Егіз Ксенія Борисівна

Егіз Ксенія Борисівна
рос. Ксения Борисовна Эгиз
Ім'я при народженні Хасинья Бераховна Койлю
Народилася 19 вересня 1855(1855-09-19) або 1854
Сімферополь, Російська імперія
Померла 1937
Сімферополь, Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка, СРСР
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність Викладачка
Батько Бераха Койлю
Нагороди
Медаль «За старанність»

Ксенія Борисівна Егіз (уроджена Койл; 1854[1], Сімферополь — 1937, Сімферополь) — суспільно-культурна караїмська діячка у сфері освіти, засновниця і керівниця приватної елементарної школи в Сімферополі. «Перша жінка просвітниця кримських караїмів»[2].

Перша караїмська жінка в Сімферополі, що закінчила шість класів російської гімназії й склала у чоловічій гімназії іспит на звання домашньої вчительки.

Нагороди[ред. | ред. код]

Караїми високо цінували свою вчительку: неодноразово влаштовували їй урочисті вшанування. У дні ювілеїв караїмські громади Сімферополя та Євпаторії підносили їй дорогі пам'ятні подарунки:

  • на честь 20-річчя учительській діяльності подарували їй діамантову брошку;
  • на честь 25-річного ювілею — золотий жетон, всипаний діамантами;
  • на честь 35-річчя піднесли подячну адресу і золотий медальйон, усипаний коштовними каменями.

За 35-річну корисну діяльність на ниві народної освіти Міністерством освіти Ксенія Борисівна була нагороджена золотою медаллю і підвищеною пенсією в сумі 49 рублів 42 копійки на місяць.

Суспільно-культурна діяльність[ред. | ред. код]

До кінця своїх днів Ксенія Борисівна брала участь в караїмських громадських справах, бувши до 1925 року членкинею правління Сімферопольської караїмської громади, а в 19251931 рр. членкинею правління Кримського об'єднання караїмських громад (КримОКГ).

Публікація[ред. | ред. код]

  • Караимские песни (с нотами). — Караимская жизнь. — М., 1912. — № 10—11. — С. 13—15.
  • Из моих воспоминаний. — Бизым йол. — Симферополь, 1927. — С. 87.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Архивная страница // Известия Духовного управления религиозных организаций караимов Украины. — Евпатория, 2014. — № 12 (21). — С. 24
  2. Народна музика кримських караїмів. karai.crimea.ru. Громадська організація регіональна Національно-культурна автономія кримських караїмів Республіки Крим. Архів оригіналу за 27 травня 2021. Процитовано 27 травня 2021.

Література[ред. | ред. код]

  • Лебедєва Е. І. Нариси з історії кримських караїмів-тюрків. — Сімферополь, 2000. — 116 с.
  • Б. С. Ельяшевич. Караїмська біографічний словник (з кінця VIII ст. До 1960 р). // Караїми. 2-e видання. — Москва: РАН, 1993. — С. 234—236