Затинайко Володимир Тихонович
| Затинайко Володимир Тихонович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження | 16 жовтня 1937 (86 років) Кашин, Калінінська область, РРФСР, СРСР | |||
| Країна |  СРСР Україна | |||
| Навчання | Одеське театрально-художнє училище (1956) і Ленінградське вище художньо-промислове училище імені Віри Мухіної (1966) | |||
| Діяльність | художник | |||
| Вчитель | Синайський Віктор Олександровичd і Васильковський Володимир Сергійовичd | |||
| Працівник | Донецький академічний державний театр опери та балету імені Анатолія Солов'яненка і Київський завод художнього скла | |||
| Член | Спілка радянських художників України | |||
| Партія | КПРС | |||
| Нагороди |  | |||
| | ||||
Володимир Тихонович Затина́йко (нар. 16 жовтня 1937, Кашин) — український художник декоративного скла; член Спілки радянських художників України з 1972 року.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 16 жовтня 1937 року в місті Кашині (нині Тверська область, Росія). Упродовж 1952—1956 років навчався в Одеському театрально-художньому училищі. Протягом 1956—1962 років працював у Донецькому театрі опери та балету. Член КПРС з 1961 року.
У 1960—1966 роках навчався у Ленінградському вищому художньо-промисловому училищі, де його викладачами були зокрема Костянтин Митрофанов, Володимир Марков, Віктор Синайський, Володимир Васильковський. Дипломна робота — набір для вина.
Упродовж 1966—1996 років працював на Київському заводі художнього скла провідним художником, у 1973—1976 роках — очолював експериментально-художній відділ. Живе у Києві, в будинку на вулиці Космонавта Волкова, № 2, квартира № 91[1].
Творчість[ред. | ред. код]
Створював ужиткковий посуд, декоративні вироби. Серед робіт:
- попільничка «Півник» (1967);
- видувна скульптура «Лісовик» (1972);
- подарунковий кубок-ваза (1980);
- скульптури-сувеніри
- «Космонавт» (1967, кольорове скло);
- «Мальчиш-Кібальчиш» (1967, склодріт);
- «Чортик» (1970, кольорове гутне скло);
- «Будьоновець» (1967);
- «Кедр» (1968);
- «Павичі» (1970);
- «Веснянка» (1968);
- «1917 рік» (1969);
- «Солдати революції» (1970);
- «Український танок» (1970);
- «Яблунева гілка» (1979);
- композиції ваз
- «Іскри» (1990);
- «Квітень» (1992);
- «Травень» (1992);
- «Пролісок» (1994);
- «Бузок» (1969);
- «Ювілейні» (1970);
- «Склодуви» (1980);
- «Весільні» (1985–1989);
- «Радість» (1992);
- «Мелодія» (1995);
- «Дощик» (1996).
У 1962 році оформив Палац культури у Ленінграді.
Брав участь у всеукраїнських мистецьких виставках з 1966 року.
Окремі вироби майстра зберігаються в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва, Сумському і Чернігівському художніх музеях.
Відзнаки[ред. | ред. код]
- Бронзова медаль ВДНГ СРСР (1983);
- Бронзова медаль ВДНГ ?РСР (1987).
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Затинайко Володимир Тихонович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 88.;
- Затынайко, Владимир Тихонович // Художники народов СССР. Библиографический словарь. Том 4. Книга 1 (Елева—Кадышев). Москва. «Искусство». 1983, сторінка 237 (рос.);
- О. М. Сом-Сердюкова. Затинайко Володимир Тихонович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2010. — Т. 10 : З — Зор. — 712 с. — ISBN 978-966-02-5721-4.
|
