Збройні сили Узбекистану
| Збройні сили Республіки Узбекистан | |
|---|---|
| O 'zbekiston Respublikasi Qurolli Kuchlari | |
.svg) Штандарт збройних сил | |
| Засновані | 14 січня 1992 |
| Види збройних сил | |
| Сухопутні війська Війська ВПС і ППО Військово-морський флот Національна гвардія Прикордонна служба | |
| Штаб | Ташкент |
| Командування | |
| Головнокомандувач | І. А. Карімов |
| Міністр оборони | К. Р. Бердиєв |
| Людські ресурси | |
| Вік | 18 років |
| Призов | 9 — 12 місяців |
| Населення у призовному віці | 7 887 292[1], віком 16–49 |
| Придатних для військової служби | 6 566 118[1], віком 15–49 |
| Щорічно досягають призовного віку | 306 404[1] |
| Активні службовці | 65 000[2] (72-е місце) + 20 000 (внутрішні війська та національна гвардія) |
| Витрати | |
| Бюджет | 1 703 000 000. дол. США (2010)[3][1] |
| Відсоток у ВВП | 3,5% (2011) (51-ше місце)[1] |
| Історія | |
| Військова історія Узбекистану | |
| | |
 Збройні сили Узбекистану у Вікісховищі | |
Збройні сили республіки Узбекистан (узб. Ўзбекістон Қуроллі Кучларі, O'zbekiston Qurolli Kuchlari; НД Узбекистану) — сукупність військових сил Республіки Узбекистан. Включає в себе сухопутні війська, ВПС, ВМФ, Національну гвардію та прикордонну службу. Задачі збройних сил Узбекистану визначаються відповідно до його нейтрального зовнішньополітичного курсу, що має на увазі їх використання виключно в оборонних цілях.
Види військової служби[ред. | ред. код]
У Республіці Узбекистан існує 4 основних види військової служби:
- Термінова військова служба — призовник призивається терміном на 12 місяців;
- Служба в мобілізаційному призовному резерві — призовник призивається на 1 місяць;
- Служба за контрактом;
- Служба в лавах резерву Збройних сил Республіки Узбекистан.
Склад збройних сил[ред. | ред. код]
Збройні сили складаються із таких родів військ:
- Сухопутні війська;
- Військово-повітряні сили і Війська протиповітряної оборони;
- Спеціальні війська;
- Національна гвардія.
Сухопутні війська[ред. | ред. код]
.jpg)
Чисельність Сухопутних військ становить 40 тис. осіб у складі одного танкового корпусу, десяти моторизованих, одній легкої гірської, однією повітряно-десантної, трьох повітряно-штурмових та чотирьох інженерних бригад, а також однієї бригади Національної гвардії.
Узбекистан розділений на чотири особливих військових округи і одне командування[4]:
- Південно-Західний — штаб у Карші
- Східний — штаб у Фергані
- Центральний — штаб у Джізак
- Північно-західний — штаб у Нукусі
- Оперативне командування — Ташкент.
У кожному окрузі дислокована укомплектована по повному штату армійська бригада (мотострілецька, танкова або десантно-штурмова). В особливий період командувачі округами стають керівниками всіх частин та підрозділів силових структур, розташованих на території округу.
Згідно з даними Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS) у The Military Balance на 2010 [Архівовано 12 жовтня 2012 у Wayback Machine.] рік Сухопутні Війська Узбекистану мали в своєму розпорядженні таку техніку:[5]
| Зброя та озброєння Сухопутних Військ Узбекистану станом на 2010 | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Найменування | Виробництво | Призначення | Кількість | Примітки | |||
| Танки | |||||||
| Т-72 |  СРСР | Основний бойовий танк | 70[3] | ||||
| Т-64 | СРСР | Основний бойовий танк | 100[3] | ||||
| Т-62 | СРСР | Основний бойовий танк | 170[3] | ||||
| Танки | 370 танків на озброєнні[3], 2000[6] одиниць — на зберіганні[6] | ||||||
| Бойові машини піхоти | |||||||
| БМП-2 | СРСР | Бойова машина піхоти | 270[3] | ||||
| БМД-1 | СРСР | Бойова машина десанту | 120[3] | ||||
| БМД-2 |  Росія | Бойова машина десанту | 9[3] | ||||
| Броньовані розвідувальні машини | |||||||
| БРМ-1К | СРСР | Бойова розвідувальна машина | 6[3] | ||||
| БРДМ-2 | СРСР | Броньована розвідувально-дозорна машина | 13[3] | ||||
| Бронетранспортери | |||||||
| БТР-Д | СРСР | бронетранспортер | 50[3] | ||||
| БТР-60 | СРСР | бронетранспортер | 24[3] | ||||
| БТР-70 | СРСР | бронетранспортер | 25[3] | ||||
| БТР-80 | СРСР | бронетранспортер | 210[3] | ||||
| Протитанкове озброєння | |||||||
| 100-мм протитанкова гармата МТ-12 | СРСР | протитанкова гармата | 36[3] | ||||
| Малютка (ПТРК),Фагот (ПТРК) | СРСР | ПТРК | [3] | ||||
| Реактивні системи залпового вогню | |||||||
| БМ-21 Град | СРСР | РСЗВ | 36[3] | ||||
| БМ-21 Град-1 | СРСР | РСЗВ | 24[3] | ||||
| БМ-27 Ураган | СРСР | РСЗВ | 48[3] | ||||
| Тактичні ракетні комплекси | |||||||
| Точка (тактичний ракетний комплекс) | СРСР | ОТРК | 5[7] | ||||
| Артилерійські системи | |||||||
| 2С9 «Нона-С» | СРСР | 120 мм САУ | 54[3] | Самохідна | |||
| 2С1 «Гвоздика» | СРСР | 122 мм САУ | 18[3] | Самохідна | |||
| 2С3 Акація, 2С5 Гіацинт-С | СРСР | 152 мм САУ | 17[3] | Самохідна | |||
| 2С7 Півонія | СРСР | 203 мм САУ | 48[3] | Самохідна | |||
| 122-мм гаубиця Д-30 | СРСР | 122 мм | 60[3] | Буксирувана | |||
| 152-мм гармата 2А36 Гіацинт-Б | СРСР | 122 мм | 140[3] | Буксирувана | |||
| 2Б11 | СРСР | 120 мм міномет | 5[3] | ||||
| 2С12 «Сани» | СРСР | 120 мм міномет | 19[3] | ||||
| М-120 | СРСР | 120 мм міномет | 18[3] | ||||
Війська ППО і ВПС[ред. | ред. код]
Чисельність Військ протиповітряної оборони та Військово-повітряних сил Республіки Узбекистан становить 10-15 тис. осіб у складі 7 авіаційних та вертолітних полків.
Спеціальні війська[ред. | ред. код]
Військові, NSS і МВС підтримують декілька спецназ-батальйонів, названих Скорпіони, Барс і Альфа. Вони широко використовуються проти ісламських терористів у прикордонних районах поблизу Таджикистана та Киргизстана.[8]
Національна гвардія[ред. | ред. код]
Військові навчальні заклади[ред. | ред. код]
- Академія Збройних Сил Республіки Узбекистан
- Ташкентське вище загальновійськове командне училище (ТВОКУ)
- Ташкентське вище військово-технічне училище МВС Республіки Узбекистан
- Спеціальний факультет Міністерства оборони Республіки Узбекистан
- Вищий військовий митний інститут
- Самаркандське вище військове автомобільне командне училище
- Джізакське вище військове авіаційне училище
- Чирчикське вище військове танкове командне інженерне училище
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Справочник ЦРУ по странам мира. Архів оригіналу за 9 липня 2016. Процитовано 14 листопада 2014.
- ↑ John Pike. Uzbekistan - Security Policy. Архів оригіналу за 24 жовтня 2014. Процитовано 23 жовтня 2014.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг [↑ The International Institute For Strategic Studies IISS The Military Balance 2010. — Nuffield Press, 2010. — С. 373. — ISBN 978-1-85743-557-3.]
- ↑ Вооружённые силы Узбекистана. Архів оригіналу за 26 червня 2015. Процитовано 14 листопада 2014.
- ↑ The Military Balance 2010 [Архівовано 12 жовтня 2012 у Wayback Machine.] стр. 373
- ↑ а б Журнал «Национальна Безопасность». Архів оригіналу за 1 травня 2017. Процитовано 14 листопада 2014.
- ↑ Журнал «Национальна Безопасность». Архів оригіналу за 1 травня 2017. Процитовано 14 листопада 2014.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 18 серпня 2013. Процитовано 14 листопада 2014.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Посилання[ред. | ред. код]
- Міністерство оборони Республіки Узбекистан
- Військово-політична ситуація в Узбекистані [Архівовано 26 листопада 2014 у Wayback Machine.]
- Збройні сили Республіки Узбекистан [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]
| ||||||||||||||||
|
