Еритропоез
Еритропоез (від давньогрецького ἐρυθρός (червоний) та ποίησις (утворення)) — процес вироблення еритроцитів, який відбувається у червоному кістковому мозку черепа, ребер, хребта, а у дітей в епіфізах трубчастих кісток, у період після народження. Утворення еритроцитів відбувається постійно, число нових клітин у здорової дорослої людини приблизно 2,5 мільйони за секунду. Швидкість еритропоезу регулюється гормоном еритропоетином, кількість якого залежить від умов навколишнього середовища, зокрема вмісту кисню в повітрі, а також від фізіологічного стану організму.
Повний процес диференціації від проеритробласту до еритроциту в нормі триває 3-5 днів.
Диференціація стовбурових клітин[ред. | ред. код]
Поліпотентна стовбурова клітина крові, або гемоцитобласт, поділяється з утворенням клітини-попередниці мієлопоезу, яка у разі еритропоезу дає клітину-родоначальницю мієлопоезу, яка вже дає уніпотентну клітину, чутливу до еритропоетину.
Колонієтвірна одиниця еритропоезу, або проеритробласт дає початок еритробластам, які через утворення пронормобластів вже дають морфологічно помітні клітини-нащадки нормобласти (послідовно перехідні стадії):
- еритробласт
- пронормоцит
- базофільний нормобласт
- поліхроматофільний нормобласт
- оксифільний нормобласт
- ретикулоцит
- еритроцит (нормоцит)
Етапи еритропоезу[ред. | ред. код]
Поділ еритробластів та їх диференціація у ссавців та людини відбуваються у червоному кістковому мозку. Лише ретикулоцит — клітина, яка втратила ядро, але зберегла мережу ендоплазматичної сітки (ретикулуму) — виходить у кров'яне русло. Ретикулоцити поступово втрачають залишки ретикулуму і перетворюються на зрілий еритроцит.
Еритроцити амфібій та рептилій зберігають ядро весь час існування.
Регуляція еритропоезу[ред. | ред. код]
Проеритлобласт має на поверхні рецептори до еритропоетину. Цей пептидний гормон синтезується у нирках та печінці. Під його дією проеритробласт диференціюється в еритробласт. Якщо ж гормону недостатньо і рецептор тривалий час залишається неактивованим, проеритробласт гине апоптозом.[2]
Див.також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Tao,, Le,; Vikas,, Bhushan,. First aid for the USMLE step 1 2010 (вид. 20th anniversary edition). New York. ISBN 9780071633406. OCLC 318409067.
- ↑ Saladin, Kenneth S.; Miller, L. (2004), 18. The Circulatory System: Blood, Anatomy&Physiology: The Unity of Form and Function (вид. 3), New York: The McGraw-Hill Companies, Inc., с. 685, ISBN 0-07-242903-8
Література[ред. | ред. код]
- Гістологія людини. Луцик О. Д., Іванова А. Й., Кабак К. С., Чайковський Ю. Б. — К.:Книга-плюс, 2013. — 584 с. ISBN 978-966-460-057-3
 | Це незавершена стаття з гематології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |