Заперечення СНІДу

Запере́чення СНІ́Ду — переконання, попри переконливі докази протилежного, що вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) не викликає синдрому набутого імунодефіциту (СНІД)^[1]^[2]. Деякі «СНІД-дисиденти» заперечують існування ВІЛ, у той час як інші погоджуються, що ВІЛ існує, але стверджують, що це нешкідливий вірус-«пасажир» і не є причиною СНІДу. Оскільки «СНІД-дисиденти» визнають СНІД як реальну хворобу, вони відносять його до деякої комбінації сексуальної поведінки, наркотиків, недостатнього харчування, поганих санітарних умов, гемофілії або ефектів препаратів, що застосовуються для лікування ВІЛ-інфекції^[3]^[2].

Наукове товариство вважає доказ того, що ВІЛ викликає СНІД, переконливим і відкидає заперечення з цього приводу, вважаючи претензії звичайною псевдонаукою, заснованою на теорії змови, хибних міркуваннях і введенні в оману, переважно через застарілі наукові дані. З відмовою від цих аргументів з боку наукового співтовариства, матеріали зі СНІД-заперечення нині поширюються переважно через Інтернет.

Попри відсутність наукового сприйняття, заперечення СНІДу мало значний політичний вплив, особливо в Південній Африці під головуванням Табо Мбекі.

В Україні «СНІД-дисидентами» є колишня вчена Наталя Околітенко та підприємець Микола Колбун.

Основні тези учасників руху

Учасники руху із заперечення ВІЛ/СНІДу стверджують, що:

ВІЛ не виділено однозначно і безперечно^[4]. Не існує електронної фотографії вірусу в чистому вигляді. Усе, що вдалося виділити в крові хворих на СНІД — це набір білків (p24, p41 тощо), але не існує доказів, що всі вони й тільки вони належать одному вірусу ВІЛ.
ВІЛ не відповідає постулатам Коха^[5].
Позитивні тести на антитіла до ВІЛ (ІФА, імуноблот) та кількісні тести (ПЛР) не є ані якісними^[6], ані кількісними показниками наявності ВІЛ чи обов'язкового розвитку хвороби СНІД. Вони показують наявність антитіл, які можуть бути спричинені широким спектром хвороб і станів.

Пропоновані альтернативні причини СНІДу включають в себе рекреаційні наркотики, недоїдання та самі антиретровірусні препарати, що використовуються для лікування синдрому^[7].

Див. також

Примітки

↑ Institute of Medicine (US) Committee for the Oversight of AIDS Activities (1 січня 1988). Confronting AIDS: Update 1988. Washington, D.C.: National Academies Press. doi:10.17226/771. ISBN 978-0-309-03879-9.
↑ ^а ^б Grimwood, Ashraf (2010-11). Denying AIDS: conspiracy theories, pseudoscience and human tragedy. AIDS Care (англ.). 22 (11): 1436—1437. doi:10.1080/09540121003721018. ISSN 0954-0121.
↑ Cohen, Jon (9 грудня 1994). Duesberg and Critics Agree: Hemophilia Is the Best Test. Science (англ.). Т. 266, № 5191. с. 1645—1646. doi:10.1126/science.7992044. ISSN 0036-8075.
↑ HIV & AIDS - Email Correspondence between Val Turner and Robin Weiss. www.virusmyth.com. Процитовано 18 лютого 2025.
↑ Duesberg, P. H. (1989-02). Human immunodeficiency virus and acquired immunodeficiency syndrome: correlation but not causation. Proceedings of the National Academy of Sciences (англ.). 86 (3): 755—764. doi:10.1073/pnas.86.3.755. ISSN 0027-8424. PMC 286556. PMID 2644642.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
↑ Papadopulos-Eleopulos, Eleni; Turner, Valendar F.; Papadimitriou, John M. (1993-06). Is a Positive Western Blot Proof of HIV Infection?. Nature Biotechnology (англ.). 11 (6): 696—707. doi:10.1038/nbt0693-696. ISSN 1087-0156.
↑ Duesberg, Peter; Koehnlein, Claus; Rasnick, David (2003-06). The chemical bases of the various AIDS epidemics: Recreational drugs, anti-viral chemotherapy and malnutrition. Journal of Biosciences (англ.). 28 (4): 383—412. doi:10.1007/BF02705115. ISSN 0250-5991.

Література

Nattrass, Nicoli (31 грудня 2012). The AIDS Conspiracy: Science Fights Back. Columbia University Press. doi:10.7312/natt14912. ISBN 978-0-231-14912-9.
Fourie, Pieter (2006). The Political Management of HIV and AIDS in South Africa. SpringerLink (англ.). doi:10.1057/9780230627222.
Gallo, Robert C.; Montagnier, Luc (11 грудня 2003). The Discovery of HIV as the Cause of AIDS. New England Journal of Medicine (англ.). 349 (24): 2283—2285. doi:10.1056/NEJMp038194. ISSN 0028-4793.
Cohen, Jon (9 грудня 1994). Could Drugs, Rather Than a Virus, Be the Cause of AIDS?. Science (англ.). 266 (5191): 1648—1649. doi:10.1126/science.7992047. ISSN 0036-8075.

Посилання

Steinberg, Jonny (23 червня 2009). Five myths about HIV and AIDS. New Scientist (англ.).

Це незавершена стаття пов'язана з псевдонаукою.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Institute of Medicine (US) Committee for the Oversight of AIDS Activities (1 січня 1988). Confronting AIDS: Update 1988. Washington, D.C.: National Academies Press. doi:10.17226/771. ISBN 978-0-309-03879-9.

[:0-2] а ^б Grimwood, Ashraf (2010-11). Denying AIDS: conspiracy theories, pseudoscience and human tragedy. AIDS Care (англ.). 22 (11): 1436—1437. doi:10.1080/09540121003721018. ISSN 0954-0121.

[3] Cohen, Jon (9 грудня 1994). Duesberg and Critics Agree: Hemophilia Is the Best Test. Science (англ.). Т. 266, № 5191. с. 1645—1646. doi:10.1126/science.7992044. ISSN 0036-8075.

[4] HIV & AIDS - Email Correspondence between Val Turner and Robin Weiss. www.virusmyth.com. Процитовано 18 лютого 2025.

[5] Duesberg, P. H. (1989-02). Human immunodeficiency virus and acquired immunodeficiency syndrome: correlation but not causation. Proceedings of the National Academy of Sciences (англ.). 86 (3): 755—764. doi:10.1073/pnas.86.3.755. ISSN 0027-8424. PMC 286556. PMID 2644642.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)

[6] Papadopulos-Eleopulos, Eleni; Turner, Valendar F.; Papadimitriou, John M. (1993-06). Is a Positive Western Blot Proof of HIV Infection?. Nature Biotechnology (англ.). 11 (6): 696—707. doi:10.1038/nbt0693-696. ISSN 1087-0156.

[7] Duesberg, Peter; Koehnlein, Claus; Rasnick, David (2003-06). The chemical bases of the various AIDS epidemics: Recreational drugs, anti-viral chemotherapy and malnutrition. Journal of Biosciences (англ.). 28 (4): 383—412. doi:10.1007/BF02705115. ISSN 0250-5991.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]