Едуард Гартман
| Едуард Ґартман | |
|---|---|
| Karl Robert Eduard von Hartmann | |
.jpg) Вон Ґартман у 1885-му році | |
| Псевдо | Carl Robert[1] |
| Народився | 23 лютого 1842[2][3][…] Берлін, Німецький союз[5] |
| Помер | 5 червня 1906[2][3][…] (64 роки) Берлін, Німецька імперія |
| Поховання | Columbiadamm Cemeteryd |
| Країна | .svg){kind=small} Королівство Пруссія |
| Діяльність | філософ, письменник |
| Галузь | філософія[1], психологія, Песимізм і несвідоме |
| Alma mater | Ростоцький університет |
| Знання мов | німецька[2][1][6] |
| Напрямок | Ірраціоналізм |
| У шлюбі з | Agnes Taubertd і Alma von Hartmannd |
Едуа́рд Ґа́ртман (нім. Karl Robert Eduard von Hartmann) (23 лютого 1842—5 червня 1906) — німецький філософ-ідеаліст. Основою сутності вважав абсолютно несвідоме духовне начало — світову волю («Філософія несвідомого»). В етиці розробляв концепцію песимізму (за А. Шопенгауером).
Біографія[ред. | ред. код]
Народився у Берліні, син прусського майор-генерала Роберта Вон Ґартмана[de], отримав освіту з наміром продовжити військову кар'єру. У 1858 році вступив до гвардійського артилерійського полку прусської армії та відвідував Об'єднану артилерійсько-інженерну школу. Він отримав звання першого лейтенанта, але в 1865 році пішов з армії через хронічну проблему з коліном. Після деяких вагань між заняттями музикою чи філософією, він вирішив зробити філософію своєю професією, і в 1867 отримав ступінь доктора філософії у Ростоцькому Універсітету. У 1868 він офіційно звільнився з армії. Після великого успіху його першої праці «Філософія несвідомого» (1869), публікація якої призвела до того, що фон Ґартман був втягнутий у суперечку про песимізм у Німеччині. Він відмовився від професорської посади у Лейпцизькому, Ґеттінгенському та й у Берлінському університетах. Згодом він повернувся до Берліна. Протягом багатьох років він жив на пенсії, навчаючись як незалежний науковець, виконуючи більшу частину своєї роботи в ліжку, страждаючи при цьому від сильного болю. Вон Ґартман одружився з Аґнес Тауберт (1844–1877) 3 липня 1872 року в Шарлоттенбурзі. Після її смерті він одружився з Альмою Лоренц (1854–1931) 4 листопада 1878 року в Бремені. У шлюбі у нього народилося шестеро дітей.
Смерть[ред. | ред. код]
Він помер у Ліхтерфельд-Шаксдорф у 1906-му. Був похований та отримав почесну могилу у Колумбійському цвинтарі у Берліні.
Погляди[ред. | ред. код]
За Ґартманом, Всесвіт — продукт несвідомої світової «волі» (розвиваючи вчення Артура Шопенґауера). У праці «Феноменологія моральної свідомості» (1879) Гартман закликав до позбавлення від трьох ілюзій, характерних для людського світогляду: ілюзії земного щастя, ілюзії потойбічного щастя і ілюзії досягнення щастя в результаті історичного розвитку. Згадувався Леніним в роботі «Матеріалізм і емпіріокритицизм» (ПСС, т. 18, с. 61, 302-304).
Основний же висновок Едуарда Ґартмана - наступний:
Еволюція тягне за собою Всесвіт до знищення шляхом усвідомлення його нерозуму і недоцільності.[7]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Czech National Authority Database
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в Encyclopædia Britannica
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118546252 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ «Релігійна свідомість людства», 1882
Література[ред. | ред. код]
- Гартман, Едуард // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
Посилання[ред. | ред. код]
- Философский энциклопедический словарь/Под ред. Л. Ильичева и др. — М.: Сов. Энциклопедия, 1983.
- Философский словарь: Гартман [Архівовано 14 жовтня 2009 у Wayback Machine.] (рос.)
Див. також[ред. | ред. код]
 | Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |