Еріх Гампе
| Еріх Гампе | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Erich Hampe; | |||||||||||
 Гампе в 1939 році. | |||||||||||
| Народився | 17 грудня 1889 Ґера, Німеччина | ||||||||||
| Помер | 28 червня 1978 (88 років) Hangelard, Занкт-Аугустін, Райн-Зіг, Кельн, Північний Рейн-Вестфалія, ФРН | ||||||||||
| Країна |  Німеччина | ||||||||||
| Діяльність | військовослужбовець, солдат, журналіст | ||||||||||
| Галузь | військова справа[1] і журналістика[1] | ||||||||||
| Знання мов | німецька[1] | ||||||||||
| Учасник | Перша світова війна і Друга світова війна | ||||||||||
| Роки активності | з 1908 | ||||||||||
| Військове звання |  Генерал-майор | ||||||||||
| Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини і Німецька народна партія | ||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||
Еріх Гампе (нім. Erich Hampe; 17 грудня 1889, Гера — 28 червня 1978, Занкт-Аугустін) — німецький офіцер і чиновник, генерал-майор технічних військ вермахту. Один із засновників німецької служби порятунку з повітря. Кавалер Німецького хреста в сріблі.
Біографія[ред. | ред. код]
28 березня 1908 року вступив в Прусську армію. 20 липня 1912 року відправлений в резерв. Після початку Першої світової війни 4 серпня 1914 року призваний на службу. 30 листопада 1919 року звільнений у відставку. В 1920/22 роках вивчав національну економіку в Берлінському університеті. В 1920/41 роках — заступник начальника Імперського управління екстреної технічної допомоги. 1 травня 1933 року вступив в НСДАП (партійний квиток №2 673 271).
20 травня 1941 року був призваний на службу у вермахт і призначений для особливих доручень в ОКГ. З 31 травня 1941 року — начальник відділу технічних військ ОКГ, одночасно з 20 жовтня 1942 року — генерал технічних військ при ОКГ, а з 6 грудня 1933 року — директор технічної оперативної групи вермахту. 8 травня 1945 року взятий в полон. 27 червня 1947 року звільнений.
З 1 квітня 1951 року — радник з охорони кордонів, повітряного середовища і боротьби з природними лихами Федерального міністерства внутрішніх справ. З 25 березня 1954 року — президент Федерального інституту цивільної ППО в Бонні. 30 червня 1955 року вийшов на пенсію. 14 березня 1959 року разом з Генріхом Фокке заснував Німецьке товариство використання вертольотів і порятунку з повітря, був президентом товариства до кінця життя.
Звання[ред. | ред. код]
- Фанен-юнкер (28 березня 1908)
- Фенріх (17 грудня 1908)
- Лейтенант (17 серпня 1909)
- Лейтенант резерву (20 липня 1912)
- Оберлейтенант резерву (22 березня 1915)
- Гауптман резерву (27 січня 1918)
- Оберстлейтенант (20 травня 1941)
- Оберст (1 лютого 1942)
- Генерал-майор (1 квітня 1945)
- Міністерський радник (1 квітня 1951)
Нагороди[ред. | ред. код]
- Залізний хрест 2-го і 1-го класу
- Медаль «За відвагу» (Гессен)
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
- Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
- Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
- Німецький хрест в сріблі (22 липня 1944)
- Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина», командорський хрест (1955)
- Почесний знак Служби технічної допомоги в золоті (1976)
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Der Mensch und die Gase. Einführung in die Gaskunde und Anleitung zum Gasschutz. Räder-Verlag, Berlin-Steglitz 1932 (2. neubearbeitete Auflage 1934)
- Der Mensch und die Luftgefahr. Ein Führer durch Luftgefahr und Luftschutz. Räder-Verlag, Berlin-Steglitz 1936 (2. Auflage 1937, 3. verbesserte Auflage 1939)
- (Mitherausgeber) Der zivile Luftschutz. Ein Sammelwerk über alle Fragen des Luftschutzes. Herausgegeben von Kurt Knipfer und Erich Hampe. Stolberg, Berlin 1934 (2. neu bearbeitete Auflage 1937) — у співавторстві з Куртом Кніпфером.
- Strategie der zivilen Verteidigung. Studie zu einer brennenden Zeitfrage. Eisenschmidt, Frankfurt am Main 1956
- Im Spannungsfeld der Luftmächte. Eine Einführung in die Gefahrenmöglichkeiten aus der Luft und Schutz- und Hilfsmöglichkeiten für die Bundesrepublik. Maximilian-Verlag, Köln 1956 (Ziviler Bevölkerungsschutz, Heft 2)
- Hubschrauber-Verwendung und Luftrettungsdienst. Vortrag in der gemeinsamen Veranstaltung am 2. Juni 1960 im „Haus der Technik e. V.“, Essen. Hrsg.: Deutsche Gesellschaft für Hubschrauber-Verwendung und Luftrettungsdienst e. V., Bonn, Heft 66. Bonn, 1960.
- Hubschrauber im Katastropheneinsatz. Eine Dokumentation aus Hubschraubertagungen 1962. Die Flutkatastrophe an der Nordseeküste. Die Versorgung der Ost- und Westfriesischen Inseln durch Hubschrauber der Bundeswehr. Die Situation des zivilen Hubschraubers in der Bundesrepublik. Hrsg.: Deutsche Gesellschaft für Hubschrauber-Verwendung und Luftrettungsdienst e. V., Bonn. Olnhausen Verlag für Flugtechnik, Stuttgart 1962.
- Der zivile Luftschutz im Zweiten Weltkrieg: Dokumentation und Erfahrungsberichte über Aufbau und Einsatz. Bernard und Graefe 1963
- (mit Dermot Bradley) Die unbekannte Armee. Die technischen Truppen im 2. Weltkrieg. (= Studien zur Militärgeschichte, Militärwissenschaft und Konfliktsforschung; Bd. 21). Mit einem Geleitwort von Karl Hollidt. Biblio-Verlag, Osnabrück 1979. ISBN 3-7648-1175-7
- ... als alles in Scherben fiel. Erinnerungen des Generalmajors a. D., ehemaligen Generals der Technischen Truppen und Präsident der Bundesanstalt für zivilen Luftschutz. Biblio-Verlag, Osnabrück 1979 (Soldatenschicksale des 20. Jahrhunderts als Geschichtsquellen; 1), ISBN 3-7648-1168-4 [Autobiographie]
Література[ред. | ред. код]
- Frank Bösch, Andreas Wirsching (Hrsg.): Hüter der Ordnung. Die Innenministerien in Bonn und Ost-Berlin nach dem Nationalsozialismus. Göttingen 2018, S. 172–175.
- Nikolaus Ziske: Erich Hampe. Bis 1941 Einsatzleiter der Technischen Nothilfe, 1950 im Aufbaustab des Technischen Hilfswerks (THW), 1951 als Referent im Bundesministerium des Innern (BMI) und 1954 Präsident der Bundesanstalt für zivilen Luftschutz. Dokumentation. epubli, Berlin 2015, ISBN 978-3-7375-3545-8.
- Dermot Bradley (Hrsg.): Die Generale des Heeres 1921–1945. Die militärischen Werdegänge der Generale, sowie der Ärzte, Veterinäre, Intendanten, Richter und Ministerialbeamten im Generalsrang. Band 5: v. Haack–Hitzfeld. Biblio Verlag, Osnabrück 1999. ISBN 3-7648-2538-3. S. 95–96.
Посилання[ред. | ред. код]
- Біографічні дані. [Архівовано 2 січня 2022 у Wayback Machine.]