Евфуїзм
Евфуї́зм (дав.-гр. ευϕυης — високий, обдарований) — пишномовний літературний стиль, перенавантажений риторичними фігурами, тропами, метафорами. Склався в англійській бароковій літературі наприкінці 16 сторіччя.[1] Назва терміну походить від Евфуеса — героя романів англійського письменника Дж. Лілі.
Існували аналогічні напрямки і в літературі Франції — прецинозна література, Іспанії — культизм, Італії — маринизм. В українській літературі тенденція велемовної бундючності найбільш проявилась у добу більшовицького режиму:
 | Хто ж те сонце? То улюблений і рідний Сталін, батько всіх народів (П. Тичина) |  |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Велика радянська енциклопедія. Архів оригіналу за 21 червня 2011. Процитовано 28 квітня 2009.
Посилання[ред. | ред. код]
- Евфуїзм // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 312.
|
