Земський суд

Земський Суд — повітовий адміністративний орган в 1775–1862 рр. До 1796 року існувало дві палати — Верхня та Нижня, потім одна (до 1837 року називалася Нижньою). Обирався дворянами і державними селянами.

Склад: засідателі та капітан-справник.

Вирішував незначні судові справи, виконував вироки судових органів.[1]

Земський Суд.[ред. | ред. код]

Земський Суд — повітовий адміністративний орган в 1775–1862 рр. До 1796 року два — Верхній та Нижній, потім один (до 1837 року називався Нижнім). Обирався дворянами i державними селянами.

Склад: засідателі та капітан — справник.

Вирішував незначні судові справи, виконував приговори судових органів.

Верхній Земський Суд.[ред. | ред. код]

Верхній Земський Суд мав значення апеляційної інстанції по відношенню до Нижнього Земського Суду.

Заснований в 1775 році імператрицею Катериною II в числі інших губернських установлень.

У кожній губернії повинен був бути один верхній земський суд, а у губерніях великих їх могло бути відкрито і більше. Верхній земський суд складався з двох голів, затверджуваних найвищою владою за поданням Сенату, і десяти засідателів, які обираються на три роки місцевим дворянством.

При верхньому земському суді визначалися прокурор і два стряпчих. Суд поділявся на два департаменти - кримінальний і цивільний, і відав справами за апеляціями дворян і деяких різночинців на повітові суди, дворянські опіки та нижні земські суди, причому міг вирішувати остаточно тільки позови ціною нижче ста рублів; в інших цивільних справах допускалась апеляція в громадську палату, а вироки суду по кримінальних справах підлягали обов'язковій ревізії кримінальної палати.

Верхній земський суд скасовано імператором Павлом І при введенні нових губернських штатів, у 1796 році[2].

Нижній земський суд.[ред. | ред. код]

Нижній земський суд був виборним та колегіальним.

Він складався з виборного місцевим дворянством на 3 роки, або капітан — справник, та з двох або трьох земських засидателів, також обираємих дворянством; крім того, до нижнього земського суду командирувались із нижній розправ, два заседателя для участі по справам, які стосуються заселення (державних селян).

Нижній земській суд був відповідальним за: тишу та спокій в повіті, приведення у виконання урядових розпоряджень влади, поліцію торгову, спостереження за справним станом доріг і мостів, заходи до припинення заразливих хвороб і скотинячих відмінків, справи по відбуванню різних повинностей, заходи щодо вогню, справи про народнке продовольства, заходи громадського піклування і до припинення жебрацтва, а також слідча частина, розгляд по маловажним проступкам і рішення незначних позовів.[2]

Земські суди у Королівстві Польському.[ред. | ред. код]

В Королівстві Польському земські суди (польськ. sąd ziemski) виникають на початку XIV століття на місці надвірних і задвірних королівських судів[3]. Спочатку в їх компетенції було ведення суду по маловажним цивільних позовах між шляхтою, але потім вони були розширені, і в них зосередилася вся цивільна юстиція.

Земські суди складались з судді, підсудка та писаря, які обиралися королем з 12 кандидатів, представлених від кожного повіту. Земські суди засідали три рази в рік, кожна сесія тривала шість тижнів. Після утворення в 1807 році Герцогства Варшавського земські суди в його межах були скасовані.

Згідно польської конституції 1815 року, в кожному воєводстві мала бути створено кілька земських судів для проведення суду за цивільними справами на більш ніж 500 злотих, але ця частина конституції ніколи не була здійснена на практиці.[4]

Земські суди у Великому князівстві Литовському.[ред. | ред. код]

У Великому князівстві Литовському зеський суд  (лат. judicium terrestre) був шляхетським повітовим судом і існував в XV-XVIII століттях. Суд розглядав кримінальні і цивільні справи, записував скарги на державних службовців повіту, виконував нотаріальні акти. Земські судді вибиралися повітовою шляхтою з числа місцевих шляхтичів, які володіють майном і знають право. Земський суд проводив сесії 3 рази в рік, сесії суду (роки земські) тривали по 3-4 тижні. Судочинство велося на основі Бельского привилея 1564 року, а з 1588 року третьої редакцій Статутів Великого князівства Литовського.[5]

Верхньо-Ломовський Нижній Земський Суд (1781 р.-1863 р.)[ред. | ред. код]

Цей Земський Суд вирішував питання, які стосувались: Судові справи про самовільної порубки лісу, потрави хліба і захоплення землі селянами, про крадіжки майна, про нанесення побоїв і образ, про втечі селян і рекрутів, стягнення грошей і недоїмок, про спірної землі між однодворцами, про видачу свідоцтва на право володіння маєтком.

Керенський Нижній Земський Суд (1781 р.-1863 р.)[ред. | ред. код]

Розглядав судові справи про крадіжку коней і про стягнення грошей. Кузнецький Нижній Земський Суд Саратовської Губернії (1781 р.-1863 р.). Укази і розпорядження Саратовського губернського правління і повітового суду, ордери повітового земського і Кузнецького судів, вислані в Кузнецкую нижню розправу, рапорти пристава 1-го і 2-го станів про події в повіті, рапорти, повідомлення та оголошення щодо розшуку осіб та прохання про наведення порядку в маєтках, судові справи про стягнення боргів.

Мокшанський Нижній Земський Суд (1781 р.-1863 р.)[ред. | ред. код]

Судові справи про передачу у спадок маєтків, про самовільне захоплення землі і про спірної землі між поміщиками і селянами.

Наровчатський Нижній Земський Суд (1781 р.-1863 р.)[ред. | ред. код]

Акт про відмову від нерухомого майна, вступний лист на володіння маєтком.

Нижнеломовський Нижній Земський Суд (1781 р.-1863 р.)[ред. | ред. код]

Судові справи про крадіжку коней і майна, про продаж маєтку, про спірної землі між поміщиками.

Пензенський Нижній Земський Суд (1780 р.-1863 р.)[ред. | ред. код]

Укази і розпорядження губернського правління, департаменту поліції і земського суду про розшуку втікачів солдатів і політичних арештантів, селян, розкольників та інших осіб, про призов на дійсну службу, про переміщення нижніх військових чинів, про заборону бродяжництва, про висилку в Сибір, про припинення народних заворушень серед селян (1860 р.). Постанови, протоколи засідань і звіти суду. Відомості про події в повіті, відомості про фабрики і заводи (в тому числі про роботу кінських і овчарних заводів), рапорти про розповсюдження холери та приписи щодо боротьби з нею, списки кантоністів, які перебувають на вихованні у батьків або родичів.

Спаський Нижній Земський Суд Тамбовської Губернії (1781 р. −1863 р.)[ред. | ред. код]

Секретні циркуляри та розпорядження, надіслані до відома керівництва з Тамбовського губернського правління, повітового суду та інших місць, укази губернського правління про заснування в селах ярмарків і базарів, припис про заборону вести забудови в селищах з неприпустимими проміжками між будинками. Книги запису вхідних і вихідних паперів. Відомість про стан Виндреевского чавунно-плавильного заводу поміщиці Очкиної. Списки розкольників чоловічої і жіночої статі різних сіл за 1839–1840 рр. Судові справи про крадіжки майна, про незаконний продаж лісу, про стягнення штрафних грошей за порубку лісу.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Великий Енциклопедичний словник
  2. а б Енциклопедичний словник Ф. О. Брокгауза і І. А. Єфрона.
  3. Sądownictwo w Polsce wieków średnich, Краків, 1898
  4. Журнал министерства народного просвещения.
  5. Журнал министерства народного просвещения.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]