Жак Піккар
| Жак Піккар | |
|---|---|
.jpg) | |
| Народився | 28 липня 1922[3][4][…] Брюссель[d], Бельгія |
| Помер | 1 листопада 2008[1][2][…] (86 років) Ла Тур-де-Пельц, Во, Швейцарія |
| Країна |  Швейцарія |
| Діяльність | винахідник, інженер, мандрівник-дослідник, океанолог |
| Галузь | океанографія |
| Alma mater | Базельський університет і Женевський університет |
| Знання мов | французька[2] |
| Magnum opus | Батискаф |
| Батько | Огюст Пікар |
| Діти | Бертран Пікар |
| Нагороди | |
Жак Піккар (фр. Jacques Piccard; 28 липня 1922, Брюссель, Бельгія — 1 листопада 2008, Швейцарія) — швейцарський океанолог, один із перших, хто побував на дні Маріанської западини.
Життєпис[ред. | ред. код]
Жак Піккар народився в Брюсселі в сім'ї фізика і винахідника Огюста Піккара. Разом з батьком брав участь у будівництві й випробуваннях батискафа «Трієст». Назву апарат отримав на честь міста Трієст, Італія, в якому було виконано основні роботи зі створення апарата. «Трієст» було спущено на воду в серпні 1953 року і він зробив кілька занурень у Середземному морі з 1953 до 1957 року. Основним пілотом став Жак Піккар, а в перших зануреннях також брав участь його батько, якому на той час виповнилося 69 років. В одному з занурень апарат досяг рекордної на той час глибини 3150 м.
1958 року «Трієст» було куплено ВМФ США, оскільки на той час Сполучені Штати стали виявляти зацікавленість у дослідженні океанських глибин, але не мали в своєму розпорядженні подібних апаратів. Після купівлі конструкцію батискафа було доопрацьовано — на заводі Круппа в місті Ессен, Німеччина було виготовлено міцнішу і довговічнішу гондолу. Нова гондола виявилася дещо важчою, і місткість поплавця теж довелося збільшити. Жак Піккар залишався основним пілотом і техніком апарату протягом 1958—1960 років, оскільки мав на той час значний досвід занурень.
Нова гондола дозволяла «Трієсту» опускатися на будь-які відомі глибини, не піддаючи небезпеці екіпаж. Тому місцем наступних занурень було обрано Маріанську западину, в якій розташовано найглибшу точка Світового океану. Ця серія занурень отримала офіційну кодову назву «Проєкт Нектон».
_over_the_Marianas_Trench,_23_January_1960_(NH_96797).jpg)
Під час реалізації проєкту 23 січня 1960 року Жак Піккар і лейтенант ВМФ США Дон Волш здійснили занурення на глибину 11 022 м, що є абсолютним рекордом глибини як для пілотованих, так і для безпілотних апаратів. Занурення тривало близько 5 годин, підйом — близько 3 годин, час перебування на дні становив 12 хвилин. Одним з найважливіших наукових результатів занурення стало виявлення високоорганізованого життя на таких глибинах.
Під час цієї надзвичайної експедиції було спростовано одну з гіпотез — про неперемішування шарів води на великих глибинах. З батискафа на граничній глибині спостерігали двох риб. Це свідчило про існування вертикальних підводних течій: адже для живих істот необхідний кисень, що приносить течія з поверхні. Цей висновок застеріг учених від ідеї використання океанських глибин для поховання відходів атомної промисловості.
Коли батискаф «Трієст» опускався на дно найглибшої западини в Світовому океані, він тричі зупинявся, начебто зустрічаючи якусь невидиму перепону. Перепоною на шляху вважають різке збільшення щільності води. В океані з глибиною, як правило, знижується температура і підвищується солоність води, внаслідок чого збільшується її густина. На деяких глибинах ці зміни відбуваються стрибкоподібно. Шар, в якому відбувається різка зміна температури і щільності води, так і називається «Шаром стрибка». Таких шарів в океані зазвичай буває один або два. Занурення «Трієста» виявило третій.
Пізніше Піккар написав книгу «Глибина 11 тисяч метрів», в якій описав події від створення батискафа до його занурення у Маріанській западині[6].
1964 року в Женевському озері запрацював мезоскаф «Огюст Піккар», обладнаний 40 посадочними місцями з ілюмінаторами.
1969 року Жак Піккар брав участь у місії Grumman/Piccard PX-15[7] — підводній подорожі течією Гольфстрім у складі екіпажу з шести осіб на сконструйованому ним автономному підводному апараті «Бен Франклін». Ця подорож від берегів Флориди до Нової Шотландії тривала 30 днів.
Син Жака Піккара Бертран — відомий повітроплавець, він першим здійснив безпосадочну навколосвітню подорож на аеростаті[8].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Deep-sea adventurer Jacques Piccard is dead // SWI swissinfo.ch — SRG SSR, 2008.
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в Encyclopædia Britannica
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- ↑ Жак Пикар. Архів оригіналу за 14 травня 2019. Процитовано 20 березня 2022.
- ↑ И. Горелов (1972). «Бен Франклин» погружается в бездну. Вокруг света (№8 (2563)). Архів оригіналу за 13 жовтня 2009. Процитовано 23 січня 2009.
- ↑ Вокруг света с помощью Солнца. Архів оригіналу за 13 жовтня 2009. Процитовано 23 січня 2009.
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Piccard, Jacques; Robert S. Dietz (1961). Seven Miles Down. Putnam. с. 249.
- Piccard, Jacques (1971). The Sun Beneath the Sea. Scribner. с. 405 pp. ISBN 0-684-31101-1.
|
