Задорожний Василь Юрійович
| Василь Задорожний Задорожний Василь Юрійович | ||||
|---|---|---|---|---|
 Старший солдат | ||||
 | ||||
| Загальна інформація | ||||
| Народження | 13 січня 1989 Львів, Українська РСР, СРСР  | |||
| Смерть | 30 серпня 2023 (34 роки) Кліщіївка, Бахмутська міська громада, Бахмутський район, Донецька область, Україна | |||
| Поховання | Личаківський цвинтар | |||
| Псевдо | «Святий» | |||
| Військова служба | ||||
| Приналежність |  Україна | |||
| Вид ЗС |  Збройні сили | |||
| Рід військ |  Десантні війська | |||
| Формування | ||||
| Війни / битви | ||||
| Нагороди та відзнаки | ||||
| ||||
Василь Юрійович Задорожний (13 січня 1989, м. Львів — 30 серпня 2023, с. Кліщіївка) — український військовослужбовець, старший солдат 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Народився 13 січня 1989 року у м. Львів. Проживав у селі Зіболки Львівської області. Навчався у Зіболківському закладі загальної середньої освіти I—III ступенів. Здобув вищу освіту у Львові, де й залишився працювати у будівельній сфері. Згодом перебрався до столиці[1].
Брав активну участь у подіях під час Революції Гідності, потім добровольцем став на захист Батьківщини від загарбників. Виконував бойові завдання у зоні проведення антитерористичної операції спершу у лавах добровольчого батальйону «Айдар», далі — у складі полку «Азов». Протягом довгого періоду боронив місто Маріуполь Донецької області. У 2021 році повернувся до цивільного життя, продовжив працювати у сфері будівництва та підтримував родини загиблих побратимів[1].
З першого дня повномасштабного вторгнення російської федерації добровільно повернувся на фронт, боронив державу у лавах 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ДШВ ЗСУ. Брав участь у найважчих боях, зокрема, під час визволення Харківщини від окупантів[1].
Загинув 30 серпня 2023 року в селі Кліщіївка Бахмутського району Донецької області. Похований 5 вересня 2023 року на Личаківському цвинтарі у Львові.
- Орден «За мужність» ІІІ ступеня (16 жовтня 2023, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку[2].
- Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції».
- Почесний нагрудний знак «Сталевий хрест»[1].
- ↑ а б в г Завжди йшов у бій першим: завтра Львів проведе в останню путь десантника Василя Задорожного. DailyLviv.com (укр.). 18 березня 2024. Процитовано 19 березня 2024.
- ↑ Указ президента України №693/2023 Про відзначення державними нагородами України. 16 жовтня 2023.
- Задорожний Василь Юрійович.
- Василь Задорожний // Платформа пам'яті Меморіал
- перейменування вилиці в честь Василя Задорожного https://www.032.ua/news/3806062/u-lvovi-ta-oblasti-dekomunizuvali-se-134-vulici-perelik
 Зовнішні відеофайли | |
|---|---|
 |  “Історія Героя”. Василь Задорожний. на YouTube. 15 квітня 2024. |
.
 | Це незавершена стаття про військовослужбовця Сил оборони України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |