Загір'я (район Калуша)
| Загір'я Калуш | ||||
 Парковий став | ||||
| Загальна інформація | ||||
|---|---|---|---|---|
| 49°00′59″ пн. ш. 24°22′23″ сх. д. / 49.01639° пн. ш. 24.37306° сх. д.Координати: 49°00′59″ пн. ш. 24°22′23″ сх. д. / 49.01639° пн. ш. 24.37306° сх. д. | ||||
| Країна |  Україна | |||
| Адмінодиниця | Калуш | |||
| Поштовий індекс | 77301 | |||
| Головні вулиці | Вулиця Олекси Гірника, вулиця Дорошенка, вулиця Церковна, вулиця Паркова, вулиця Богуна, вулиця Гната Мартинця, вулиця Писарська | |||
| Заклади освіти та культури | дитячий садок «Барвінок», спортивна школа №1, Народний дім «Просвіта», льодовий палац ім. Степана Бандери | |||
| Парки | парк імені Івана Франка | |||
| Карта | ||||
 Загір'я у Вікісховищі | ||||
Загір'я — один з районів малоповерхової садибної забудови Калуша, який охоплює 52 вулиці. До 1925 року — приміське село. Межує: на півдні — з районом міста Хотінь (через залізничну колію), на сході — з районом Підгірки (межею є вулиці Львівська, Бандери, Коцюбинського і Грушевського та міський парк), на півночі — з центральною частиною, на заході — з районом вокзалу (межею є вулиця Козоріса).
Історія[ред. | ред. код]
Відсутність збережених писемних документів за XIV ст. не дозволяє ні стверджувати, ні заперечувати існування Загір'я. Однак наявні документи за XV ст., які підтверджують існування села (1418, 1438,1457, 1468, 1475,1484 роки). У 1498, 1527, 1618, 1621 роках татари спалювали Загір'я. В описі Калуського староства за 1565 рік є запис, що «загірські селяни мали справляти гать у млині». Починаючи з цього ж року відомо і про загірську церкву та імена її священиків; з 1857 року відомо про діяльність парохіяльної школи при церкві.
У 1844 році на Міжнародній виставці промислових товарів виставлялося пиво з бровару Загір'я. У 1870 році на Загір'ї збудовано нову пивоварню (власники Мільштейн, Шпіндель і Вайсман), на якій тоді працювали близько 100 робітників, — діє й досі. У 1880 році на Загір'ї постав міський парк[1]. У 1890 р. в селі було 98 житлових будинків, 589 жителів (425 грекокатоликів, 70 римокатоликів, 88 юдеїв, 10 інших визнань; 549 українців, 7 поляків, 25 німців, 8 інших національностей). У 1893 році з Хотіня через Загір'я прокладений міський водогін довжиною 2,5 км.
1 січня 1925 р. Загір'я приєднане до Калуша[2]. У 1925 році на річці Млинівка було збудовану міську електростанцію (у 1936 році налічувалося 1190 споживачів[3], працювала до 1956 року). У 1935 році освячено приміщення читальні Просвіта, закритої в 1939 році після окупації нашого краю СРСР; рішенням Калуського райвиконкому № 10 від 9 січня 1952 р. приміщення віддали спортшколі з побудовою стадіону, у 1996 — повернули більшу частину приміщення громаді під Народний дім.
Трагічного дня 4 листопада 1943 р. серед дванадцяти розстріляних гестапівцями на площі Ринок юнаків-підпільників ОУН було четверо з Загір'я: Петро Келебай (1923), Мирослав Сагайдак (1924), Богдан Келебай (1924) і Євген Вагіль (1924).
26 червня 1946 року на Загір'ї в бою з окупантами загинули повстанці УПА: Антін Келебай — «Чорний» (1926), Михайло Відоняк — «Чумак» (1923) і Анна Косар — «Тамара» (1924); вони поховані на місцевому цвинтарі.
-
Братська могила вояків УПА -
Табличка на могилі
В рядах УПА загинули 15 жителів Загір'я, 23 жителі були ув'язнені в концтаборах за участь в підпіллі ОУН, 15 родин (54 особи) вивезені на Крайню Північ за допомогу повстанцям.
З числа насильно мобілізованих у Червону армію десятеро загинуло в боях проти німців.
За часів СРСР гарбарню було перетворено на артіль ім. Шевченка, далі — на завод комунального устаткування[4]. Збудовано молокозавод, харчосмакову фабрику.
Сучасність[ред. | ред. код]
Район малоповерхової садибної забудови включає вулиці[5]:
- Бічна Паркова
- Богуна
- Братів Дяченків
- Брукована
- Вигнута
- Відоняка[6]
- Волошина
- Гірника
- Гната Мартинця
- Грабовецького Володимира[7]
- Гулака
- Довженка
- Дорошенка
- Зарічна
- Карманського
- Кармелюка
- Кибальчича
- Княгині Ольги
- Кобиляка
- Коритовського
- Коротка
- Котляревського
- Крип'якевича[8]
- Кропивницького
- Лисенка
- Луки Загірські
- Маковея[9]
- Марусі Чурай[10]
- Марчака
- Мельника
- Миру
- Млинівка
- Наливайка
- Нижанківського
- Орищака
- Панаса Мирного
- Паркова
- Писарська
- Рожанського
- Роксолани
- Руданського
- Савчина Петра[11]
- Сагайдачного
- Сковороди
- Тобілевича
- Федьковича
- Хабера
- Церковна
- Чудова
- Шота Руставелі
- Шашкевича
- Ярослава Мудрого
- Ярослава Осмомисла
- Яцишина.
14 жовтня 1989 року відновлена діяльність загірської церкви (після 28-річного використання її комуністичною владою під склад меблів, автошин, побутової хімії та солі), а 18 грудня повернулася в лоно УГКЦ.
У 90-х роках міськвиконкомом роздані під забудову землі зеленого господарства і загірських городів начальству концерну «Хлорвініл» (пізніше перейменованого на «Оріана»), для яких закарпатська будівельна організація звела вілли замість будівництва шахти; за 20 років цю територію забудували суцільно. Дана забудова прилягає до міського парку і дехто невиправдано називає її Парковим районом, хоча фактично вона влилася в Загір'я. У 2008 році звели льодовий палац.
Наприкінці ХХ ст. припинили діяльність розміщені на Загір'ї завод комунального устаткування, яйцебаза, пральня, молокозавод, харчосмакова фабрика.
Наявний ряд виробництв: вапнярка, тартак, БОМ-БІК (на території колишньої харчосмакової фабрики), майстерня надмогильних пам'ятників.
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
- Церква Різдва Пресвятої Богородиці (УГКЦ, 1792 року побудови).
- Дитячий садок «Барвінок»[12].
- Народний дім «Просвіта»[13].
- Спортшкола зі стадіоном[14][15].
- Льодовий палац ім. Степана Бандери.
- Парк імені Івана Франка[16][17].
- Ресторани «Майдан», «Вежа».
- Традиційно є окремим виборчим округом та виборчою дільницею (понад 2300 виборців), окремою лікарською дільницею міської поліклініки.
- Транспорт: автобусні маршрути № 3 (Загір'я — РЕМ) і № 5 (Загір'я — Карпатська кераміка) [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.].
- Належить до загальноосвітньої школи № 1[18].
- Належить до поштового відділення в центральній частині міста (майдан Шептицького).
Галерея[ред. | ред. код]
-
Загірська церква -
Охоронна дошка №604 -
Народний дім/Спортшкола на Загір'ї -
Стадіон -
Колишній завод комунального устаткування -
Дитячий садок Барвінок
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ У калуському парку накрили всі альтанки, а у водоймах вже плавають милі каченята. Архів оригіналу за 20 лютого 2022. Процитовано 29 квітня 2016.
- ↑ Dz.U. 1924 nr 117 poz. 1058. Архів оригіналу за 13 жовтня 2016. Процитовано 29 вересня 2016.
- ↑ Калуському РЕМу — 50: шлях від «жарівки» до лідерства в енергетичній галузі. Архів оригіналу за 6 серпня 2016. Процитовано 18 січня 2016.
- ↑ Від фірми Опіца — до заводу комунального устаткування
- ↑ Стало відомо, на яких вулицях у Калуші планують ремонт мереж вуличного освітлення. Вікна, 2017.01.25. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 26 січня 2017.
- ↑ На Загір'ї відкрили пам'ятний знак хорунжому УГА, учаснику створення Січового Стрілецтва на Прикарпатті. ФОТО. — «Вікна», 2018.10.29.
- ↑ Ще одна вулиця Калуша буде заасфальтованою. ФОТО. — «Вікна», 2018.08.06.
- ↑ У Калуші закінчують реконструкцію водопроводів на двох вулицях. ФОТОФАКТ. — «Вікна», 2017.05.15. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 17 травня 2017.
- ↑ На Загір'ї прокопали водовідвідну канаву, щоб уникнути підтоплень. — «Вікна», 2019.09.13. Архів оригіналу за 17 вересня 2019. Процитовано 14 вересня 2019.
- ↑ У Підгірках та на Загір'ї ремонтують дороги. ФОТОФАКТ. — «Вікна», 2018.04.25. Архів оригіналу за 25 квітня 2018. Процитовано 25 квітня 2018.
- ↑ У Калуші вже немає вулиці Пушкіна — тепер це вулиця Героїв України.
- ↑ У калуському дитсадку влаштували спортивне свято… для батьків. ФОТО. — «Вікна», 2018.02.09. Архів оригіналу за 16 вересня 2018. Процитовано 14 вересня 2019.
- ↑ Установи і організації. Архів оригіналу за 11 вересня 2019. Процитовано 14 вересня 2019.
- ↑ У Калуші оновлюють стадіон на Загір'ї. Нагальна потреба — нова доріжка. ФОТОФАКТ
- ↑ Гасити пожежу на Загір'ї рятувальникам допомагав і дощ. ФОТО. — «Вікна», 2018.06.28. Архів оригіналу за 28 червня 2018. Процитовано 29 червня 2018.
- ↑ Басейн у калуському парку був викопаний ще у 1943 році євреями із міського гетто. Архів оригіналу за 31 серпня 2017. Процитовано 31 серпня 2017.
- ↑ День Калуша у міському парку зняли з висоти пташиного польоту.
- ↑ Про визначення територій обслуговування загальноосвітніми навчальними закладами міста. Архів оригіналу за 25 квітня 2018. Процитовано 26 січня 2017.
Див. також[ред. | ред. код]
- Вулиця Олекси Гірника (Калуш)
- Вулиці Калуша
- Храми Калуша
- Карта Калуша [Архівовано 29 травня 2018 у Wayback Machine.]
Джерела та посилання[ред. | ред. код]
- 19 Zagórze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 268. (пол.)
- Микола Когут, Лілія Прокопів. Загір'я: сторінки історії. — Калуш: Копіцентр, 2013, 120 с., іл.
- Василь Цапів. Про що розповідають назви вулиць м. Калуша. — Калуш: «Калуська друкарня», 2005. — 350 с.
| |||||