Ернст Баркманн
| Ернст Баркманн | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Ernst Barkmann | ||||||||||||
| Народився | 25 серпня 1919 Кісдорф, Зегеберг, Шлезвіг-Гольштейн, Німеччина | |||||||||||
| Помер | 27 червня 2009[1] (89 років) Кісдорф, Зегеберг, Шлезвіг-Гольштейн, Німеччина | |||||||||||
| Країна |  Німеччина | |||||||||||
| Діяльність | політик, військовослужбовець | |||||||||||
| Знання мов | німецька | |||||||||||
| Учасник | Друга світова війна | |||||||||||
| Роки активності | з 1936 | |||||||||||
| Посада | мер міста | |||||||||||
| Військове звання | Обершарфюрер | |||||||||||
| Партія | Вільна демократична партія | |||||||||||
| Автограф |  | |||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||
Ернст Баркманн (нім. Ernst Barkmann; 25 серпня 1919, Кісдорф — 27 червня 2009, Кісдорф) — німецький танкіст, обершарфюрер СС. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.
Біографія[ред. | ред. код]
1 квітня 1936 року поступив на службу добровольцем в 9-ту роту 3-го батальйону полку СС «Германія». 31 липня 1937 року переведений кулеметником в гарнізон СС у Радольфцеллі. Учасник Польської і Французької кампаній, а також боїв на радянсько-німецькому фронті. 23 липня 1941 року був важко поранений. В кінці 1942 року призначений командиром танку в 4-й роті 2-го танкового полку СС «Дас Райх» 2-ї танкової дивізії СС «Дас Райх». Учасник боїв під Курськом і Харковом, у Нормандії та Арденнського наступу. 27 липня 1944 року відзначився, знищивши декілька американських танків. Використаний ним маневр став відомий як «Кут Баркманна». В кінці війни потрапив у британський полон.
Після звільнення став головою добровольчої пожежної служби Кісдорфа і місцевим політиком, спочатку від ВДП, а потім від ХДС. В 1950-х роках вступив у Товариство кавалерів Лицарського хреста Залізного хреста. З 1976 по 1994 рік — бургомістр Кісдорфа. Одержав звання «почесного бургомістра».
Звання[ред. | ред. код]
- Штурмманн СС (1 червня 1940)
- Роттенфюрер СС (1 липня 1941)
- Унтершарфюрер СС (1 вересня 1943)
- Обершарфюрер СС (31 серпня 1944)
Нагороди[ред. | ред. код]
- Почесний кут старих бійців
- Медаль «За вислугу років у СС» 3-го і 4-го ступеня (8 років)
- Залізний хрест
- 2-го класу (14 липня 1941)
- 1-го класу (1 або 8 серпня 1944)
- Штурмовий піхотний знак
- в бронзі (19 липня 1941)
- в сріблі (18 лютого 1942)
- Нагрудний знак «За поранення»
- в чорному (1 вересня 1941)
- в сріблі (15 вересня 1944)
- в золоті (25 січня 1945)
- Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
- Нагрудний знак «За танкову атаку» в сріблі «50»
- Лицарський хрест Залізного хреста (27 серпня 1944)
Література[ред. | ред. код]
- Veit Scherzer: Ritterkreuzträger 1939–1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. 2. Auflage. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 202.
- John Restayn: Panzer in der Normandie. Die Hinterhalt-Taktik des SS-Unterscharführers Ernst Barkmann. In: DMZ Zeitgeschichte 6, 2013, S. 9