Збройні сили Аргентини

Збройні сили Аргентини
	Fuerzas Armadas Argentinas
	Емблема Об'єднаного штабу Збройних сил Аргентини
Засновані	1810
Види збройних сил
	Сухопутні війська; Повітряні сили; Військово-морські сили
Командування
Президент Аргентини	Хав'єр Мілей
Міністр оборони	Агустін Оскар Россі
Начальник Об'єднаного штабу	Генерал-майор Хуан Мартін Палео
Людські ресурси
Вік	18 років
Активні службовці	77 000
Резерв	450 000
Витрати
Бюджет	4,5 млрд. доларів
Відсоток у ВВП	0,7 %
Історія
	Війна за незалежність Аргентини 1810—1818; Війна за незалежність Болівії 1810—1825; Перша сісплатинська кампанія 1811—1812; Війна за незалежність Перу 1811—1826; Війна за незалежність Чилі 1812—1816; Війна за незалежність Еквадору 1820—1822; Аргентино-бразильська війна 1825—1828; Війна Конфедерації 1836—1839; Лаплатська війна 1851—1852; Уругвайська війна 1864—1865; Парагвайська війна 1864—1870; Фолклендська війна 1982
	Збройні сили Аргентини у Вікісховищі

Збройні сили Аргентини (ісп. Fuerzas Armadas Argentinas) — сукупність військ Республіки Аргентина, призначена для захисту свободи, незалежності й територіальної цілісності держави. Складаються з сухопутних військ, військово-морських та повітряних сил.

Історія[ред. | ред. код]

Збройні сили Аргентини були створені відразу ж після Травневої революції 1810 року. Впродовж усієї історії країни вони відігравали значну роль. У 1930, 1943 (під час Другої світової війни), 1955, 1962, 1966 і 1976 роках аргентинські військовики силою захоплювали владу в країні.

1982 року Збройні сили Аргентини брали участь у Фолклендській війні з Великою Британією.

1983 року, після повернення демократії в Аргентину, Збройні сили було скорочено, а їх бюджет зменшено. 1995 року було скасовано обов'язковий призов до війська.

1990 року було скасовано ембарго, яке британський уряд впровадив щодо Аргентини після війни. Після цього Аргентину було названо найважливішим союзником НАТО за межами альянсу. Розпочалася співпраця Збройних сил Аргентини, Бразилії і Чилі.

Аргентинські миротворці брали участь у місіях ООН у Кіпрі, колишній Югославії, Кувейті і Гаїті.

Основні дані[ред. | ред. код]

Структура Збройних сил Аргентини базується на Законі про Національну Оборону № 23554, затвердженому 1988 року. Згідно з ними ієрархія Збройних сил виглядає так:

Президент Аргентини
Національна рада оборони, до якої входить президент, віце-президент, міністри Кабінету міністрів
Національний конгрес Аргентини
Міністерство оборони
Генеральний штаб
Сухопутні війська (ісп. Ejército Argentino), військово-повітряні сили (ісп. Fuerza Aérea Argentina) і військово-морські сили (ісп. Armada Argentina)
Національна жандармерія, яка охороняє прикордонні райони (ісп. Gendarmería Nacional Argentina), і Берегова охорона (ісп. Prefectura Naval Argentina), яка стежить за прибережними територіями
Народ Аргентини

Склад збройних сил[ред. | ред. код]

Сухопутні війська[ред. | ред. код]

Докладніше: Сухопутні війська Аргентини

Чисельність особового складу сухопутних військ Аргентини становить близько 55 тисяч осіб.

Військово-морські сили[ред. | ред. код]

Докладніше: Військово-морські сили Аргентини

Головною базою Військово-морських сил Аргентини є Пуерто-Бельграно. На 2007 рік особовий склад ВМС становив близько 20 тисяч осіб^[3]. Під управлінням ВМС знаходиться 4 морські бази, 4 бази морської авіації, 4 військові порти, 2 морські бригади, 3 бази морської піхоти, станція морської авіації, арсенал. На озброєнні ВМС Аргентини 6 есмінців, 9 корветів, 6 швидкоплавних катерів, 4 патрульних катери, 3 субмарини, 3 транспортні кораблі, криголам, танкер, 11 буксирів і т. д.