Екологія рослин

Ботаніка
Ця стаття є частиною тематичної серії статей із ботаніки
Об'єкти дослідження Рослини Водорості Гриби та ін…
Розділи Альгологія Анатомія рослин Бріологія Геоботаніка Географія рослин Дендрологія Діаспорологія Карпологія Ліхенологія Мікогеографія Мікологія Морфологія рослин Палеоботаніка Палінологія Систематика рослин Фізіологія рослин Фітопатологія Флористика Екологія рослин Етноботаніка
Знамениті ботаніки Теофраст Жозеф Піттон де Турнефор Карл Лінней Адольф Енглер Армен Тахтаджян інші…
Історія Історія ботаніки Знамениті книги з ботаніки Ботанічна ілюстрація п о р
Шаблони • Категорія • Портал
п о р

Еколо́гія росли́н, або фітоеколо́гія — наука, яка вивчає взаємозв'язки і взаємовплив рослин та рослинних угруповань з факторами зовнішнього середовища.

Вона виникла на межі загальної екології та ботаніки. Засновником екології рослин є Б. О. Келлер. Значний внесок у становлення цієї науки зробили також вчені В. І. Вернадський, Й. К. Пачоський, В. П. Поспєлов, В. Г. Аверін, О. Г. Лебєдєв, П. О. Свириденко та інші.

В екології рослин розрізняють аутекологію і синекологію.

• Аутекологія вивчає зв'язки окремих рослинних організмів із довкіллям.
• Синекологія вивчає життя популяцій різних видів рослин, тварин і мікроорганізмів та їх взаємодію із зовнішнім середовищем.

Вивченням популяцій займається популяційна екологія, або демекологія, яку часто відносять до аутекології.

В екології рослин використовують різні методи, переважно кількісні. Вони базуються на досягненнях фізіології рослин. Для дослідження часто використовують кліматрони — установки, що дозволяють створювати та контролювати умови довкілля. Головними поняттями екології рослин (як і в загальній екології) є біосфера, середовище існування та екосистема.

Фактори, що впливають на життя рослин:

• клімат;
• світло;
• повітря;
• вітер;
• вода;
• якість ґрунтів;
• рельєф;
• діяльність людини.

Екологічні фактори впливають не ізольовано, а в комплексі, що не виключає самостійності та специфіки кожного з них. Під впливом певних екологічних факторів сформувалися ті чи інші екологічні групи рослин (наприклад гігрофіти, мезофіти, ксерофіти, галофіти тощо).

Знання у фітоекології застосовують у різних галузях біоіндустрії (промисловості, сільському господарстві, екології, в енергетиці, медицині), а також при вирішенні деяких соціально-економічних проблем.

Джерела[ред. | ред. код]

• Фармацевтична енциклопедія [Архівовано 11 жовтня 2015 у Wayback Machine.]

Література[ред. | ред. код]

• Барна М. М. Ботаніка. Терміни. Поняття. Персоналії. — К., 1997;
• Мороз І. В., Гришко-Богменко Б. К.  Ботаніка з основами екології. — К., 1994;
• Сытник К. М., Брайон А. В., Гордецкий А. В. Биосфера. Экология. Охрана природы. — К., 1987.
• Дидух Я. П. Проблемы развития фитоэкологии в Украине // Ботаника и микология на пути в третье тысячелетие: Межд. сб. научн. статей, посвященных 70-летию со дня рождения академика К. М. Сытника. — К.: Институт ботаники НАН України, 1996, с. 129–140.
• Фітоекологія з основами лісівництва : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В. П. Краснов, З. М. Шелест, І. В. Давидова. - Суми : Університетська книга, 2011. - 415 с. : табл., рис. - Бібліогр.: с. 411-412. - 300 прим. - ISBN 978-966-680-587-7

Посилання[ред. | ред. код]

• Фітоекологія // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 182.