Заболотний Володимир Володимирович
| о. Володимир Заболотний | |
|---|---|
 о. Володимир Заболотний під час вшанування 100-річчя з дня смерті Катерини Рубчакової в Чорткові | |
| Народився | 15 вересня 1960 (64 роки) м. Чортків, Тернопільська область, Україна |
| Громадянство |  УРСР →  Україна |
| Національність | українець |
| Діяльність | актор, громадський діяч, клірик  |
| Відомий завдяки | актор, громадський діяч, священник |
| Alma mater | Тернопільське музичне училище, Івано-Франківський теологічно-катехитичний духовний інститут |
| Батько | Володимир |
| Мати | Марія |
| Нагороди |  |
Володимир Володимирович Заболотний, о. Володимир Заболотний (нар. 15 вересня 1960, Чортків, Україна[1]) — український актор, громадський та релігійний діяч, отець-митрат (2023)[2]. Син Марії Потикевич-Заболотної.
Володимир Заболотний народився 15 вересня 1960 року в місті Чорткові, нині Чортківської громади Чортківського району Тернопільської области України.
Закінчив Чортківську середню школу № 4 (1967–1974) та № 7 (1974–1977), Тернопільське музичне училище імені Соломії Крушельницької (1977–1983).
У 1979–1981 роках проходив службу в армії м. Чарджоу (Туркменія) і м. Кази Магомед (Азербайджан). Працював актором (1983–1989), заступником директора (1989–1990) Тернопільського драматичного театру імені Тараса Шевченка.
У 1988 році отримав благословення на духовне навчання від владики Володимира Стернюка у Львові. Навчався в Івано-Франківському теологічно-катехитичному духовному інституті УГКЦ (1990–1995, нині академія греко-католицької церкви).
У 1990 році став депутатом 1-го демократичного скликання Тернопільської міської ради.
П’ять разів був волонтером у зоні АТО[3][4].
Діяльний в редакційній раді видання «Бучацька єпархія УГКЦ. Парафії, монастирі, храми. Шематизм»[5]
У 1993 році отримав Святу тайну Священства з рук Преосвященішого Владики Софрона Дмитерка.
Священник у селах:
- Саранчуки, Базниківка, Слов'ятин Бережанського району (1993–1996);
- Малашівці, Плесківці, Іванківці Зборівського району (1996–1998);
- Ренів і Вертелка Зборівського району (1998–2007);
- Біла (з листопада 2007), Скородинці (2007–2011) і Сосулівка (з травня 2013) Чортківського району;
- місті Чорткові на парафії Новомучеників і блаженних Українського народу (2007—2008).
З 2007 року — декан УГКЦ міста Чорткова. З 2009 року — протосинкел Бучацької єпархії УГКЦ. Здійснив чин похорону Ореста Квача (31 липня 2014)[6], Романа Ільяшенка (9 вересня 2014)[7], Ігоря Римара (30 січня 2015), Ярослава Чемного (11 квітня 2019), які загинули в зоні АТО.
З грудня 2019 року — радник Душпастирської ради Патріаршої курії УГКЦ[8][9].
Член журі другого фестивалю хорових колективів духовної музики Бучацької Єпархії УГКЦ «Боже, Україну, збережи» (2019)[10].
 | Головною ціллю поїздки до солдатів стала зовсім не передача подарунків чи їжі, а найперше піднесення морального духу воїнів |  |
— о. Володимир Заболотний, [10] | ||
| | У нашого народу, на превеликий жаль, є багато панахид, багато плачу, багато нарікань. Час показати і перемоги. З боку історії, одна з найзначніших наступальних військових операцій Української Галицької Армії (УГА), здійсненої в період з 7 по 28 червня 1919 року, під час польсько-української війни в Галичині 1918—1919 тривала 13 днів, проте в прориві Чортківської офензиви і є душа нашого українського народу, його бажання свободи, волі | |
— о. Володимир Заболотний, [11] | ||
| | Катерина Рубчакова — ще один приклад того, що свої мрії можна і треба здійснювати. Потрібно небагато — щоденно розвиватись та працювати. Старатись змінювати себе, людей навколо, змінювати країну | |
— о. Володимир Заболотний, [12] | ||
- нагрудний знак «Гордість Тернопілля» (11 липня 2018) — за вагомий особистий внесок у розвиток духовності, утвердження принципів християнської моралі, історичної справедливості в українському суспільстві та з нагоди відзначення 100-річчя подій Української революції 1917 — 1921 років[13][14]
- медаль «За оборону рідної держави» (3 серпня 2016)
- Грамота Верховної Ради України (21 грудня 2018).
- У 2017 році о. Володимиру Заболотному вдалося примирити дві конфесії с. Сосулівка, що на Чортківщині.[15][16][17]
- ↑ Перелік імен та подій, що не увійшли до основного списку // Література до знаменних і пам'ятних дат Тернопільщини на 2020 рік : бібліогр. покажч. Вип. 30 / Упр. культури Терноп. облдержадмін., Терноп. обл. універс. наук. б-ка ; уклад. М. Пайонк ; керівник проєкту і наук. ред. В. Вітенко ; ред. Г. Жовтко. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2019. — С. 51.
- ↑ Вперше у Бучацькій єпархії УГКЦ: відомий на Чортківщині священник удостоївся ієрейської митри // Чортків.City. — 2023. — 9 квітня.
- ↑ Головною ціллю поїздки до солдатів стала зовсім не передача подарунків чи їжі, а найперше піднесення морального духу воїнів – о. Володимир Заболотний, Бучацька єпархія УГКЦ.
- ↑ Щира вдячність вірним Бучацької єпархії за допомогу військовим в зоні АТО на сході України // Бучацька єпархія УГКЦ.
- ↑ Бучацька єпархія УГКЦ. Парафії, монастирі, храми. Шематизм / Автор концепції Куневич Б.; керівник проєкту, науковий редактор Стоцький Я. — Тернопіль : ТОВ «Новий колір», 2014. — 400 с. : іл. — ISBN 978-966-2061-30-7.
- ↑ Девізом Ореста Квача були слова: «Україна або смерть» // Бучацька єпархія УГКЦ, 31 липня 2014 р.
- ↑ «Господь у винограднику казав віддати тільки частину, а він віддав усе», - генеральний вікарій Бучацької єпархії УГКЦ о. В. Заболотний на похороні Романа Ільяшенко // Бучацька єпархія УГКЦ, 9 вересня 2014 р.
- ↑ Тридцять сім душпастирів з усього світу стали радниками Душпастирської ради УГКЦ [Архівовано 4 березня 2022 у Wayback Machine.] // УГКЦ, 3 грудня 2019 р.
- ↑ 3 священики Тернопільсько-Зборівської митрополії стали радниками Патріаршої курії [Архівовано 21 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Кам'янець-Подільська єпархія УГКЦ, 4 грудня 2019 р.
- ↑ а б ІІ конкурс-фестиваль хорових колективів духовної музики Бучацької Єпархії УГКЦ «Боже, Україну, збережи» // Бучацька єпархія УГКЦ, 15 травня 2019 р.
- ↑ Володимир Шматько: «100-річчя Чортківської офензиви повинно відзначатись на державному рівні» // Чортківська міська рада, 22 березня 2018 р.
- ↑ Сьогодні – 100 років з дня смерті Катерини Рубчакової // Чортківська міська рада, 22 березня 2018 р.
- ↑ Розпорядження Голови обласної державної адміністрації від 11 липня 2018 року № 179-з «Про нагородження почесною відзнакою Тернопільської обласної державної адміністрації — нагрудним знаком "Гордість Тернопілля"».
- ↑ Уперше у Чорткові «прогримів» військово-патріотичний фестиваль [Архівовано 26 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // Чортківська міська рада, 19 червня 2018 р.
- ↑ У с. Сосулівці на Тернопільщині православні й греко-католики разом виносили Плащаницю [Архівовано 3 березня 2022 у Wayback Machine.] // Інформаційний ресурс УГКЦ, 15 квітня 2017 р.
- ↑ На Тернопільщині православні й греко-католики об'єдналися і разом виносили Плащаницю [Архівовано 24 лютого 2022 у Wayback Machine.] // ZAXID.NET, 16 квітня 2017 р.
- ↑ У с. Сосулівці на Тернопільщині православні і греко-католики разом виносили Плащаницю [Архівовано 23 червня 2017 у Wayback Machine.] // Бучацька єпархія УГКЦ, 2017
- Мельничук, Б. Заболотний Володимир Володимирович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 240. — ISBN 978-966-528-318-8.
- о. Володимир Заболотний: «Наша трагедія в тому, що ми хочемо все змінити, нічого не міняючи» (фото) [Архівовано 5 серпня 2020 у Wayback Machine.] // Золота Пектораль. — 2015. — 23 квітня.
- Огородник, М. Заболотний Володимир Володимирович [Архівовано 16 травня 2020 у Wayback Machine.] // Тернопільщина. — 2020. — 12 квітня.
