Жан-Патрік Маншетт

Жан-Патрік Маншетт
фр. Jean Manchette
Ім'я при народженні фр. Jean Patrick Manchette[1]
Псевдо Jean-Patrick Manchette, Général-Baron Staff[2], Erich Erdstein[2], Sylvette Cabrisseau, Shuto Headline, Zeus de Castro[2] і Pierre Duchesne[2]
Народився 19 грудня 1942(1942-12-19)
Марсель
Помер 3 червня 1995(1995-06-03) (52 роки)
Париж
·рак підшлункової залози
Громадянство Франція Франція
Діяльність письменник
Галузь літературна діяльністьd[3], детективна література[d][3], наукова фантастика[3], перекладацтво[d][3], літературна критика[3], кінокритика[3] і науково-фантастична літератураd[3]
Alma mater Faculty of Arts of Paris[d]
Знання мов французька
Заклад Шарлі Ебдо
Напрямок neo-polard
Жанр кримінальний роман[d]
Magnum opus Q3324054?, Q3225410? і La Position du tireur couchéd
Діти Doug Headlined
Нагороди
IMDb ID 0541389

Жан-Патрік Манше́тт (фр. Jean-Patrick Manchette) (19 грудня 1942, Марсель — 3 червня 1995, Париж) — французький письменник, сценарист, журналіст та перекладач, автор гостросюжетних детективних романів.

За його творами знято такі фільми, як «Трьох потрібно прибрати», «Шок», «За шкуру поліцейського», «Ганмен» .

З біографії[ред. | ред. код]

Маншетт є визнаним автором «класичних» детективних романів та романів-нуар. Він також був відомий, як літературний критик, кінокритик, автор діалогів та цілих сценарії до фільмів, а також перекладач американської літератури. Він вважається визначним представником нового французького детективу (néo-polar). Письмо Маншетта зазнало впливу американських майстрів детективу Дешилла Гемметта та Раймонда Чандлера.

З юності був політично активним, виступав проти війни в Алжирі, згодом був близький з ліворадикальною сценою та рухом Ситуаціоністського інтернаціоналу. Захоплювався джазом.

Окрім детективів, що публікувалися у видавництві Gallimard, виступав як літературний критик в тижневику Charlie Hebdo та газеті Libération. З 1960-х років писав сценарії до фільмів.

Хворів тяжкою формою агорафобії (страх відкритого простору) й упродовж багатьох років не виходив з дому. Помер 3 червня 1995 року від раку легень.

Твори[ред. | ред. код]

Романи[ред. | ред. код]

  • Laissez bronzer les Cadavres (1971)
  • L'Affaire N'Gustro (1971)
  • O dingos, O chateaux! (1972)
  • Nada (1973)
  • L'Homme au Boulet rouge (1972)
  • Morgue pleine (1973)
  • Que d'os! (1976)
  • Le Petit Bleu de la Côte Ouest (1976)
  • Fatale (1977)
  • 1981 — «Позиція стрільба лежачи» / (La Position du Tireur Couché)
  • La Princesse du Sang (1996)
  • Romans Noirs (Gallimard, «Quarto», 2005)[4]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Fichier des personnes décédées
  2. а б в г https://catalogue.bnf.fr/ark:/12148/cb119142070
  3. а б в г д е ж Czech National Authority Database
  4. Найповніше видання творів Маншетта. В томі зібрано всі його романи за винятком L'Homme au boulet rouge. Також подано біографію та фільмографію, фрагменти незавершених проектів, нотатки та уривки з щоденника Маншетта.

Література[ред. | ред. код]

Статті
  • Philip Anderson: Roman noir and Subjectivity. The Last Three Novels of Jean-Patrick Manchette. In: Australian Journal of French Studies, No. 43.1, 2006, S. 70–79. (Über Le Petit Bleu de la côte ouest, Fatale und La Position du tireur couché.)
Монографії
  • Marie-Hélène Carpentier: Jean-Patrick Manchette (1964—1981). An impossible literature; ecrits pour le cinéma et le roman noir. дисертація, New York University 2005.
  • Robert Deleuse: Le polar français. À Jean-Patrick Manchette im memoriam. Paris 1995, ISBN 2-911127-19-6.
  • Franck Frommer: Jean-Patrick Manchette, le récit d'un engagement manqué. Kimé, Paris 2003, ISBN 2-84174-309-8
  • Jean-François Gerault: Jean-Patrick Manchette. Parcours d'une œuvre. Encrages, Paris 2008, ISBN 978-2-251-74145-1.
  • Benoît Mouchart: Manchette, le nouveau roman noir. Séguier-Archimbaud, Paris 2006, ISBN 2-84049-495-7.

Посилання[ред. | ред. код]