Земсков Володимир Сергійович

|Батько= |Посада= |Діти= |Дружина= |Мати=

Володимир Сергійович Земсков
Народився	9 вересня 1939(1939-09-09) Горький
Помер	21 лютого 2002(2002-02-21) (62 роки) Київ ·інфаркт міокарда
Поховання	Байкове кладовище
Країна	Україна
Діяльність	хірург
Alma mater	Луганський медичний інститут
Галузь	хірургія, онкологія
Заклад	Національний Науковий Центр хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор медичних наук
Науковий керівник	Шалімов Олександр Олексійович
Відомі учні	Хмельницький Станіслав Йосипович
Нагороди

Володимир Сергійович Земсков (9 вересня 1939, Горький — 21 лютого 2002, Київ) — вчений, хірург, доктор медичних наук (з 1981 року), професор (з 1983 року), академік РАН, заслужений діяч науки УРСР (з 1988 року), лауреат Державної премії СРСР (за 1985 рік), заслужений хірург України.

Народився 9 вересня 1939 року в місті Горькому (тепер Нижній Новгород) у Росії, в родині інженера. Його мати була лікарем-педіатром. Під час німецько-радянської війни його батька було заангажовано як висококваліфікованого спеціаліста на виробництві у Ворошиловградський (нині Луганський) металургійний комбінат, де він і залишився працювати після війни. Згодом до Луганська переїхала вся родина. Тут у 1956 році Володимир Земсков закінчив середню школу № 25, а в 1962 році Луганський медичний інститут. З 2-го курсу інституту працював у гуртку фізіології та хірургії, де багато оперував на тваринах, а на 6-му курсі вже самостійно виконував деякі хірургічні операції.

З 1962 року Земсков працює хірургом у лікарні міста Паркомуни, пізніше у Комунарському (Алчевському) онкологічному диспансері, що на Луганщині. У 1969 році, після чотирьох невдалих спроб вступити до аспірантури в Москві й Києві, стає аспірантом Київського НД рентгено-радіологічного онкологічного інституту (нині Інститут онкології АМН України). У 1972 році захищає кандидатську дисертацію на тему «Комплексна діагностика злоякісної меланоми шкіри». Цього ж року він починає працювати у Київському НДІ клінічної та експериментальної хірургії на посаді молодшого наукового співробітника. У 1978 році став старшим науковим співробітником і очолив відділ.

У 1981 році захистив докторську дисертацію на тему «Хірургічне лікування гострого панкреатиту та його ускладнень», цього ж року очолив Кафедру загальної хірургії Київського медичного інституту. У 1982 році на базі Київської міської (Жовтневої) лікарні № 14, де тоді знаходилась і кафедра, заснував Київський міський центр хірургії печінки, жовчних шляхів та підшлункової залози. Центр цілодобово працював зі швидкої допомоги й приймав хворих не тільки з міста Києва, а й з усієї України та інших республік СРСР. У 1983 році одержав звання професора. У 1985 році за розробку та втілення у клінічну практику методів й техніки кріодеструкції злоякісних новоутворень отримав Державну премію СРСР. У 1987 році його було обрано членом Міжнародної асоціації хірургії печінки, жовчних протоків та підшлункової залози (IHPBA). У 1988 році йому було присвоєно звання Заслуженого діяча науки Української РСР.

У 1995 році за медичні досягнення у галузі боротьби з раком отримав звання академіка Академії Універсалє Гул'єльмо Марконі (Рим, Італія), його обрали членом Європейського ордену гідності А. С. О. Е. М. (Брюссель, Бельгія) та Товариства Альберта Швейцера (Австрія), а також багатьох інших міжнародних благодійних некомерційних організацій. У 1997 році він вступив до Міжнародного хірургічного товариства (ISS). У цьому ж році заснував приватну клініку, названу його ім'ям. У 2000 році став лауреатом Міжнародного відкритого рейтингу «Золота фортуна».

В останні роки свого життя виїхав за місто й жив у селі. Цікавився філософією й біологічною медициною й починав впроваджувати деякі методи у клінічну практику.

Помер у ніч з 20 на 21 лютого 2002 року у відділенні інтенсивної терапії Клінічної лікарні № 10 від інфаркту міокарда. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 49а).

Запропонував нові методи діагностики та лікування при захворюваннях жовчовивідних шляхів, підшлункової залози і суміжних органів. Створив ряд нових апаратів для кріохірургії, гіпотермії, терморадіометрії, гемосорбції. Автор понад 350 наукових робіт, 5 монографій, 45 винаходів. Створив школу хірургів. Під його керівництвом захищено 17 докторських і 43 кандидатських дисертацій.

15 вересня 2009 року в Києві на хірургічному корпусі Київської міської клінічної лікарні № 10, що розташована за адресою проспект Голосіївський, 59б Володимиру Земскову встановлено гранітну меморіальну дошку^[1].

• Сайт клініки академіка Земскова