Жигайлівська волость
| Жигайлівська волость | ||||
| Центр | Жигайлівка | |||
|---|---|---|---|---|
| Площа | 15 634 (1885) | |||
| Населення | 5498 осіб (1885) | |||
| Густота | 32.2 осіб / км² | |||
Жигайлівська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Охтирського повіту Харківської губернії із центром у селі Жигайлівка.
На 1862 рік до складу волості входили[1]:
- слобода Печини;
- слобода Бранцівка;
- слобода Жигайлівка;
- хутір Борівський.
Станом на 1885 рік — складалася з 13 поселень, 10 сільських громад. Населення — 5498 осіб (2679 осіб чоловічої статі та 2819 — жіночої), 1111 дворових господарств[2].
| Площа, десятин | У тому числі орної, дес. | |
|---|---|---|
| Сільських громад | 10029 | 8284 |
| Приватної власності | 5491 | 3429 |
| Іншої власності | 114 | 102 |
| Загалом | 15634 | 11815 |
Основні поселення волості станом на 1885:
- Жигайлівка — колишнє власницьке село при річці Боромля за 46 верст від повітового міста, 2700 осіб, 606 дворів, православна церква, школа, поштова станція, лавки, базари по неділях.
- Бранцівка — колишнє власницьке село при річці Дернова, 4575 осіб, 192 двори, православна церква, школа.
- Ясенок — колишнє власницьке село при річці Боромля, 461 особа, 102 двори, православна церква.
Найбільші поселення волості станом на 1914 рік[3]:
- село Жигайлівка — 5816 мешканців;
- село Бранцівка — 2468 мешканців.
Старшиною волості був Лозовий Павло Васильович, волосним писарем — Мирошніченко Яків Антонович, головою волосного суду — Телегда Федот Олексійович.
Джерела[ред. | ред. код]
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.(рос. дореф.)
- Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ рос. дореф. Памятная Книжка Харьковской губерніи. Издана Харьковскимъ Губернскимъ Статистическимъ Комитетомъ. Харьковъ. Въ Университетской типографіи. 1862. IV + 234 с.
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
 | Це незавершена стаття про адміністративно-територіальний поділ Російської імперії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||||||||||
