Залізний пік
 | Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (вересень 2015) |
Залі́зний пік — локальний максимум на графіку поширеності хімічних елементів в районі заліза (від скандію до нікелю)[1].
Закономірності енергії зв'язку ядер такі, що до ядер залізного піку енергетично вигідні реакції синтезу, а після — поділу. В результаті в зорях синтезуються всі елементи до залізного піку, а елементи з атомним номером більше 26 синтезуються при вибухах наднових зірок. Тому в космосі виявляється порівняно більше елементів, розташованих в періодичній таблиці до заліза, ніж після.
Енергія зв'язку[ред. | ред. код]
На рисунку нижче зображено енергію зв'язку на один нуклон для різних ізотопів. Як видно з рисунка, для легких ядер (кількість нуклідів менше 58) енергетично вигідні реакції синтезу, а для важких (кількість нуклідів більше від 62) — розпаду. Нукліди з кількістю нуклідів від 58 до 62 мають найбільшу енергію зв'язку на один нуклон.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Железный пик [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Крива енергії зв'язку // Гіперпростір / Мічіо Кайку ; Пер. з англійської Анжела Кам’янець / Наук. ред. Іван Вакарчук. — Львів : Літопис, 2019. — С. 248-252.
| ||||||||||||||||||||||||||
 | Це незавершена стаття з фізики. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |