Зенгі-Баба

Зенгі-баба або Сангі-баба або Зенгі-Ата або Зенгі Бабай або Зенгібаба (каз. Зеңгі БабаЗеңгі Баба, узб. Zangi BabaZangi Baba, кирг. Зенги БабаЗенги Баба, туркм. ZengibabaZengibaba, тат. Зэнги БабайЗэнги Бабай) — тюркської міфології дух, згодом бенкет, мусульманський святий, покровитель домашніх тварин або великої рогатої худоби. Культ Зенги-баба був поширений у більшості тюркських народів Середньої Азії і Південного Сибіру, а також у татар в Європейській частині Росії. Культ Зенги-баба чудовий тим, що має явно виражену магічну спрямованість, при цьому він включений в ісламську культову практику у своїй «народної» версії[1].

В легендах и обрядах[ред. | ред. код]

В тюркской мифологии каждый вид животных имел своего духа покровителя. Каждому покровителю, как и богу неба Тенгри, возносились молитвы и просьбы умножать и беречь стада, поскольку для кочевников главным достатком был скот[2]. После того как ислам распространился среди тюркских народов, тюркская мифология сохранилась лишь в пережитках, в основном она была вытеснена. Однако в народной религии сохраняются некоторые языческие традиции. Пережитком являются и такие явления как культ предков, почитание волка, а также духи-покровители. В процессе синкретизма возник ряд мусульманских святых, обладавших признаками языческих духов-покровителей, однако имевших все черты мусульманской религиозной практики[3].Как гласит традиционное поверье казахов, у животных (каз. төрт түліктөрт түлік — все виды скота) есть пять святых покровителей-баба (каз. бабабаба — святой, предок)[4]:

  • покровитель вівць (каз. қой киесіқой киесі) — Шопан-ата, від слів чабан (каз. шопаншопан) і предок, старець (каз. атаата);
  • покровитель кіз (каз. ешкінің киесіешкінің киесі) — Шекшек-ата;
  • покровитель коней (каз. жылқы киесіжылқы киесі) — Қамбар-ата;
  • покровитель верблюдів (каз. түйенің киесітүйенің киесі) — Ойсыл-қара;
  • покровитель корів (каз. сиырдың киесісиырдың киесі) — Зеңгі-баба

Казахи шанували Зенгі-бабу і просили у нього збереження і примноження поголів'я корів[5]. У казахів був поширений цілий цикл легенд, присвячених саме Зенгі-бабі. У традиційних повір'ях Зенгі-баба представляється як добрий старий. За повір'ями, «на кого Зенгі-баба погляне, той відразу стане багатієм»[6]. Традиційно на третій день після отелення готували спеціальну страву "уиз" з молозива, води, молока і солі, залитих в баранячий шлунок або кишку і зварених в м'ясному бульйоні. Страва нарізалась шматочками і подавалося гостям, які повинні були під час поїдання вимовляти побажання достатку молочних продуктів і доброго приплоду худоби. У казахів в Омській області Російської імперії шанування Зенгі-баба проводилося під час спеціального релігійного обряду теляк. Теляк приурочувався до якогось релігійного свята або проводився за ініціативою одного з родів. Для обряду забивався баран, м'ясо якого варили, а потім роздавали сусідам і родичам. Перед початком трапези мулла читав молитву з двох частин. Перша частина, на арабською мовою, була стандартною мусульманської молитвою. У другій частині, яку читали тюркською мовою, власне йшло звернення до Зенгі-бабі з проханням про плодючості худоби.

В узбеків Хорезмського оазису Зенгі-баба є покровителем пастухів. В долині річки Зеравшан шамани використовували ім'я Зенгі-баба в своїх обрядах.

У киргизів святий іменується Зенгіі-Ата і також є покровителем худоби.

У касимовських татар дух іменувався Зэнгі Бабай. В честь його і покровителя овець Чулпан ебі готували оладки з несолоного тесту (тосыз айма), обов'язково в якій непарній кількості, і закопували під хлівом.

У тарских татар Зенгі-баба виступав в образі господаря скотарні і жив у хліві. Щоб його задобрити, татари приносили жертви. Зазвичай перше теля різали і пригощали його м'ясом рідню і поважних людей похилого віку села.

Поховання Зенгі-баби[ред. | ред. код]

Культ Зенгі-баби чи Зангі-ота сформувався у важкі для простих людей роки після навали монголів. Для торговців, ремісників і скотарів це роки погромів і розорення. За легендами Зангі-ота був пастухом, шанованою людиною. Він не тільки пас і берег худобу одноплемінників, але і був духовним пастирем[7]. Справжнє його ім'я було Ай Ходжа (Ойхўжа) ібн Тадж Ходжа ібн Мансур (початок XII століття — 1258), а Зангі-ата (узб. Zangi OtaZangi Ota) було його прізвиськом від арабського слова Зангі (чорний)[8]. Етнограф А.Діваєв писав про існування Зенгі-баби (п'ятий шейх ордена Ясавийя), який був учнем Сулеймана Хакіма. За деякими відомостями, Зенгі-ата був нащадком Аристан-баба. В Узбекистані могилу Зангі-ата показують під Ташкентом[9].

У традиції туркменів Зенгі-баба теж був праведним пастухом, що мешкали і похованим в північній Туркменії. В районі його передбачуваного поховання гора та озеро мають назву Зенгібаба[10].

У Сибіру до XIX століття Зенгі-баба вважався мусульманським проповідником, святим. Сибірські татари називають місцем її поховання іскер-Астану. «Могила Зенгі-баби» була місцем паломництва до 1881 року, поки пам'ятник не був знищений пожежею.

З часом ці спогади стерлися, і шанування Зенгі-баба стала являти собою лише культ духа — покровителя великої рогатої худоби.

Поширеність культу в багатьох регіонах Центральної Азії, згідно легендам, пояснюється тим, що частина життя Зенгі-баба був дервішем і багато мандрував. Однак, швидше за все, спочатку виник у XIII—XIV століттях культ Ай Ходжі наклався на доісламські вірування та скотарські культи.

Відомий казахський вчений С. Кондибай писав: «В образі Зенгі-баба яскраво виражені властивості доісламського культу, тому його історичність, швидше за все, результат переосмислення давнього образу і циклізації всіх образів навколо легендарних особистостей в умовах нової релігії — ісламу».

Література[ред. | ред. код]

  1. ↑ А. Селезнёв, И. Селезнёва, И. Белич. Культ святых в сибирском исламе: специфика универсального. — М. : Изд. дом Марджани, 2009. — 218 с. — ISBN 9785040013876.
  2. ↑ Бекбердинова Гульнар Миғражқызы (2012). Этнокультурные традиции в казахской мифологии. 2012 : Восточно-Казахстанский областной архитектурно-этнографический и природно-ландшафтный музей-заповедник. Восточно-Казахстанский областной архитектурно-этнографический и природно-ландшафтный музей-заповедник. Архів оригіналу за 14 листопада 2018. Процитовано 13 листопада 2018.
  3. ↑ Алексеев Н. А. Шаманизм тюркоязычных народов Сибири: опыт ареального сравнительного исследования : [арх. 13 листопада 2018]. — Изд-во "Наука, " Сибирское отд-ние, 1984. — 268 с.
  4. ↑ А.К.Мырзашова. Зооморфные признаки интеллектуальной концептосферы казахов и русских : [арх. 12 листопада 2018] // Вестник Карагандинского государственного университета (Серия Филология). — Караганда, 2010. — № 02 (58). — С. 13—18. — ISSN 0142-0843.
  5. ↑ Зенги-баба // Казахстан. Національна енциклопедія. — Алмати : Қазақ энциклопедиясы, 2005. — Т. II. — ISBN 9965-9746-3-2. (рос.)
  6. ↑ Зенги-баба. читать сказку онлайн (ru-ru) . Архів оригіналу за 9 грудня 2018. Процитовано 12 листопада 2018. {{cite news}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= (довідка)
  7. ↑ Кудряшов А. (13.12.2006). Святые покровители Ташкента. Часть I: Занги-Ота. ИА Фергана. Фергана.Ру. Архів оригіналу за 27 грудня 2018. Процитовано 16 листопада 2018.
  8. ↑ Комплекс Занги-Ата в Ташкенте (рос.). welcometouzbekistan.com. Архів оригіналу за 20 березня 2019. Процитовано 16 листопада 2018.
  9. ↑ Кондыбай С. Зенги-баба // Казахская мифология. — Алматы : Нурлы Алем, 2005. — С. 127—128. — 272 с.
  10. ↑ Igor S. Zonn, Andrey G. Kostianoy. The Turkmen Lake Altyn Asyr and Water Resources in Turkmenistan : [арх. 16 листопада 2018]. — Springer, 2013-10-17. — С. 267—268. — 328 с. — ISBN 9783642386077.

Шаблон:КНЭ

На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Зенгі-Баба&oldid=41442458