурсу «Гранослов»[2],
- Міжнародна премія імені Олеся Гончара (2003).
Автор книг:
• «Війна і ми» (2023),
- «Сільська любов та інші жахіття» (2018)[2],
- «Кровь желто-синего цвета...» (2014)[3],
- «На небо, в Ниццу» (2012)[4],
- «Ukrainian Dream. Последний заговор» (2010)[5],
- «Етюди сонячних країн» (1998),
- «Гра в піжмурки» (2003).
- ↑ Названі лауреати Міжнародної літературної премії імені Миколи Гоголя «Тріумф» за 2020 рік [Архівовано 18 січня 2021 у Wayback Machine.] // Буквоїд, 25 березня 2020 р.
- ↑ а б Василь Зима презентує книгу «Сільська любов та інші жахіття» [Архівовано 21 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // Експрес, 7 листопада 2018 р.
- ↑ Зима, В. Кровь желто-синего цвета... — Фоліо, 2014. — 77 с. — ISBN 978-966-03-7085-2.
- ↑ Зима, В. На небо, в Ниццу. — Фоліо, 2012. — 383 с. — ISBN 978-966-03-5802-7.
- ↑ Зима, В. Ukrainian Dream. Последний заговор. — Фоліо, 2010. — 448 с. — ISBN 978-966-03-5341-1.
- Кухарук Р. Там, де глибина // Фраза, 2005, № 1.
- Зима Василь Олександрович [Архівовано 22 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // ЕСУ