Експлорер-7
| Експлорер-7 | |
|---|---|
 | |
| Основні параметри | |
| COSPAR ID | 1959-009A |
| NORAD ID | 00022 |
| Виготівник | Лабораторія реактивного руху |
| Оператор | НАСА |
| Тип апарата | науковий |
| Штучний супутник | Землі |
| Дата запуску | 13 жовтня 1959, |
| Ракета-носій | Джуно-2 |
| Номер запуску | AM-19A |
| Космодром | Мис Канаверал, СК-5 |
| Тривалість польоту | понад 50 років |
| Технічні параметри | |
| Маса | 41,4 |
| Розміри | діаметр 75 см, висота 75 см |
| Час активного існування | 2 роки |
| Орбітальні дані | |
| Ексцентриситет | 0,035 |
| Нахил орбіти | 50,27° |
| Період обертання | 101,38 хв |
| Апоцентр | 1073 км |
| Перицентр | 573 км |
«Експло́рер-7» (англ. Explorer 7 — дослідник), інша назва «Експлорер С-1А» (англ. Explorer S-1A) — американський науковий космічний апарат типу С-1, запущений за програмою «Експлорер» 13 жовтня 1959 року[1]. Апарат вимірював сонячне випромінювання в рентгенівській і водневій лініях спектра, досліджував енергетичні частинки і важкі первісні промені. Додатково апарат вивчав пробивну здатність мікрометеоритів, розпилення молекул і тепловий баланс Землі[2].
Опис[ред. | ред. код]
Апарат складався з двох зрізаних конусів зі скловолокна, приєднаних до центральної циліндричної алюмінієвої секції. Найбільший діаметр був 75 см, висота усього апарата 75 см. Дві перехрещені дипольні антени для телеметрії з потужністю 1 Вт і робочою частотою 20 МГц розташовувались всередині центральної секції і частково стирчали назовні. На нижній частині апарата була змонтована антена з робочою частотою 108 МГц, що використовувалась для роботи радіомаяка, На поверхні центральної секції розташовувались п'ять болометрів для вимірювання випромінювання сонячної енергії і три детектори мікрометеоритів з сульфіду кадмію. В основі верхнього конуса розташовувались циліндрична іонна камера з віконцем зі фториду літію і циліндрична камера рентгенівського випромінювання з берилієвим віконцем. Біля вершини верхнього конуса розташовувався лічильник Гейгера. У центральній частині верхнього конуса розташовувалась іонізаційна камера для реєстрації первісних космічних променів.
Живлення забезпечували приблизно 3000 сонячних елементів, прикріплених до верхнього і нижнього конусів. Додатковим джерелом живлення були 15 нікель-кадмієвих акумуляторів, розташовані вздовж внутрішньої поверхні циліндричної секції, вони також допомагали підтримувати необхідну швидкість обертання, оскільки стабілізація здійснювалась обертанням апарата навколо поздовжньої осі.
Політ[ред. | ред. код]
13 жовтня 1959 року о 15:30:04 UTC ракетою-носієм Джуно-2 з космодрому Мис Канаверал відбувся запуск апарата «Експлорер-7». До лютого 1961 року апарат постійно наживо передавав дані. До 24 серпня 1961 року дані передавались із перервами. Апарат досі на орбіті[3].
Джерела[ред. | ред. код]
- Експлорер-7 [Архівовано 28 березня 2012 у Wayback Machine.] Каталог НАСА(англ.)
- С-1 Енциклопедія астронавтики(англ.)
- Експлорер-7 Космічна енциклопедія(англ.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ NASA - NSSDCA - Spacecraft - Telemetry Details. nssdc.gsfc.nasa.gov. Процитовано 29 вересня 2023.
- ↑ NASA - NSSDCA - Spacecraft - Details. nssdc.gsfc.nasa.gov. Процитовано 29 вересня 2023.
- ↑ U.S. Space Objects Registry. web.archive.org. 30 жовтня 2007. Архів оригіналу за 30 жовтня 2007. Процитовано 29 вересня 2023.
| ||||||||