Железняк Яків Ілліч
| Железняк Яків Ілліч | |
|---|---|
| Железняк Яків Ілліч | |
| Народився | 10 квітня 1941 м. Одеса, УРСР, СРСР |
| Громадянство | СРСР, Україна |
| Діяльність | спортивний стрілець |
| Alma mater | Південноукраїнський національний педагогічний університет імені Костянтина Ушинського |
| Зріст | 172 см |
| Нагороди |
 |
| Спортивні медалі | |||
|---|---|---|---|
Представник  СРСР | |||
| Кульова стрільба | |||
| Олімпійські ігри | |||
| Золото | 1972 Мюнхен | Кабан, що біжить, 50 метрів | |
Я́ків Іллі́ч Железня́к (*10 квітня 1941, Одеса) — український стрілець, олімпійський чемпіон, Заслужений майстер спорту СРСР.
Чемпіон мюнхенської Олімпіади у вправі стрільба по кабану, що біжить, на дистанції 50 метрів[1].
Біографія[ред. | ред. код]
Яків Ілліч Железняк народився в Одесі 10 квітня 1941 року. Закінчив Одеський машинобудівний технікум та Одеський державний педагогічний інститут ім. Ушинського.
Почав активно займатися спортом з 9 років завдяки матері, яка з усіх сила намагалася замінити йому загиблого на війні батька. З усіх видів спорту він вибрав футбол, бокс та стрілянину. Стрільбою захопився в 14 років під час навчання в Одеському машинобудівному технікумі, де вів стрілецьку секцію військкерівник Михайло Григорович Буймовіч. Тренувався в Одесі, в спортивному товаристві «Динамо».
Боксом і стріляниною Железняк кілька років займався паралельно і показував непогані результати. Однак, його тренер зі стрільби Антон Артемович Дмитренко поставив питання про остаточний вибір виду спорту і Яків Ілліч вибрав стрільбу. За порадою тренера з 1963 року почав виступати за спортивне товариство «Динамо» (Одеса).
У 1967 році радянське керівництво відмовило у виїзді на чемпіонат світу в Італії у зв'язку з військовими діями в Ізраїлі, після чого спортсмен на знак протесту вирішив залишити професійний спорт. Однак, він змінив своє рішення в 1969 році, коли стало відомо про те, що в програму Олімпійських ігор повернутий такий вид стрільби, як «олень, що біжить».[2]
З 1976 року працював старшим тренером збірної СРСР, в даний час консультує українських стрільців та їх тренерів, перебуваючи в постійному контакті з головним тренером збірної України Анатолієм Куксом.[3]
Військовослужбовець. В 1987 році у званні майора звільнений у запас.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден «Знак Пошани»
Спортивні досягнення[ред. | ред. код]
- Чемпіон Олімпійських ігор в Мюнхені у стрільбі по мішені «кабан, що біжить» (569 очок — МОР)
- 6-разовий чемпіон світу (1966, 1973, 1974, 1975 у командному заліку)
- 6-разовий чемпіон Європи (1965, 1973 в особистих і командних заліках)
- 23-кратний чемпіон СРСР (1964-1967, 1971-1977)
- 9-разовий рекордсмен світу і Європи
- 15-разовий рекордсмен СРСР в особистому та командному заліках
Література[ред. | ред. код]
- Украинская советская энциклопедия: в 12 т., 13 кн. — Т. 4. — К.: ГРУСЭ, 1980. — С. 10.
- Букач В. М. З історії Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського. Випускники. — Одеса: ПНПУ, 2012. — С. 11.
Посилання[ред. | ред. код]
- Досьє на sport.reference.com[недоступне посилання]
- Железняк Я. И.// http://odesskiy.com/zh/zheleznjak-jakov-ilich.html [Архівовано 12 січня 2019 у Wayback Machine.]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ "1972 Summer Olympics – München, Germany – Shooting" [Архівовано 19 вересня 2008 у Wayback Machine.] databaseOlympics.com (Retrieved on 11 October 2008)
- ↑ Яков Железняк: «Как все начиналось». shooting-ua. Архів оригіналу за 15 лютого 2009. Процитовано 23 лютого 2010.
- ↑ В. Диордиев (19.09.2008). «Золотой» Олимпийский стрелок из Одессы рассказал, что значит бить по бегущему «оленю». Сегодня.ua. Архів оригіналу за 18.04.2012. Процитовано 23 лютого 2010.