Заслужений академічний Закарпатський народний хор

Заслужений академічний Закарпатський народний хор
Основна інформація
Країна	Українська РСР і  Україна
Місто	Ужгород

Заслужений академічний Закарпатський народний хор — хоровий колектив при Закарпатській філармонії.

Заснований 25 вересня 1945 року у м. Ужгороді як Закарпатський ансамбль пісні і танцю. Художнім керівником було призначено Миколу Добродєєва, головним балетмейстером — Валентина Ангарова. У 1945 році склад хору налічував близько 100 осіб, переважно складався з представників місцевої інтелігенції, вчителів, випускників шкіл і семінарій, сільської молоді. Перший публічний концерт відбувся 17 вересня 1946 року.^[1]

У 1947 реорганізований у народний хор. У 1959 році, Указом Президії Верховної Ради УРСР, Закарпатському народному хору присвоєно почесне звання «Заслужений колектив УРСР».

Колектив очолювали Петро Милославський (1946–1954 рр.), Михайло Кречко (1954–1969 рр.), Микола Попенко (1969–1986 рр.), Орест Щербатий (1986–1992 рр.), Петро Сокач (1992–1997 рр.), Зеновій Корінець(1997–2002 рр.), Михайло Вігула (2002–2006 рр.), а з вересня 2006 року почесну справу продовжує Наталія Петій-Потапчук.

З 1959 року балетмейстером працювала Балог Клара Федорівна.

У хорі були заслужені артисти України: І. Опаленик, Т. Бартфай, М. Сєніна, Б. Єрьоменко, В. Даньо, П. Куштан, О. Поляк, М. Ходанич, М. Форіш, М. Білоєнко. Наразі в колективі хору є народні артисти України К. Лабик і П. Матій, заслужені артисти України Н. Мерцин і Н. Гораль.

Солістка хору Клара Попович-Лабик 2004 року удостоєна звання Народної артистки України.

З 2006 року колектив очолює диригент та хормейстер, а з 2018 року директор — художній керівник КЗК «Заслужений академічний Закарпатський народний хор»‎ Закарпатської обласної ради — заслужений працівник культури України Наталія Петій-Потапчук.

• Закарпатський заслужений народний хор // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 119-121.
• офіційна сторінка

Ця стаття є заготовкою. Ви можете допомогти проєкту, доробивши її. Це повідомлення варто замінити точнішим.