Евандер Холіфілд (англ.Evander Holyfield; 19 жовтня1962; Атмор, Алабама) — американський боксер-професіонал, багаторазовий чемпіон світу в важкій і першій важкій категоріях (організацій WBA, WBC, IBF), бронзовий призер Олімпійських ігор в Лос-Анджелесі в 1984 році. Єдиний боксер, що виграв 4 рази пояс чемпіона світу у важкій ваговій категорії. Загалом переміг 9 бійців за титул чемпіона світу у важкій вазі та 5 бійців за титул чемпіона світу у першій важкій вазі[1][2]. 14 разів BoxRec ставив Холіфілда в десятку найкращих важковаговиків світу за підсумком року, в тому числі на перше місце — в 1990, 1991 та 1996 роках[3]. Також BoxRec поставив його на перше місце серед бійців першої важкої ваги за підсумком 1985, 1986 та 1987[4].
Влітку 1964 року наймолодший з дев'яти дітей Холіфілд і його сім'я переїхали до Атланти. Він захопився боксом у віці 12 років і виграв турнір з боксу Бойс Клаб. У 13 років він кваліфікувався для участі в його перших Олімпійських молодіжних іграх Junior. У віці 15 років Холіфілд став чемпіоном Південно-Східного Регіону, вигравши цей турнір і отримавши нагороду найкращого боксера. До 1984 року він досяг 160 перемог з 76 нокаутами і отримав лише 14 поразок.
Коли йому було 20 років, Холіфілд представляв США в Панамериканських іграх в Каракасі, Венесуела, де він завоював срібну медаль після програшу кубинському чемпіону світу Пабло Ромеро.
1984 року здобув бронзову медаль Олімпійських ігор в напівважкій вазі.
Цього ж року завоював національну нагороду - Золоті рукавиці.
Професійну карє'ру почав у листопаді 1984 року у першій ваговій категорії. У 1986 році в 15-раундовому бою став чемпіоном світу за версією WBA, перемігши за рішенням суддів Дуайта Мохаммеда Каві.
У 1987 році захистив свій титул в бою з Генрі Тілманом. У тому ж році переміг також Ріки Парки і став чемпіоном за версією IBF. У серпні 1987 року захистив титули у бою з Оссі Окассіо.
В грудні 1987 року більш переконливо переміг Дуайта Мохаммеда Каві, цього разу нокаутом у 4-му раунді.
У 1988 році завершив об'єднання титулів, перемігши Карлоса Де Леона. Евандер Холіфілд став першим абсолютним чемпіоном в першій важкій вазі (WBC, WBA, IBF).
Після цього Евандер Холіфілд вирішив піднятися у важку вагу з результатом 18 перемоги та 0 поразок у першій ваговій категорії.
16 липня1988 року переміг Джеймса Тілліса у свойєму першому бою у важкій ваговій категорії.
Після шести перемог Холіфілд отримав шанс поборотися за чемпіонат світу у важкій ваговій категорії одразу трьох федерацій - WBC, WBA, IBF. Його суперником був Джеймс Бастер Дуглас. 25 жовтня1990 року Холіфілд нокаутував Бастера у третьому раунді.
Царювання Холіфілда у важкій категорії тривало до 11 листопада1992 року, коли Ріддік Боуї відібрав у нього пояси за очками. Через рік Ріддік був змушений віддати Холіфілду пояси WBA та IBF (Ріддік Боуї раніше відмовився від пояса WBC). Холіфілд повернувся на трон лише на короткий час - програв вже свій перший захист титулів Майклу Мурері.
4 листопада1995 року відбувся третій бій з Боуї. Холіфілд в цьому бою перемагав і йому вдалося послати Ріддіка на настил (перший раз у кар'єрі Ріддіка), проте, у 9 раунді в ході обміну отримав потужний удар від Ріддіка, який започаткував кінець Холіфілду. Евандер Холіфілд зазнав третьої поразки, і здавалося, що його кар'єра підходить до кінця.
Однак 9 листопада1996 отримали шанс поборотися за пояс WBA. Його суперником був Майк Тайсон. Експерти вважали, що Залізний Майк рознесе Холіфілда. Однак в 11 раунді рефері мусив зупинити бій і оголосити переможником Холіфілда.
28 червня1997 відбувся бій-реванш. Майк Тайсон не мав уявлення як боротися з Холіфілдом і програвав за очками. У третьому раунді у відповідь на неодноразові удари головою відкусив Холіфілду шматок вуха. Бій закінчився перемогою Евандера після дискваліфікації Майка.
У наступному поєдинку Холіфілд бив колишнього свого переможця - Майкла Мурера, вигравши цього разу пояс IBF.
13 червня1999 об'єднано пояси WBC, WBA і IBF між Евандером Холіфілдом і Ленноксом Льюїсом. Хоча Люїс домінував в бою, судді присудили нічию. Організовано бій реванш. Цього разу Холіфілд бився набагато краще, але було зрозуміло, що молодший Люїс має перевагу. На думку багатьох експертів Холіфілд був кращим, але судді присудили перемогу Ленноксу Льюїсу.
У наступному поєдинку Холіфілд виграв вакантний пояс WBA з Джоном Руїсом, але втратив його у реваншу.
44 перемоги (29 нокаутом, 13 за рішенням суддів, 1 дискваліфікація), 10 поразок (2 нокаутом, 8 за рішенням суддів), 2 нічиїх, 1 бій визнаний не відбувшимся
Захистив титул чемпіона світу у важкій вазі за версією WBF. Бій було припинено через розсічення лівого ока Холіфілда внаслідок випадкового зіткнення головами у другому раунді.
Втратив титули чемпіона світу у важкій вазі за версіями WBA та IBF. Змагався за титул чемпіона світу у важкій вазі за версією WBC та вакантний IBO титул.
США
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
