Енн Бенкрофт
| Енн Бенкрофт | ||||
|---|---|---|---|---|
| англ. Anne Bancroft | ||||
|
| ||||
| Енн Бенкрофт | ||||
| Ім'я при народженні | Анна Марія Луїзі Італіяно | |||
| Народилася | 17 вересня 1931[3][2][…] Бронкс, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США | |||
| Померла | 6 червня 2005[5][3][…] (73 роки) Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[1] | |||
| Поховання | Kensico Cemeteryd | |||
| Національність | італійці США[6] | |||
| Громадянство |  США | |||
| Діяльність | кіноакторка, акторка озвучення, сценаристка, кінорежисерка, характерна акторка, акторка театру, телеакторка | |||
| Alma mater | Каліфорнійський університет в Лос-Анджелесі, Акторська студіяd, Американська академія драматичного мистецтва (1950)[7], Середня школа Христофора Колумбаd і HB Studiod | |||
| Вчителі | Herbert Berghofd[8] | |||
| Роки діяльності | 1951 — 2005 | |||
| Чоловік | ||||
| Діти | Майкл Брукс | |||
| IMDb | nm0000843 | |||
| Нагороди та премії | ||||
| | ||||
 Енн Бенкрофт у Вікісховищі | ||||
.jpg)
Анна Марія Луїза Італіяно, відома як Енн Бенкрофт (англ. Anne Bancroft; 17 вересня 1931 — 6 червня 2005) — американська акторка, режисерка, авторка сценаріїв та співачка. Лауреатка премій «Оскар», двох премій «Золотий глобус», двох премій «Тоні» та двох «Еммі». Пов'язана з методикою акторської школи Лі Страсберга, де вирізнялась універсальністю акторської гри. Одна з небагатьох акторок, які отримали провідні нагороди за ролі в кіно («Оскар» і «Золотий глобус»), театрі («Тоні») та на телебаченні («Еммі»). За внесок у кіномистецтво удостоєна зірки на Голлівудській алеї слави[9].
Ранні роки[ред. | ред. код]
Народилася в Бронксі, Нью-Йорк, у родині італійських емігрантів: телефонного оператора Майкла Італіяно (1906—2001) та швачки Мілдред ді Наполі (1908—2010). Енн спершу отримала католицьке виховання та закінчила середню школу в Бронксі в 1948 році, а потім навчалася в Американській академії драматичного мистецтва та в Акторській студії Лі Страсберга в Нью-Йорку.
Кар'єра[ред. | ред. код]
Початок акторської кар'єри Анни Італіяно у Голлівуді не був блискучим: вона покинула Голлівуд через погану якість ролей і повернулася до Нью-Йорку. У 1952 році акторка підписала контракт з компанією «20th Century Fox» і стала зніматися на телебаченні під псевдонімом Анна Марно. Та для кіно такий псевдонім був дуже специфічним, і кіностудія запропонувала їй на вибір кілька псевдонімів і вона вибрала Бенкрофт.
Її дебютним фільмом став кінофільм «Не треба стукати». Після кількох ролей у фільмах категорії «Б» молода акторка в 1958 році отримує на Бродвеї свою першу премію Тоні за виставу «Двоє на гойдалці», де зіграла з Генрі Фондою. По цьо́му були сценічна та кіноверсія «Створи чудо», і «Оскар» за найкращу жіночу роль. У 1962 році вона успішно виступила на Бродвеї в постановці «Матінка Кураж та її діти» за п'єсою Бертольта Брехта[10].
У 1961 році на репетиції вар'єте-шоу Перрі Комо Бенкрофт познайомилася з режисером і продюсером Мелом Бруксом, з яким через три роки одружилася. У 1972 році народила сина Максиміліана, що став письменником і сценаристом.
Другу номінацію премії Американської кіноакадемії Енн Бенкрофт отримала в 1965 році; згодом вона ще чотири рази номінувалася на престижну нагороду американської Академії кіномистецтва.
У 1967 році Енн Бенкрофт виконала одну з найвідоміших своїх кіноролей — місіс Робінсон в драмі Майка Ніколса «Випускник». Це був фільм, що став ключовим для 1960-х, свою першу велику роль тут зіграв Дастін Гоффман. Бенкрофт втілила подругу матері наївного випускника коледжу, яка методично домагається любові ровесника власної дочки. Про цю роботу Бенкрофт у кількох інтерв'ю говорила, що роль затьмарила всі її інші роботи. Роль принесла їй премію «Золотий глобус», а також номінації на «Оскар» і «BAFTA». Проте, характерним образом Бенкрофт стає роль «літньої жінки», хоча Бенкрофт була всього на 6 років старша за Гоффмана.[9]
У 1980 році Енн Бенкрофт дебютувала як режисерка і сценаристка у фільмі «Товстун» з Домом Делуїзом у головній ролі. У 1981 році затверджена на роль Джоан Кроуфорд у фільмі «Мамочко, дорога», але після кількох годин зйомок відмовилась від зйомок і була замінена Фей Данавей. Бенкрофт також відмовилася від ролі Аврори Грінвей у фільмі «Мова ніжності» (1983), який отримав п'ять премій «Оскар». Причиною стала гра в кінокартині «Бути чи не бути», де продюсером був її чоловік.
Енн Бенкрофт також зіграла у фільмах чоловіка, Мела Брукса, «Людина-слон» (1980) і «Черінг Кросс Роуд, 84» (1986), «Німе кіно» (1976) і «Дракула, мертвий і задоволений цим» (1995). У той же час вона періодично з'являлася на телебаченні, де за телефільм «Енні: Жінки в житті чоловіка» удостоїлася премії «Еммі», ставши однією з небагатьох акторок, які отримали провідні нагороди за ролі в кіно («Оскар» і «Золотий глобус»), театрі («Тоні») і телебаченні («Еммі»).
Енн Бенкрофт померла 6 червня 2005 від раку матки в одному з госпіталів Нью-Йорка у віці 73 років. Її смерть стала несподіванкою навіть для багатьох її друзів, оскільки вони не підозрювали, що вона смертельно хвора. Похована на цвинтарі в селі Валгалла в штаті Нью-Йорк поруч з батьком.
Фільмографія[ред. | ред. код]
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1952 | ф | Можна входити без стуку | Don't Bother to Knock | Лін Леслі |
| 1954 | ф | Деметрій і гладіатори | Demetrius and the Gladiators | Паула |
| 1957 | ф | Сумерки | Nightfall | Мері Гарднер |
| 1957 | ф | Неспокійна порода | The Restless Breed | Анжеліта |
| 1962 | ф | Та, що створила диво | The Miracle Worker | Енні Салліван |
| 1964 | ф | Пожирач гарбузів | The Pumpkin Eater | Джо Эрмітаж |
| 1965 | ф | Тонка нитка | The Slender Thread | Інга Дайсон |
| 1966 | ф | 7 Жінок | 7 Women | Доктор Картрайт |
| 1967 | ф | Випускник | The Graduate | місіс Робінсон |
| 1972 | ф | Молодий Вінстон | Young Winston | леді Дженні Черчілль |
| 1975 | ф | В'язень Другої авеню | The Prisoner of Second Avenue | Една Едісон |
| 1976 | ф | Німе кіно | Silent Movie | Енн Бенкрофт |
| 1976 | ф | Помада | Lipstick | Карла Бонді |
| 1976 | ф | Ісус із Назарета | Jesus of Nazareth | Марія Магдалина |
| 1977 | ф | Поворотний пункт | The Turning Point | Емма Джеклін |
| 1980 | ф | Людина-слон | The Elephant Man | місіс Кендаль |
| 1983 | ф | Бути чи не бути | To Be or Not to Be | Анна Бронскі |
| 1984 | ф | Гарбо розповідає | Garbo Talks | Естелль Рольф |
| 1986 | ф | Черінг Кросс Роуд, 84 | 84 Charing Cross Road | Гелен Ганф |
| 1988 | ф | Сентиментальна пісня | Torch Song Trilogy | мати Арнольда |
| 1991 | ф | Прогулянка по Бродвею | Broadway Bound | Кейт Джером |
| 1992 | ф | Любовний напій № 9 | Love Potion No. 9 | мадам Рут |
| 1992 | ф | Медовий місяць у Лас-Вегасі | Honeymoon in Vegas | Бі Сінджер |
| 1993 | ф | Повернення немає | Point of No Return | Аманда |
| 1993 | ф | Готова на все | Malice | місіс Кеннсінджер |
| 1993 | ф | Містер Джонс | Mr. Jones | доктор Катаріна Холанд |
| 1994 | ф | Найстаріша з живих вдова конфедератів розповідає все | Oldest Living Confederate Widow Tells All | Люсі Марсден |
| 1995 | ф | Дракула: Мертвий і задоволений цим | Dracula: Dead and Loving It | мадам Успенська |
| 1995 | ф | Клаптикова ковдра | How to Make an American Quilt | Гледі Джо Клірі |
| 1995 | ф | Додому на свята | Home for the Holidays | Адель Ларсон |
| 1997 | ф | Солдат Джейн | G.I. Jane | Лілліан ДеХевен |
| 1998 | ф | Великі сподівання | Great Expectations | місс Нора Дінсмур |
| 1998 | мф | Мураха Антц | Antz | королева (голос) |
| 2000 | ф | Зберігаючи віру | Keeping the Faith | Рут Шарм |
| 2001 | ф | Сердцеїдки | Heartbreakers | Глорія, Барбара |
| 2003 | ф | Римська весна місіс Стоун | The Roman Spring of Mrs. Stone | Італійська графиня |
| 2008 | мф | Дельго | Delgo | Імператриця Седесса (голос) |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #12980827X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #12980827X // Anne Bancroft — 2012—2016.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ http://news.bbc.co.uk/1/hi/entertainment/film/4071734.stm
- ↑ https://www.imdb.com/name/nm0000843/
- ↑ Notable Past Students — Американська академія драматичного мистецтва.
- ↑ https://www.nytimes.com/1990/11/06/obituaries/herbert-berghof-actor-director-and-eminent-acting-teacher-81.html
- ↑ а б Anne Bancroft. Архів оригіналу за 15 липня 2011. Процитовано 12 квітня 2012.
- ↑ Бэнкрофт, Энн. Архів оригіналу за 15 вересня 2015. Процитовано 12 квітня 2012.
| |||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||
| |||||||||||
