Заполярне – Уренгой

Заполярне

Уренгойське

Ярояхінське

Берегове

Північно-Руське

Харбєйське

Пуртазівська

Схема газопровідної системи

Заполярне – Уренгой – газопровідна система на півночі Тюменської області, яка забезпечила видачу продукції унікального Заполярного родовища (а також цілого ряду сусідніх гігантських родовищ.

У 2001 – 2003 роках ввели в дію три черги облаштування унікального Заполярного родовища, які в сукупності спроможні видавати 100 млрд м³ на рік. Для транспортування цієї продукції у 2001 – 2004 роках запустили систему Заполярне – Уренгой, що мала три нитки діаметром по 1420 мм – першу довжиною 209 (за іншими даними – 211) км, другу довжиною 189 км та третю завдовжки 188 км. При цьому у 2002-му на трасі системи стала до ладу компресорна станція «Пуртазівська».^[1][2][3][4]

В районі Уренгоя протранспортований ресурс може передаватись на компресорні станції «Уренгойська» (звідси починаються потужні газопровідні системи Уренгой – Надим, Уренгой – Новопсков та Уренгой – Петровськ) та «Новоуренгойська» (початок системи Уренгой – Челябінськ).

У 2008 – 2010 роках проклали четверту нитку того ж діаметру 1420 мм, при цьому у 2012-му потужність Заполярного промислу довели до 130 млрд м³ на рік.^[5][6][7][8]

До системи також підключили цілий ряд гігантських родовищ, які розробляють у межиріччі Пуру і Тазу:

- у 2003-му завершили перемичку довжиною 33 км та діаметром 1000 мм від Берегового родовища до «Пуртазівської»;^[9][10]

- у 2007-му підключили газопровід від Південно-Русського родовища;

- у 2015-му ввели в дію Яро-Яхінське родовище, під’єднане перемичкою довжиною 20 км та діаметром 1020 мм;^[11]

- у 2019-му підключили перемичку діаметром 630 (за іншими даними – 820) мм від Північно-Русського родовища;

- у 2020-му проклали газопровід Тазівське – Заполярне;

- у 2021-му спорудили перемичку довжиною 54 км та діаметром 720 мм від Харбєйського родовища. В межах цього проєкту за допомогою методу спрямованого горизонтального буріння облаштували переходи через річки Пухуцяяха, Велика та Мала Хеяха і Юмб’яха загальною протяжністю близько 2 км (спільні із конденсатопроводом від Харбєйського родовища);

- у 2022-му почалась дослідно-промислова експлуатація середніх за запасами родовищ Єво-Яхінського блоку (Єво-Яхінське, Усть-Ямсовейське), видачу газу з яких передбачається здійснювати до трубопроводу Заполярне – Уренгой по перемичці довжиною 7 км та діаметром 630 мм.

Примітки[ред. | ред. код]

1. ↑ На УКПГ-3С Заполярного месторождения подан первый газ. Вслух.ru (рос.). Процитовано 26 березня 2024.
2. ↑ Проект газопровод «Заполярное-Уренгой» - Лсег. www.lseg.ru. Процитовано 26 березня 2024.
3. ↑ Газопровод Заполярное-Уренгой участок ЦДКС - Пуртазовская КС-ГКС-1 1 нитка, резервная нитка р. Пур. Переустройство (реконструкция) узла подключения на 159,5 км. ОВОС: общественные слушания (ru-RU) . Процитовано 26 березня 2024.
4. ↑ Оптимизация. surgut-tr.gazprom.ru (рос.). Процитовано 26 березня 2024.
5. ↑ Заполярное месторождение стало самым мощным в России. energyland.info. Процитовано 26 березня 2024.
6. ↑ transportation-economical.
7. ↑ «Газпром трансгаз Сургут» ввел в работу новый участок. Вслух.ru (рос.). Процитовано 26 березня 2024.
8. ↑ Заполярное месторождение стало самым мощным в России — 130 млрд. куб. м. газа в год. Сделано у нас. 15 січня 2013. Процитовано 26 березня 2024.
9. ↑ Береговое газоконденсатное месторождение (ГКМ) - Что такое Береговое газоконденсатное месторождение (ГКМ)? - Техническая Библиотека Neftegaz.RU. neftegaz.ru. Процитовано 26 березня 2024.
10. ↑ cs-purtazovskaya.
11. ↑ Законы :: от 2005-02-10 N 89 - RuFox. law.rufox.ru. Процитовано 26 березня 2024.