Еоліти
Еолі́ти (гр. eos — світанок, початок; lithos — камінь), — уламки каменю, здебільшого кременю, з гострими ріжучими краями, ніби штучно оброблені людиною. Нагадують найдавніші знаряддя праці, які виготовляла первісна людина. Поняття еоліт ввів Луі Лоран Габріель де Мортіл'є. [1]
Археологами XIX століття еоліти вважалися примітивними кам'яними знаряддями праці первісної людини, але сьогодні доведена можливість їх природного походження. Крім того, визначити, які саме еоліти використовувала людина, а яких ніколи не торкалася — неможливо. На думку деяких науковців, еоліти могли збиратися людьми і використовуватись як інструменти після незначної обробки чи без неї.
Еоліти знаходять у відкладах не тільки льодовикового, а й третинного періоду. Третинні еоліти не вважають доказом існування людини у третинний період.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Луі Лоран Габріель де Мортіл'є (Louis Laurent Gabriel de Mortillet, 1821—1898) — французький антрополог і археолог, один із засновників сучасної наукової археології. Автор класифікації кам'яної доби.
Джерела[ред. | ред. код]
- Винокур І. С., Телегін Д. Я. Археологія України: Підручник для студентів історичних спеціальностей вищих навчальних закладів. Вид. 2-ге, доп. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2008. — 480 с.: іл.
- Кремо Майкл А. — Эолиты: камни раздора.
Посилання[ред. | ред. код]
- Об эолитах и палеолитах. Забытая страница археологии [Архівовано 26 серпня 2011 у Wayback Machine.]