Західна Галичина (судова)
Західна Галичина (пол. Galicja Zachodnia) — частина коронного краю Королівства Галичини та Володимирії імперії Габсбургів, що належала до апеляційного суду (Oberlandesgericht) в місті Краків. Апеляційний суд був судом третьої інстанції, до якого належали місто Краків і 32 повіти:
- Бяла
- Бохня (нім. Salzberg)
- Бжеско
- Хшанув
- Дембіца
- Домброва
- Горлиці
- Грибів
- Ясло (нім. Jassel)
- Кольбушова
- Краків (нім. Krakau)
- Коросно (нім. Krossen)
- Ліманова (нім. Ilmenau)
- Ланьцут (нім. Landshut)
- Мелець
- Мислениці (нім. Mischlenitz)
- Нисько
- Новий Сонч
- Новий Тарг
- Освенцим (нім. Auschwitz)
- Переворськ
- Пільзно
- Подґуже
- Ропчице
- Ряшів (нім. Reichshof)
- Спіш-Орава
- Стрижів
- Тарнобжег
- Тарнув (нім. Tarnau)
- Вадовіце
- Величка (нім. Groß Salze)
- Живець (нім. Saybusch)
В 11 повітах (Горлиці, Грибів, Ясло, Коросно, Ланьцут, Нисько, Новий Сонч, Новий Тарг, Переворськ, Ряшів і Стрижів) проживало автохтонне українське населення, сконцентровано переважно в їх південних чи східних половинах[1].
Кордоном зі Східною Галичиною служили східні межі Коросненського, Стрижівського, Ряшівського і Ланцутського повітів (з іншого боку були Сяніцький, Березівський і Ярославський повіти, які належали до апеляційного суду у Львові).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 = Ethnic groups of the South-Western Ukraine (Halyčyna-Galicia) 1.1.1939 : нац. статистика Галичини / Володимир Кубійович; vorwort G. Stadtmuller. — Вісбаден : Отто Ґаррасовіц, 1983. — С. 81, 122.