Ефект розгальмування в Мережі

Ефект розгальмування в Інтернеті означає відсутність стриманості, яку відчуває людина під час спілкування в Інтернеті порівняно зі спілкуванням особисто.[1] Люди, як правило, почуваються безпечніше, коли говорять в Інтернеті те, чого вони б не сказали в реальному житті, оскільки вони мають можливість залишатися повністю анонімними та непомітними, коли перебувають на певних вебсайтах, і, як наслідок, вільними від потенційних наслідків.[2] Крім анонімності, інші чинники, такі як асинхронна комунікація, дефіцит емпатії або індивідуальні особистісні та культурні чинники, також сприяють розгальмованості онлайн.[3][4] Прояви такого ефекту можуть мати як позитивний, так і негативний характер; таким чином, онлайн-розгальмування можна класифікувати як доброякісне розгальмування або токсичне розгальмування.[1]

Класифікації[ред. | ред. код]

Доброякісне розгальмування онлайн описує ситуацію, в якій люди отримують певну користь від відсутності обмежень у кіберпросторі.[1] Одним із прикладів доброякісного онлайн-розгальмування можна вважати самовикриття.[5] За допомогою анонімності в Інтернеті люди можуть ділитися особистими почуттями або розкривати себе так, як вони не бажають це робити в реальному житті.[6] Наприклад, молоді люди відчувають полегшення, коли в онлайн-чатах розкривають невимовні секрети чи особисті незручні подробиці.[7] Такі саморозкриття дозволяють людям швидше[8] і міцніше встановлювати інтимні міжособистісні стосунки порівняно з реальним спілкуванням віч-на-віч.[9] Ефект онлайн-розгальмування також дає можливість виразити себе людям, які не бажають спілкуватися в реальному світі, наприклад, замкнутим, сором'язливим, соціально фобічним людям, а також людям із заїканням або вадами слуху.[9]

Інший тип онлайн-дезгальмування називається токсичним дезгальмуванням, яке являє собою підвищену тенденцію до онлайн-флейму та неадекватної поведінки. Вони часто містять нецензурну лексику, лайку і навіть погрози.[1] Ця норма описує негативний побічний ефект втрати гальмування на кіберпростір. Антисоціальна поведінка, спричинена токсичним розгальмуванням, виникає не лише на багатьох онлайн-платформах, таких як блоги, сайти ненависті та розділи коментарів, але також існує в різноманітних формах, включаючи кіберзалякування, соціальна бездіяльність тощо.[6]

Однак відмінність між доброякісним і токсичним онлайн-дезгальмуванням не завжди чітка. Наприклад, вороже слово в онлайн-чаті може зашкодити самооцінці іншого, але, з іншого боку, якщо слово щире, можливо, воно може допомогти людині на кінці краще зрозуміти себе. Враховуючи різні субкультури онлайн-спільнот, люди можуть мати різну толерантність до певної соціальної поведінки.[1] Іншим прикладом може бути дія стороннім спостерігачем онлайн-ненависті. Німецьке дослідження вивчало зв'язок між ненавистю в Інтернеті та викликом ненависті до підлітків. Це дослідження виявило позитивну кореляцію між онлайн-ненавистю та створенням онлайн-ненависті серед підлітків.[10]

Фактори впливу[ред. | ред. код]

Анонімність, асинхронне спілкування та дефіцит емпатії сприяють розгальмуванню онлайн.[3] Анонімність може змусити людину почуватися в безпеці в Інтернеті, як інша людина; можна навіть прийняти нову персону. Це також може змусити людину відчути, що зробити або сказати все можливо, тому що вона, швидше за все, не отримає догану в реальному житті. Однак нові технології, які застосовуються партнерами з правоохоронних органів, дедалі більше спрощують боротьбу з кіберзлочинністю. Асинхронна комунікація — це комунікація, яка не відбувається в реальному часі, і для отримання відповіді на оригінальне повідомлення може знадобитися деякий час. Асинхронна комунікація впливає на розблокування онлайн, оскільки можна надіслати повідомлення в Інтернет і не отримати негайної відповіді, а потім вийти. Тому не потрібно думати про сказане. З іншого боку, це також дає час, щоб дати більш обдуману відповідь.[3] Дефіцит емпатії — це зниження здатності ідентифікувати себе з емоціями інших.[11] Існує дефіцит емпатії через відсутність невербального зворотного зв'язку.[12] Через опосередковане спілкування важко зрозуміти, який тон і вираз обличчя супроводжують повідомлення. Отже, це ускладнює співпереживання іншим. І анонімність, і дефіцит емпатії ускладнюють сприйняття інших в Інтернеті як людей із почуттями через відсутність мімічної взаємодії.[1][3]

Кілька дослідників відзначили кореляцію між патологічним використанням Інтернету та збільшенням розгальмованості в Інтернеті, особливо серед студентів.[13][14] Австралійське дослідження показало, що розгальмування, яке часто є провісником інших залежних форм поведінки, було поганим провісником інтенсивного використання Інтернету. Спільна поширеність низької самооцінки та онлайн-розгальмованості серед патологічних користувачів Інтернету свідчить про те, що вони можуть вважати анонімність і синхронність онлайн-взаємодій звільняючими, що призводить до більшої розгальмованості, коли вони онлайн.[14]

Можливі наслідки[ред. | ред. код]

Розгальмовування в Інтернеті відіграє важливу роль в акті кіберзалякування. Кіберзалякування — це спроба змусити іншу людину почуватися збентеженою, заляканою або погано ставитися до неї через Інтернет.[15] Анонімність зазвичай призводить до більш злих коментарів щодо інших (кіберзалякування), але сама по собі вона не викликає кіберзалякування.[16] Асинхронний зв'язок дозволяє хулігану сказати те, що він має сказати, а потім вийти, ніби нічого не сталося, не маючи жодних наслідків поза Інтернетом.[17] Дефіцит емпатії — це те, що дозволяє хулігану публікувати повідомлення в першу чергу, жертва зводиться до імені на екрані комп'ютера.[3]

Расистські, сексистські, насильницькі та грубі онлайн-коментарі не є прямим результатом анонімності.[16] Ці коментарі виникають лише тоді, коли інші люди також говорять подібні речі; Інтернет-користувачі, як правило, зберігають той самий тон, ввічливість/неввічливість, що й інші в онлайн-дописах.[16][18]

Ефект розгальмування онлайн може вплинути на безпеку роботи та майбутні можливості працевлаштування. Шістнадцятирічну Кімберлі Свонн звільнили з роботи через негативні коментарі, які вона зробила про свою професію на своїй сторінці у Facebook,[19] тоді як інший сумнозвісний випадок стосувався жінки, Хізер Армстронг, яку звільнили після того, як «знущалася» над своїми колегами з Інтернет.[20] Це наслідки того, що деякі користувачі Інтернету вважають себе вільними від типових соціальних стандартів. Автор книги «Шість причин розгальмовування в Інтернеті» стверджує, що «порівняно зі спілкуванням віч-на-віч, в Інтернеті ми почуваємося вільнішими робити та говорити те, що хочемо, і, як наслідок, часто робимо та говоримо те, що не повинні».[20]

Розгальмування онлайн також може мати позитивні результати. Люди, які сором'язливі, які відчувають, що не можуть говорити про певні речі у своєму реальному житті, які, можливо, не мають вислову, можуть отримати користь від розгальмування онлайн, не завдаючи шкоди іншим.[21] Анонімність перебування в Інтернеті дозволяє людям розкривати себе більше, ніж вони це роблять особисто.[21] Розблокування онлайн може забезпечити безпечне місце для людей ЛГБТК-спільноти (та інших маргіналізованих груп) для обміну інформацією та підтримки один одного.[22] Це може допомогти учням бути більш інтерактивними в онлайн-класах, ніж в офлайн-класах.[23]

Див. також[ред. | ред. код]

Список літератури[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е Suler, John (June 2004). The Online Disinhibition Effect. CyberPsychology & Behavior. 7 (3): 321—326. CiteSeerX 10.1.1.514.4718. doi:10.1089/1094931041291295. PMID 15257832.
  2. ↑ Lapidot-Lefler, Noam; Barak, Azy (March 2012). Effects of anonymity, invisibility, and lack of eye-contact on toxic online disinhibition. Computers in Human Behavior (англ.). 28 (2): 434—443. doi:10.1016/j.chb.2011.10.014.
  3. ↑ а б в г д Terry, Christopher, Jeff Cain (May 2016). The Emerging Issue of Digital Empathy. American Journal of Pharmaceutical Education. 80 (4): 58. doi:10.5688/ajpe80458. PMC 4891856. PMID 27293225.
  4. ↑ Psychology and the internet : intrapersonal, interpersonal, and transpersonal implications (вид. 2nd). Amsterdam: Elsevier/Academic Press. 2007. ISBN 9780080469058. OCLC 162573099.
  5. ↑ Lapidot-Lefler, Noam; Barak, Azy (1 липня 2015). The benign online disinhibition effect: Could situational factors induce self-disclosure and prosocial behaviors?. Cyberpsychology: Journal of Psychosocial Research on Cyberspace (англ.). 9 (2). doi:10.5817/CP2015-2-3. ISSN 1802-7962.
  6. ↑ а б Lapidot-Lefler, Noam; Barak, Azy (2012). Effects of anonymity, invisibility, and lack of eye-contact on toxic online disinhibition. Computers in Human Behavior (англ.). 28 (2): 434—443. doi:10.1016/j.chb.2011.10.014.
  7. ↑ Magsamen-Conrad, Kate; Billotte-Verhoff, China; Greene, Kathryn (2014). Technology addiction's contribution to mental wellbeing: The positive effect of online social capital. Computers in Human Behavior (англ.). 40: 23—30. doi:10.1016/j.chb.2014.07.014. PMC 4283587. PMID 25568591.
  8. ↑ Davis, Katie (2012). Friendship 2.0: Adolescents' experiences of belonging and self-disclosure online. Journal of Adolescence (англ.). 35 (6): 1527—1536. doi:10.1016/j.adolescence.2012.02.013. PMID 22475444.
  9. ↑ а б Lapidot-Lefler, Noam; Barak, Azy (1 липня 2015). The benign online disinhibition effect: Could situational factors induce self-disclosure and prosocial behaviors?. Cyberpsychology: Journal of Psychosocial Research on Cyberspace (англ.). 9 (2). doi:10.5817/cp2015-2-3. ISSN 1802-7962.
  10. ↑ Wachs, Sebastian; Wright, Michelle F. (September 2018). Associations between Bystanders and Perpetrators of Online Hate: The Moderating Role of Toxic Online Disinhibition. International Journal of Environmental Research and Public Health (англ.). 15 (9): 2030. doi:10.3390/ijerph15092030. PMC 6163978. PMID 30227666.
  11. ↑ McCornack, Steven, Joseph Ortiz (2016). Choices & Connections, 2e. Bedford/St. Martin. ISBN 978-1319043520.
  12. ↑ Antoniadou, Nafsika та ін. (June 2016). Possible Common Correlates between Bullying and Cyber-Bullying among Adolescents. Psicologia Educativa. 22 (1): 27—38. doi:10.1016/j.pse.2016.01.003.
  13. ↑ Morahan-Martin, J.; Schumacher, P. (31 січня 2000). Incidence and correlates of pathological Internet use among college students. Computers in Human Behavior. 16 (1): 13—29. doi:10.1016/S0747-5632(99)00049-7. ISSN 0747-5632.
  14. ↑ а б Niemz, Katie; Griffiths, Mark; Banyard, Phil (1 грудня 2005). Prevalence of Pathological Internet Use among University Students and Correlations with Self-Esteem, the General Health Questionnaire (GHQ), and Disinhibition (PDF). CyberPsychology & Behavior. 8 (6): 562—570. doi:10.1089/cpb.2005.8.562. ISSN 1094-9313. PMID 16332167.
  15. ↑ Merriam-Webster Dictionary Cyberbullying.
  16. ↑ а б в Rosner, Leonie, Nicole C. Kramer (August 2016). Verbal Venting in the Social Web: Effects of Anonymity and Group Norms on Aggressive Language Use in Online Comments. Social Media + Society. 2 (3): 2—11. doi:10.1177/2056305116664220.
  17. ↑ Uhls, Yalda T. (2012). Cyberbullying Has a Broader Impact Than Traditional Bullying. Cyberbullying.
  18. ↑ Konnikova, Maria (23 жовтня 2013). The Psychology of Online Comments. The New Yorker. Процитовано 26 квітня 2017.
  19. ↑ BBC NEWS | UK | England | Essex | Facebook remark teenager is fired. news.bbc.co.uk (брит.). 27 лютого 2009. Процитовано 26 квітня 2017.
  20. ↑ а б Six Causes of Online Disinhibition – PsyBlog. PsyBlog (амер.). 19 серпня 2010. Процитовано 26 квітня 2017.
  21. ↑ а б Lapidot-Lefler, N., Azy Barak (2015). The benign online disinhibition effect: Could situational factors induce self-disclosure and prosocial behaviors?. Cyberpsychology: Journal of Psychosocial Research on Cyberspace. 9 (2). doi:10.5817/CP2015-2-3.
  22. ↑ Miller, Brandon (September 2016). A Computer-Mediated Escape from the Closet: Exploring Identity, Community, and Disinhibited Discussion on an Internet Coming Out Advice Forum. Sexuality & Culture. 20 (3): 602—625. doi:10.1007/s12119-016-9343-4.
  23. ↑ Martin, Kenneth (October 2013). Leveraging disinhibition to increase student authority in asynchronous online discussion.(Case study). Journal of Asynchronous Learning Networks. 17 (3): 149.

Подальше читання[ред. | ред. код]

  • Joinson, Adam (2007). Disinhibition and the Internet. Psychology and the Internet: Intrapersonal, interpersonal, and transpersonal implications. Academic Press. с. 75—92. ISBN 978-0123694256.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ефект_розгальмування_в_Мережі&oldid=42357909