Заболоття (станція)

Станція Заболоття

Ковель — Заболоття
Львівська залізниця
Рівненська дирекція
с-ще Заболоття

Вокзал станції Заболоття
Вокзал станції Заболоття
Вокзал станції Заболоття
51°37′45″ пн. ш. 24°15′06″ сх. д. / 51.62917° пн. ш. 24.25167° сх. д. / 51.62917; 24.25167
Рік відкриття 1873 (152 роки)
Тип прикордонна, проміжна
Колій 4
Платформ 2
Тип платформ(и) бічна та острівна
Форма платформи прямі
Відстань до Києва, км 482
Відстань до Ковеля, км 31
Відстань до Берестя-Центрального, км 68
Код станції 354200 ?
Код «Експрес-3» 2218178 ?
Послуги Залізнична станція Квиткова каса Оформлення багажу
Супутні послуги Прийом та видача повагонних відправок вантажів, які допускаються до зберігання на відкритих майданчиках станцій. Прийом та видача вантажів повагонними і дрібними відправками, що завантажуються цілими вагонами, лише на під'їзних коліях та місцях незагального користування.
Мапа
Заболоття. Карта розташування: Волинська область
Заболоття
Заболоття
Заболоття на Вікісховищі

Заболоття — прикордонна проміжна залізнична станція Рівненської дирекції Львівської залізниці між роз'їздом Вижва (25 км) та білоруською прикордонною станцією Хотислав (10 км). Розташована в однойменному селищі Ковельського району Волинської області.

Історія

[ред. | ред. код]

Станцію відкрито 1873 року під час будівництва Києво-Берестейської залізниці на ділянці Ковель — Берестя.

З 1991 року є прикордонною на державному кордоні України з Білоруссю (за 8 км від кордону). На станції діє пункт прикордонного та митного контролю «Заболоття».

Пасажирське сполучення

[ред. | ред. код]

Наразі приміське сполучення для дизель-поїздів, що курсували з Ковеля припинено на невизначений термін[1].

До березня 2020 року курсували дві пари дизель-поїздів з Берестя (Білорусь) та дві пари дизель-поїздів з Ковеля до білоруської станції Хотислав (зі здійсненням прикордонного та митного контролю), які були скасовані через розповсюдження захорювань на COVID-19.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Розклад руху приміських поїздів по станції Заболоття на сайті poizdato.net.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 01.02.2025) (рос.) [Архівовано з першоджерела 07.02.2025.]
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
  • Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.

Посилання

[ред. | ред. код]