Зачеславський Василь Нікифорович
| Зачеславський Василь Нікифорович | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 | |||||
| Народження | 6 липня 1924 Девіца (Острогозький район), Острогозький район, СРСР  | ||||
| Смерть | 1 січня 1969 (44 роки) Одинцово, Московська область, РРФСР, СРСР | ||||
| Поховання | Юдінський цвинтарd | ||||
| Країна |  СРСР | ||||
| Рід військ | стрілецькі війська | ||||
| Освіта | Q16678111? | ||||
| Роки служби | 1942—1969 | ||||
| Звання | гвардії майор | ||||
| Командування | стрілець-розвідник взводу пішої розвідки 212-го гвардійського стрілецького полку 75-ї Бахмацької двічі Червонопрапорної ордена Суворова гвардійської стрілецької дивізії | ||||
| Війни / битви | Радянсько-німецька війна Битва на Курській дузі Чернігівсько-Прип'ятська операція Битва за Дніпро Битва за Київ (1943) | ||||
| Нагороди |
| ||||
Зачеславський Василь Нікифорович (6 липня 1924, с. Дівиця, Воронезька область — 1 січня 1969, Одинцово) — радянський офіцер, учасник Радянсько-німецької війни, стрілець-розвідник взводу пішої розвідки 212-го гвардійського стрілецького полку 75-ї гвардійської стрілецької дивізії 30-го стрілецького корпусу 60-ї Армії Центрального фронту, Герой Радянського Союзу (17.10.1943), гвардії червоноармієць[1], пізніше гвардії майор.
Народився 6 липня 1924 року в с. Дівиця, зараз Воронезької області. В 1937 році родина переїхала до м. Бикін Хабаровського краю, де Зачеславський закінчив десятирічну школу № 23.
В 1942 році вступив до Владивостокського піхотного училища. На початку 1943 року курсантам просвоїли звання червоноармійців і направили на фронт. З березня 1943 року Зачеславський став розвідником взводу пішої розвідки 212-го гвардійського стрілецького полку 75-ї гвардійської стрілецької дивізії.
Свою першу нагороду, медаль «За відвагу», Зачеславськи отримав за участь у Курській битві, за дії на берегах річки Нежівка в Орловській області. В нагородному листі командир 212-го гвардійського стрілецького полку гвардії полковник Борисов М. С. написав, що 4.08.1943 року Зачеславський разом із групою бійців проводив розвідку місця форсування річки для наступу. Діяв рішуче і хоробро. Переправившися через річку, бійці вийшли у тил противника, розвідали його розташування, а потім, разом з наступаючою піхотою, вдарили в тил ворога, давши можливість успішно форсувати річку[2].
Особливо відзначився В. Н. Зачеславський при форсуванні річки Дніпро північніше Києва восени 1943 року, у боях при захопленні та утриманні плацдарму на правому березі Дніпра в районі сіл Глібівка та Ясногородка (Вишгородський район Київської області). В ніч з 22 на 23 вересня 1943 року Зачеславський у складі розвідгрупи гвардії лейтенанта Полякова В. Х. переправився через Дніпро в районі сіл Козаровичі — Глібівка. Розвідгрупа здобула цінні відомості про розташування противника в місці форсування Дніпра частинами 75-ї гвардійської стрілецької дивізії. Зачеславський діяв сміливо, рішуче, не шкодуючи власного життя[3].
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 жовтня 1943 року за мужність і героїзм проявлені при форсуванні Дніпра і утриманні плацдарму гвардії червоноармійцю Зачеславському Василю Нікифоровичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка»[4].
В. Н. Зачеславський пройшов до кінця Радянсько-німецьку війну, а потім брав участь у війні з Японією.
По закінченні війни служив на Далекому Сході, закінчив Московське військово-інженерне училище, у званні майора був начальником інженерної служби ракетної дивізії.
Помер 1 січня 1969 року у м. Одинцово. Похований у с. Юдине Московської області.
- медаль «Золота Зірка» № 1557 Героя Радянського Союзу (17 жовтня 1943)
- Орден Леніна
- Медаль «За відвагу»
- Медалі
- Ім'я Героя носить школа № 23 м. Бикін, яку він закінчив[5].
- Ім'я Зачеславського В. Н. увіковічнено на обеліску бойової і трудової слави м. Хабаровськ.
- ↑ Посада та військове звання подані на дату здійснення подвигу
- ↑ http://www.podvignaroda.mil.ru/ [Архівовано 9 жовтня 2015 у Wayback Machine.] ЦАМО — фонд 33, оп. 686044, д. 2012, запись 19009879, стр. 1 (рос.)
- ↑ http://www.podvignaroda.mil.ru/ [Архівовано 9 жовтня 2015 у Wayback Machine.] ЦАМО — фонд 33, оп. 793756, д. 17, запись 150011420, стр. 429 (рос.)
- ↑ http://www.podvignaroda.mil.ru/ [Архівовано 9 жовтня 2015 у Wayback Machine.] ЦАМО — фонд 33, опись 68252,5 ед. хран 48, запись 12057300 (рос.)
- ↑ МОУ ООШ № 23 г. Бикина [Архівовано 9 грудня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- Зачеславський Василь Нікифорович (рос.). // Сайт «Герои страны».
- В. Н. Зачеславский [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- В. Н. Зачеславский [Архівовано 16 квітня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
- Подвиг дальневосточников[недоступне посилання з квітня 2019] (рос.)
- Герои земли Острогожской[недоступне посилання з квітня 2019] (рос.)
- Московское Краснознамённое ВИУ [Архівовано 26 грудня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаев — Любичев/. — 911 с. — 100 000 экз. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382 (рос.)
- Днепр — река героев. — 2-е изд., доп. — Киев: Изд. полит. лит Украины, 1988. — ISBN 5-319-00085-5(рос.)
