Землелаз скельний
| Землелаз скельний | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Ochetorhynchus andaecola (d'Orbigny & Lafresnaye, 1838) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Upucerthia andaecola | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
|
Землелаз скельний[2] (Ochetorhynchus andaecola) — вид горобцеподібних птахів родини горнерових (Furnariidae)[3]. Мешкає в Андах.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 18,5 см. Верхня частина тіла коричнева, махові пера рудуваті, над очима вузькі охристі "брови". Хвіст рудувато-коричневий, направлений догори. Нижня частина тіла світло-охриста, боки поцятковані коричнюватими смужками. Дзьоб довгий, дещо вигнутий[4].
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Скельні землелази мешкають на східних схилах Анд в Болівії (від Ла-Паса до Потосі), Чилі (схід Антофагасти) та на північному заході Аргентини (Жужуй, Сальта, північна Катамарка). Вони живуть у високогірних чагарникових заростях Анд, на високогірних луках Пуна та серед скель. Зустрічаються поодинці або парами, на висоті від 2600 до 4500 м над рівнем моря[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Ochetorhynchus andaecola. Архів оригіналу за 25 лютого 2021. Процитовано 31 березня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Ovenbirds, woodcreepers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 31 березня 2022.
- ↑ Ridgely, Robert S.; Tudor, Guy (2009). Field Guide to the Songbirds of South America: The Passerines. University of Texas Press. с. 68. ISBN 978-0-292-71748-0. Архів оригіналу за 31 березня 2022. Процитовано 31 березня 2022.
- ↑ Schulenberg, Thomas S.; Stotz, Douglas F.; Lane, Daniel F.; O'Neill, John P.; Parker, Theodore A. III (2010). Birds of Peru. Princeton University Press. с. 302. ISBN 978-1-4008-3449-5. Архів оригіналу за 31 березня 2022. Процитовано 31 березня 2022.
| ||||||||
 | Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |