Зеркаль Олена Володимирівна

Зеркаль Олена Володимирівна
Зеркаль Олена Володимирівна
Зеркаль Олена Володимирівна
Україна Заступниця Міністра закордонних справ з питань європейської інтеграції
20 серпня 2014 — 28 листопада 2019
Народилася 24 червня 1973(1973-06-24) (50 років)
Київ
Відома як дипломат
Країна Україна
Alma mater Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Діти 2 сини
Професія Правознавець, дипломат
Нагороди
Заслужений юрист України
Заслужений юрист України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України

Зеркаль Олена Володимирівна (часто вживається Лана Зеркаль[1]; нар. 24 червня 1973, Київ) — українська дипломатка. Заслужена юристка України (2009). Колишня заступниця Міністра закордонних справ України з питань європейської інтеграції[2]. Надзвичайний і Повноважний Посол (2016)[3].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 24 червня 1973 року в Києві. У 1998 році закінчила юридичний факультет Київського університету ім. Шевченка за спеціальністю "правознавство" та у 2008 році магістратуру факультету міжнародних відносин Інституту міжнародних відносин КНУ за спеціальністю "міжнародні економічні відносини". Володіє англійською та французькою мовами.

  • Січень 1991 — лютий 1992 — лаборантка КНУ ім. Шевченка.
  • Лютий 1992 — травень 1994 — секретарка директора «Інсофттех»
  • Травень 1994 — червень 2000 — юрисконсультка АТЗТ «Укрпобуттехніка»
  • Грудень 2001 — січень 2005 — заступниця директора, директорка Департаменту міжнародного права Міністерства юстиції України.
  • Січень 2005 — квітень 2011 — директорка Державного департаменту з питань адаптації законодавства Міністерства юстиції України.
  • 2005 — очолювала делегацію України на конференції за участю представників Міністерств юстиції України та Польщі з питань європейської інтеграції[4].
  • 2006 — член постійної українсько-литовської комісії з питань європейської інтеграції[5].
  • 2007—2013 — член делегації України для участі у переговорах з ЄС щодо укладення Угоди про асоціацію між Україною та ЄС[6][7].
  • 2008 — член делегації України в переговорах з Європейською комісією стосовно укладення Рамкової угоди між Україною та Європейським Співтовариством про загальні принципи участі України в програмах Співтовариства[8].
  • 2010 — член делегації України в переговорах з Європейською комісією щодо змін до Угоди між Україною та ЄС про спрощення оформлення віз[9].
  • Квітень 2011 — травень 2013 — директорка Департаменту взаємодії з органами влади Міністерства юстиції України.
  • З 2011 — член колегії Державної виконавчої служби України[10].
  • 2012 — член Міжвідомчої Координаційної ради з питань побудови електронного реєстру пацієнтів Міністерства охорони здоров'я України[11].
  • З 2012 — член колегії Державної реєстраційної служби України[12].
  • 10 квітня 2013 — взяла участь у засіданні Комітету ВРУ з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, де доповідала на тему: «Збір та використання персональних даних про особу в контексті захисту прав людини»[13].

Робота в МЗС України[ред. | ред. код]

З 20 серпня 2014 — 25 листопада 2019[14][15] — заступниця Міністра закордонних справ України, в обов'язки якої входили питання європейської інтеграції. Її називають одним зі співавторів Угоди про асоціацію[джерело?]. Брала участь у переговорах як щодо політичної, так і економічної частини Угоди, представляючи Міністерство юстиції України в переговорному процесі; представляла Україну в міжнародних судах у справах проти Росії та брала участь в тристоронніх переговорах про «зимові пакети» постачання російського газу до України у 2014—2016 роках[16].

З 6 по 9 березня 2017 року очолювала українську делегацію в Міжнародному суді ООН в Гаазі, де проходили громадські слухання за позовом України проти Росії: відшкодування збитків, заподіяних терактами за підтримки РФ (збитий рейс MH17 Малайзійських авіаліній, обстріли мирних жителів у Волновасі та Маріуполі, обстріл мирних жителів в Краматорську, теракт у Харкові тощо)[17].

Після інавгурації Президента Зеленського у травні 2019 року з'явилась інформація про її призначення на посаду заступниці голови Адміністрації Президента[18][19], проте наступного дня відповідний Указ було скасовано[20].

28 листопада 2019-го вона подала заяву про відставку[21].

Робота після відставки з держслужби[ред. | ред. код]

Із січня 2020 року Зеркаль була радницею тодішнього голови правління «Нафтогазу» Андрія Коболєва та представляла його у зв'язках зі зацікавленими сторонами (стейкголдерами)[22][23]. З 14 травня 2020-го очолювала захист «Нафтогазу» в судах у суперечках з Газпромом та РФ[24][25].

26 травня 2021 року — заявила, що завершила працювати в «Нафтогазі»[23].

Із 1 червня 2021 року — радниця Міністра енергетики України Германа Галущенка[26][27].

Нагороди та звання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. «Кисельов. Авторське». Гість програми Олена Зеркаль. Ефір від 29 липня 2018 року / 1,04 хв. Архів оригіналу за 28 лютого 2020. Процитовано 6 грудня 2019.
  2. Кабмін призначив заступників міністрів з питань євроінтеграції. Архів оригіналу за 23 серпня 2014. Процитовано 22 серпня 2014.
  3. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 570/2016 Про присвоєння дипломатичних рангів. Архів оригіналу за 24 грудня 2016. Процитовано 22 грудня 2016.
  4. Українські експерти вивчали досвід Польщі у сфері євроінтеграції 05.09.2005. Архів оригіналу за 12 травня 2018. Процитовано 17 вересня 2014.
  5. МІНІСТЕРСТВО ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ НАКАЗ 04.05.2006 N 159 Про забезпечення проведення Другого засідання Постійної Українсько-Литовської комісії з питань європейської інтеграції. Архів оригіналу за 06.10.2014. Процитовано 17.09.2014.
  6. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ N 76/2007 Про делегацію України для участі у переговорах з Європейським Союзом щодо укладення Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом
  7. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 804/2010 Про деякі питання переговорів з Європейським Союзом щодо укладення Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Архів оригіналу за 17 вересня 2014. Процитовано 17 вересня 2014.
  8. РОЗПОРЯДЖЕННЯ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 234/2008-рп Про делегацію України для участі у переговорах з Європейською Комісією стосовно укладення Рамкової угоди між Україною та Європейським Співтовариством про загальні принципи участі України в програмах Співтовариства. Архів оригіналу за 17 вересня 2014. Процитовано 17 вересня 2014.
  9. Янукович вирядив делегацію для переговорів з Єврокомісією про спрощення віз. Архів оригіналу за 18 вересня 2014. Процитовано 17 вересня 2014.
  10. ДЕРЖАВНА ВИКОНАВЧА СЛУЖБА УКРАЇНИ НАКАЗ 26.09.2011 року № 37/2 Про затвердження складу колегії Державної виконавчої служби України. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 19 червня 2022.
  11. МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ НАКАЗ N 611 03.08.2012 м. Київ Про створення Міжвідомчої Координаційної ради з питань побудови електронного реєстру пацієнтів. Архів оригіналу за 17.09.2014. Процитовано 17.09.2014.
  12. ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЙНА СЛУЖБА УКРАЇНИ НАКАЗ 24.01.2012 № 103 Про утворення колегії Державної реєстраційної служби України. Архів оригіналу за 23.09.2015. Процитовано 17.09.2014.
  13. У Комітеті Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин відбулись слухання на тему: «Збір та використання персональних даних про особу в контексті захисту прав людини». Архів оригіналу за 7 березня 2017. Процитовано 17 вересня 2014.
  14. Зеркаль написала заяву про звільнення з МЗС. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 28 листопада 2019. Процитовано 28 листопада 2019.
  15. Розпорядження КМУ від 20 серпня 2014 р. № 752-р. zakon0.rada.gov.ua. 20 серпня 2014. Архів оригіналу за 29 жовтня 2018. Процитовано 10 липня 2019.
  16. Ексзаступник міністра Олена Зеркаль стала радницею Коболєва в «Нафтогазі». Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 26 травня 2021.
  17. Стало відомо, хто представлятиме Україну в суді ООН проти РФ. LIGA. 24 лютого 2017. Архів оригіналу за 25 лютого 2017. Процитовано 10 липня 2019.
  18. Указ Президента України №309/2019. Офіційне інтернет-представництво Президента України. 21 травня 2019. Архів оригіналу за 26 травня 2019. Процитовано 10 липня 2019.
  19. Зеркаль відмовилась від посади заступника глави АП - джерела. Українська правда. 22 травня 2019. Архів оригіналу за 22 травня 2019. Процитовано 22 травня 2019.
  20. Указ Президент України №315/2019. Офіційне інтернет-представництво Президента України. 22 травня 2019. Архів оригіналу за 4 червня 2019. Процитовано 10 липня 2019.
  21. Zerkal resigns as Ukraine's deputy foreign minister. www.ukrinform.net (англ.). 28 листопада 2019. Процитовано 22 березня 2024.
  22. Олена Зеркаль стала радником голови правління Нафтогазу. www.naftogaz.com. Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 26 травня 2021.
  23. а б Зеркаль заявила, що завершила працювати в «Нафтогазі». Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 26 травня 2021.
  24. Зеркаль очолила захист "Нафтогазу" в судах проти Росії. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 14 травня 2020.
  25. Зеркаль очолила захист «Нафтогазу» у справах проти Росії. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 26 травня 2021.
  26. Зеркаль після звільнення з "Нафтогазу" стала радником міністра енергетики. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 2 червня 2021.
  27. У Міненергетики повідомили, що Зеркаль стала радником міністра. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 1 червня 2021. Процитовано 1 червня 2021.
  28. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 620/2009 Про відзначення державними нагородами України. Архів оригіналу за 13 жовтня 2012. Процитовано 17 вересня 2014.

Посилання[ред. | ред. код]