Естонська діаспора

Wikipedia open wikipedia design.

Есто́нська діа́спора (ест. Väliseestlased) — естонці, що постійно проживають за межами Естонії. За межами Естонії, за деякими оцінками, мешкає понад 160 000 естонців. Якщо врахувати, що загальна кількість естонців становить 1,1 мільйона чоловік, то близько 14 % з них (станом на 2016 рік) проживають за межами своєї історичної батьківщини. Найбільша діаспора сьогодні знаходиться в Росії, Сполучених Штатах, Швеції та Канаді. На ці чотири країни припадає ¾ діаспори. Естонські громади існують, щонайменше, в 24 країнах. В Україні за даними перепису 2001 року проживало 2868 естонців.[1]

Історія[ред. | ред. код]

Естонська діаспора сформувалася внаслідок двох великих хвиль еміграції у 2-й половині 19 століття і 1-й половині 20 століття, а також третьої хвилі, що почалася наприкінці 1980-х років і триває дотепер.

Формування естонської діаспори[ред. | ред. код]

1850—1917[ред. | ред. код]

Перша велика еміграція естонців почалася в 1850-х роках і тривала до Першої світової війни. Вона була спрямована переважно у різні регіони тогочасної Російської імперії — у північно-західну, північну та центральну Росію, Сибір, на Далекий Схід, на Кавказ, в Крим (див. кримські естонці), на Волгу та в інші місця. Внаслідок цих переселень перед початком Першої світової війни в районах Російській імперії за межами Балтії мешкало близько 200 000 естонців або 20 % її населення. По всій Російській імперії було засновано близько 300 естонських поселень. Лише незначна частка естонців оселилася у Сибіру і на Далекому Сході, до 90 % естонців оселилися у європейській частині імперії.[2]

Еміграція була викликана переважно демографічним зростанням і намаганням царського уряду заселити малолюдні райони імперії. Селяни, у яких не було достатньої кількості будинків та земельних ділянок, не хотіли селитися у містах.

Окрім Російської імперії естонці переселялися до Сполучених Штатів і Канади. На початку 20-го століття в Північній Америці мешкало близько 10 000 естонців, меншою мірою естонці також жили в Австралії, Фінляндії та Латвії. До 1917 року у країнах Заходу оселилося до 15 000 естонців.[2]

Станом на 1917 рік за межами Естонії проживало близько 215 000 естонців, що становило 19 % від кількості всіх естонців. Це був історичний максимум як в абсолютних, так і у відносних цифрах.[2]

1918—1938[ред. | ред. код]

У період між 1924—1938 роками, після здобуття Естонією незалежності, близько 16 000 осіб виїхали з країни, 75 % з них були естонцями. З числа тих, хто виїхав з країни, 41 % переселилися до європейських країн, 30 % — до Америки, 19 % — до Росії, 8 % — до Австралії та 2 % — до інших місць. Імміграція в США припинилися після введення в 1924 році законодавчих обмежень відносно імміграції зі Східної та Центральної Європи, внаслідок чого Південна Америка стала найважливішим пунктом призначення для емігрантів. В 1920—1930-х роках естонці естонські громади виникли в Аргентині, Бразилії та Австралії.[2]

Загальна чисельність естонської діаспори на Заході у 1939 році не перевищувала 30 000 осіб.[2]

1939—1945[ред. | ред. код]

Естонці в Аргентині у 1946 році.

Друга велика хвиля естонської еміграції була викликана подіями Другої світової війни та радянською окупацією Прибалтики у 1944 році.

Близько 7000—8000 естонців виїхали з країни протягом російської окупації 1940—1941 років. Під час Другої світової війни кілька тисяч естонців було вивезено на роботи до Німеччини. Із вторгненням до Естонії Червоної Армії навесні 1944 року, до країн Заходу виїхало 70 000—80 000 естонців, що рятувались від окупації. Від 6 до 9 % цих переселенців загинуло в дорозі. Більшість з них переселилися до Німеччини та Швеції. За різними даними, від 1000 до 10 000 з них були повернені до радянської Естонії. Після війни, найбільші громади були, окрім Німеччини й Швеції, також у США, Канаді, Австралії та Великій Британії.[2]

Після радянської окупації Естонії у 1944 році до 50 000 естонців було депортовано з Естонії до Росії.[2]

У 1945 році за межами Естонії проживало до 200 000 естонців. Разом з представниками попередніх хвиль еміграції, в країнах Заходу опинилося до 90 000 естонців, на території колишнього СРСР — 110 000 естонців. Тобто, у 1917 році 93 % представників естонської діаспори проживало на сході — у Російській імперії, а у 1945 році частка східної діаспори впала до 55 %.[2]

Після 1989[ред. | ред. код]

Після відновлення незалежності Естонії в 1991 році, до 2006 року 35 000—40 000 естонців переїхали до країн Західної Європи.[2]

Доля естонців у Радянському Союзі[ред. | ред. код]

За часів радянської влади естонська діаспора зазнала утисків, заборони на вільний розвиток національної культури, значної асиміляції. З 1917 по 1945 роки кількість естонців у східній діаспорі скоротилася майже вдвічі. Після 1945 року близько 50 000 естонців було депортовано з Естонії до Росії, однак приблизно така сама кількість естонців переїхала з Росії до Естонії. Розмір естонської діаспори зменшився з 143 000 осіб в 1937 році до 95 000 осіб на момент першого післявоєнного перепису в Радянському Союзі в 1959 році. У 1989 році в СРСР поза межами Естонії мешкало 65 000 естонців, у 2000 році на території колишнього СРСР проживало 40 000 естонців. У 1990 році більшість естонців східної діаспори — 46 000 осіб — проживала у РСФСР, у 2000 році в Росії мешкало 28 000 осіб.[2]

Кількість естонців в різних країнах[ред. | ред. код]

Естонський дім у Нью-Йорку, у Брукліні. Побудований у 1898—1899 роках, належить естонській громаді з 1946 року. Є центром культурного життя естонської діаспори сходу США.
Виступ учнів естонської школи у Стокгольмі, Швеція.
Естонський дім в Австралії. Брунсвік-Вест, передмісття Мельбурна.

У 2010 році у діаспорі проживало близько 12 % всіх естонців.[2]

Країна Кількість населення
1997 [3] Інші роки
США 26760
Швеція 26438
Канада 20530
Росія 46390
Фінляндія 8710
Австралія 6330
Німеччина 4469
Україна 4208 2868 (2001)[1]
Казахстан 3397
Латвія 3312 1009 (2009)[4]
Велика Британія 2730
Грузія 2316
Узбекистан 854
Білорусь 804
Литва 598
Киргизстан 430
Азербайджан 324
Молдова 282
Туркменістан 217
Таджикистан 147
Нова Зеландія 130
Бразилія 120
Франція 110
Бельгія 100
Вірменія 89
Аргентина 70
Норвегія 70
Швейцарія 60
Ізраїль 50
Венесуела 50
ПАР 50
Данія 50
Нідерланди 40
Інші 300
Загалом 160000

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Виноски[ред. | ред. код]

  1. а б Розподіл населення за національністю та рідною мовою. Сайт http://www.ukrcensus.gov.ua. Державний комітет статистики України. 2004. Процитовано березень 2016. 
  2. а б в г д е ж и к л м Tiit Tammaru, Kaja Kumer-Haukanoỡmm and Kristi Anniste. The Formation and Development of the Estonian Diaspora. // Journal of Ethnic and Migration Studies. Vol. 36, No. 7, August 2010, pp. 1157—1174. ISSN 1369-183X print, ISSN 1469-9451 online (англ.)
  3. M.Vihman. Rahvastik. TÜ Narva Kolledz.  (ест.)
  4. Lätis elab 1009 Eesti kodanikku. Сайт http://maailm.postimees.ee. Postimees. 15. oktoober 2009. Процитовано березень 2016.  (ест.)


This page is based on a Wikipedia article written by contributors (read/edit).
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.

  • Oriflame Üyelik
  • Destek