Жан-Луї Барро
| Жан-Луї Барро | |
|---|---|
| фр. Jean-Louis Barrault | |
 Карл Ван Вехтен. Жан-Луї Барро, 1952 | |
| Sociétaire of the Comédie-Françaised | |
| Ім'я при народженні | Жан-Луї Бернар Барро фр. Jean-Louis Bernard Barrault |
| Дата народження | 8 вересня 1910 |
| Місце народження | Ле-Везіне, Івлін, Франція |
| Дата смерті | 22 січня 1994 (83 роки) |
| Місце смерті | |
| Поховання | Цвинтар Пассі |
| Громадянство |  Франція |
| Професія | актор, театральний режисер |
| Alma mater | Ліцей Шапталя |
| Член у | Баварська академія витончених мистецтв і Comité des intellectuels pour l'Europe des libertésd[1] |
| Дружина | Мадлен Рено (1940—1994) |
| IMDb | ID 0056761 |
 Жан-Луї Барро у Вікісховищі | |
Жан-Луї́ Берна́р Барро́ (фр. Jean-Louis Bernard Barrault; нар. 8 вересня 1910, Ле-Везіне, Івлін, Франція — пом. 22 січня 1994, Париж, Франція) — французький театральний режисер, актор театру і кіно, мім, теоретик театру.
Біографія та кар'єра[ред. | ред. код]
Жан-Луї Бернар Барро народився 8 вересня 1910 року в передмісті Парижа Ле-Везіне в сім'ї аптекаря. Його батько — Жуль Барро був власником скромної аптеки і підробляв у психіатричній лікарні по сусідству з домом. Мати Марсель-Елен, уроджена Валет. Під час Першої світової війни батька призвали санітаром на фронт. Доглядаючи за солдатами, хворими іспанкою заразився і помер. Через два роки мати повторно вийшла заміж. Вихованням дітей займалися дідусь з бабусею. Дід Барро був виноградарем.
Барро закінчив елітний ліцей Шанталь в Парижі. Свою трудову діяльність починав як бухгалтер і продавець квітів. Навчався на курсах живопису в Луврській школі, вивчав акторську майстерність на курсах у Шарля Дюллена та в 1933—1935 роках грав у його трупі, пізніше ставив у його театрі Лафорга, Фолкнера, Гамсуна (останнього — спільно з Роже Бленом). Захоплювався мімічним мистецтвом.
У 1930-і роки Барро почав зніматися в кіно — Марк Аллегре, друг Андре Жіда, запросив Барро дебютувати на екрані в його фільмі «Прекрасні днинки» (1935). У 1945 з величезним успіхом зіграв міма Батиста Дебюро у фільмі Марселя Карне «Діти райка» (за сценарієм Ж. Превера). Починаючи з 1970 років знімався мало, віддаючи перевагу роботі в театрі. За час акторської кар'єри в кіно знявся у 50-ти фільмах. Співпрацював з такими кінорежисерами, як Георг Вільгельм Пабст, Анатоль Літвак, Крістіан-Жак, Саша Гітрі, Жан Ренуар та ін.
У 1940—1946 роках Жан-Луї Барро — актор і режисер в театрі «Комеді Франсез». Як режисер поставив «Федру» Ж. Расіна, «Атласний черевичок» Клоделя.
У 1942—1944 роках Барро керував Школою драматичного мистецтва (фр. École du Comédien) в Парижі, заснованою ним спільно з Жульєном Берто[fr] і Реймоном Руло.
У 1940 році Барро одружився з акторкою Мадлен Рено, а в 1946 році разом з нею створив власну трупу — «театральну компанію Рено-Барро» (у будівлі театру «Маріньї»), в якій він був режисером і головним актором. З 1953 року театр випускав «Зошити компанії».
У 1959 році за пропозицією міністра культури Андре Мальро Жан-Луї Барро очолив паризький театр «Одеон» («Театр де Франс»). На сцені театру йшли п'єси класичного репертуару (Шекспір, Расін) і сучасні твори — драми С. Беккета, Ж. Жене, Марґеріт Дюрас.
У травні 1968 року під час студентської революції Барро відкрив театр для бунтівників-студентів, які розміщувалися в ньому впродовж місяця. Через це під тиском А. Мальро він був вимушений покинути пост директора і разом з трупою залишити Одеон. Створив власний театр Д'Орсе (згодом — фр. Le théâtre du Rond - Point), де ставив оригінальні композиції на основі текстів Рабле, Вольтера, Ніцше, Жаррі.
Жан-Луї Барро помер 21 січня 1994 року в Парижі на 84-му році життя. Похований на цвинтарі Пассі.
Обрані театральні постановки[ред. | ред. код]
- 1946 — «Помилкові визнання» / Les Fausses Confidences Мариво
- 1946 — «Гамлет» / Hamlet Шекспіра
- 1947 — «Ведмідь» / L'Ours Чехова
- 1947 — «Амфітріон» / Amphitryon Мольєра
- 1947 — «Процес» / Le Procès за Кафкою, текст А. Жіда і Ж.-Л.Барро
- 1948 — «Стан облоги» / L'Etat de siege Камю
- 1948 — / Occupe-toi d'Amélie Ж. Фейдо
- 1949 — «Витівки Скапена» / Les Fourberies de Scapin Мольєра
- 1950 — / Marlborough s'en va-t-en guerre М. Ашара
- 1950 — / Le Répétition ou L'Amour puni Ануя
- 1950 — «Брудні руки» / Les Mains sales Сартра
- 1951 — «Не жартуйте з коханням» / On ne badine pas avec l'Amour А. де Мюссе
- 1951 — «Вакх» / Bacchus Ж. Кокто
- 1953 — «Христофор Колумб» / Christophe Colomb П. Клоделя
- 1953 — «Лукреція» / Pour Lucrèce Жироду
- 1954 — «Мізантроп» / Le Misanthrope Мольєра
- 1954 — «Вишневий сад» / Le Cerisale А. Чехова
- 1955 — «Орестея» / L'Orestie Есхіла
- 1955 — «Береніка» / Bérénice Ж. Расіна
- 1955 — «Інтермеццо» / Intermezzo Жироду
- 1955 — «Вольпоне» / Volpone за Б. Джонсоном, текст Ж. Ромена і Ш. Цвайґа
- 1958 — «Атласний черевичок» / Le Soulier de satin Клоделя
Вистави-пантоміми[ред. | ред. код]
- 1946 — «Baptiste», пантоміма-балет за Ж. Превером, муз. Владимира Косма (у співавторстві з М. Марсо)
- 1947 — «La Fontaine de Jouvence» за Борисом Кохно, муз. Жоржа Оріка
- 1954 — «Renard», текст Ш. Ф. Рамю, муз. І. Стравинського
- 1955 — «Les Suites d'une course», мімофарс за Ж. Сюперв'єлем, муз. А. Соге.
Фільмографія[ред. | ред. код]
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1935 | ф | Прекрасні днинки | Les beaux jours | Рене |
| 1936 | ф | Очима Заходу | Razumov: Sous les yeux d'occident | Алдін |
| 1936 | ф | Женні | Jenny | дромадер |
| 1936 | ф | Єлена | Hélène | П'єр Реньє |
| 1936 | ф | Велике кохання Бетховена | Un grand amour de Beethoven | Карл ван Бетховен |
| 1937 | ф | За нас двох, мадам життя! | À nous deux, madame la vie | Поль |
| 1937 | ф | Мадемуазель лікар | Mademoiselle Docteur | божевільний клієнт |
| 1937 | ф | Поліція устоїв | Police mondaine | Скоппа |
| 1937 | ф | Перлини корони | Les perles de la couronne | молодий Бонапарт |
| 1937 | ф | Дивна драма | Drôle de drame | Вільям Крампс, відомий як убивця-м'ясник |
| 1937 | ф | Пуританин | Le puritain | Френсіс Фер'є |
| 1938 | ф | Я звинувачую | J'accuse | |
| 1938 | ф | Буря | Orage | африканець |
| 1938 | ф | Міражі | Mirages | П'єр Бове |
| 1938 | ф | Висота 3,200 | Altitude 3.200 | Арман |
| 1938 | ф | Слід півдня | La piste du sud | Олькотт |
| 1939 | ф | Фаріне, або Золото в горах | Farinet ou l'or dans la montagne | Моріс Фаріне |
| 1941 | ф | Парад семи ночей | Parade en 7 nuits | Люсьєн |
| 1941 | ф | Монмартр на Сені | Montmartre sur Seine | Мішель Курта |
| 1942 | ф | Фантастична симфонія | La symphonie fantastique | Гектор Берліоз |
| 1942 | ф | Дивовижна доля Дезіре Кларі | Le destin fabuleux de Désirée Clary | Наполеон Бонапарт |
| 1944 | ф | Ангел ночі | L'ange de la nuit | Жак Мартен |
| 1945 | ф | Діти райка | Les enfants du paradis | Батист Дебюро |
| 1945 | ф | Частина тіні | La part de l'ombre | Мішель Кремер |
| 1947 | ф | Розкішний рогоносець | Le cocu magnifique | Бруно |
| 1948 | ф | Від людини до людей | D'homme à hommes | Анрі Дюнан |
| 1950 | ф | Карусель | La ronde | Робер Куленкампф, поет |
| 1951 | ф | Договір слини і вічності | Traité de bave et d'éternité | Lui-même |
| 1953 | ф | Таємниці Версаля | Si Versailles m'était conté | Фенелон |
| 1958 | тф | Репетиція, або Покаране кохання | La répétition ou L'amour puni | граф |
| 1958 | тф | Заповіт доктора Кордельє | Le testament du Docteur Cordelier | доктор Кордельє / Опал |
| 1960 | ф | Діалог кармеліток | Le dialogue des Carmélites | мім |
| 1961 | ф | Таємниця Бургундського двору | Le miracle des loups | Людовик XI |
| 1962 | ф | Найдовший день | The Longest Day | батько Луї Рульо |
| 1964 | ф | Великий переляк | La grande frousse | Дув |
| 1966 | ф | Чаппакуа | Chappaqua | доктор Бенуа |
| 1976 | ф | Христофор Колумб | Christophe Colomb | Христофор Колумб, легенда |
| 1981 | ф | Задіг або доля | Zadig ou La destinée | відлюдник |
| 1982 | ф | Атласний черевик | Le soulier de satin | співробітник |
| 1982 | ф | Ніч Варенни | La Nuit de Varennes | Nicolas Edmé Restif de la Bretonne |
| 1985 | ф | Анджело, тиран Падуанський | Angelo, tyran de Padoue | Орфео |
| 1988 | ф | Світло озера | La lumière du lac | старий |
Тексти[ред. | ред. код]
- Réflexions sur le théâtre. Paris: J. Vautrain, 1949
- Je suis homme de théâtre. Paris: Éditions du Conquistador, 1955
- Nouvelles réflexions sur le théâtre. Paris: Flammarion, 1959
- Souvenirs pour demain. Paris: Éditions du Seuil,1972
- Comme je le pense. Paris: Gallimard, 1975
- Размышления о театре. М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1963(рос.)
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Antonin Artaud, Lettres à Jean-Louis BarraultBordas, 1952
- Frank A. Jean-Louis Barrault. Textes de Jean-Louis Barrault. Points de vue critiques, témoignages, chronologie, bibliographie. Paris: Seghers, 1971
- Jean-Louis Barrault: écrits, répertoire, filmographie et critique, 1935—1989/ Hélène Volat-Shapiro, Gerhard M. Vasco, eds. Paris: Lettres modernes; Minard, 1992
- Mignon P.-L. Jean-Louis Barrault: le théatre total. Monaco: Editions du Rocher, 1999
- Lorelle Y. Dullin-Barrault: l'éducation dramatique en mouvement. Paris: Amandier, 2007
Посилання[ред. | ред. код]
- Барро // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Жан-Луї Барро |
- Жан-Луї Барро на сайті IMDb (англ.)
- Жан-Луї Барро на сайті Internet Broadway Database (англ.)
| |||||||||||
