Дідьє Кело
| Дідьє Кело | |
|---|---|
| фр. Didier Queloz | |
.jpg) | |
| Ім'я при народженні | фр. Didier Patrick Queloz |
| Народився | 23 лютого 1966 (58 років) Лозанна, Швейцарія |
| Країна |  Швейцарія |
| Діяльність | астроном, астрофізик, викладач університету |
| Галузь | астрономія |
| Відомий завдяки | астрономія |
| Alma mater | Женевський університет |
| Науковий керівник | Мішель Майор |
| Знання мов | англійська[1] |
| Заклад | Кембриджський університет, Женевський університет, Федеральна вища технічна школа Цюриха і Федеральна вища технічна школа Цюриха[2] |
| Членство | Лондонське королівське товариство[3], МАС і Папська академія наук[4] |
| Нагороди | |
Дідьє́ Кело́ (нар. 23 лютого 1966) — швейцарський астроном, лауреат Нобелівської премії з фізики 2019 року (спільно з Мішелем Майором та разом із Джеймсом Піблсом)[5][6]
У 1990 році закінчив фізичний факультет Женевського університету, в 1995 році здобув докторський ступінь.
У тому ж році, разом з Мішелем Майором опублікував доповідь про відкриття першої з екзопланет, що обертається навколо зорі головної послідовності — 51 Пегаса b.
Біографія[ред. | ред. код]
Дідьє Кело народився у Швейцарії 23 лютого 1966 року[7][8]. Навчався в Університеті Женеви, де 1990 року здобув ступінь магістра з фізики, а 1995 року захистив дисертацію доктора філософії під керівництвом Мішеля Майора[9].
1995 року Дідьє Кело і Мішель Майор виявили першу екзопланету на орбіті навколо зорі головної послідовності - 51 Пегаса b[10][11]. Планету було виявлено методом Доплера, тобто шляхом вимірювання малих періодичних змін променевої швидкості зорі, спричинених обертанням навколо неї. Променева швидкість зорі визначалась за допомогою ефекту Доплера, вимірюваного на надточному на той час спектрографі ELODIE[12]. За цей результат Майор і Кело отримали половину Нобелівської премії з фізики 2019 року «за відкриття екзопланети, що обертається навколо сонцеподібної зорі»[13].
Нагороди та визнання[ред. | ред. код]
- 1996: Balzers-Preis Швейцарського фізичного товариства[14]
- 1996: Медаль Міжнародного астрономічного союзу
- 2009:На його честь названий астероїд (177415) Queloz[fr].
- 2011: BBVA Foundation Frontiers of Knowledge Awards[15].
- 2013: Медіакомпанія «Thomson Reuters» включила Кело до свого списку найімовірніших кандидатів на отримання Нобелівської премії з фізики[16]
- 2017: Премія Вольфа з фізики[17]
- 2019: Нобелівська премія з фізики[18]
Джерела[ред. | ред. код]
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Дідьє Кело |
- Website von Didier Queloz [Архівовано 7 березня 2021 у Wayback Machine.]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://www.youtube.com/watch?v=EKcvtvy4DdE
- ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
- ↑ https://royalsociety.org/news/2020/04/outstanding-scientists-elected-as-fellows-and-foreign-members-of-the-royal-society/
- ↑ https://press.vatican.va/content/salastampa/it/bollettino/pubblico/2024/03/08/0198/00415.html
- ↑ Лауреатів Нобелівської премії з фізики оголосили в Стокгольмі. Радіо Свобода. 10 жовтня 2019. Архів оригіналу за 9 жовтня 2019. Процитовано 10 жовтня 2019.
- ↑ The Nobel Prize in Physics 2019. Nobelprize.org. Архів оригіналу за 22 травня 2020. Процитовано 8 жовтня 2019.(англ.)
- ↑ Vonarburg, Barbara (25 квітня 2015). Didier Queloz. PlanetS (амер.). National Centre of Competence in Research. Процитовано 9 жовтня 2019.
- ↑ Johnston, Hamish (8 жовтня 2019). James Peebles, Michel Mayor and Didier Queloz share Nobel Prize for Physics. Physics World (en-GB) . Процитовано 9 жовтня 2019.
- ↑ Curriculum Vitae Didier Queloz - website of the University of Geneva
- ↑ Mayor, Michael; Queloz, Didier (1995). A Jupiter-mass companion to a solar-type star. Nature. 378 (6555): 355—359. Bibcode:1995Natur.378..355M. doi:10.1038/378355a0.
- ↑ Overbye, Dennis (12 травня 2013). Finder of New Worlds. The New York Times. Процитовано 13 травня 2014.
- ↑ A. Baranne; D. Queloz; M. Mayor; G. Adrianzyk; G. Knispel; D. Kohler; D. Lacroix; J.-P. Meunier; G. Rimbaud (1996). ELODIE: A spectrograph for accurate radial velocity measurements (PDF). Astronomy and Astrophysics Supplement Series. 119 (2): 373—390. Bibcode:1996A&AS..119..373B. doi:10.1051/aas:1996251. Процитовано 9 жовтня 2019.
- ↑ Chang, Kenneth; Specia, Megan (8 жовтня 2019). Nobel Prize in Physics Awarded for Studies of Earth's Place in the Universe. The New York Times. Процитовано 8 жовтня 2019.
- ↑ SPG Preise 1991–2005 [Архівовано 9 жовтня 2019 у Wayback Machine.], sps.ch
- ↑ BBVA Foundation Frontiers of Knowledge Awards. Архів оригіналу за 8 липня 2012. Процитовано 27 вересня 2016.
- ↑ 2013 Predictions | ScienceWatch | Thomson Reuters. Архів оригіналу за 12 червня 2017. Процитовано 12 жовтня 2019.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 12 липня 2017. Процитовано 12 жовтня 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)(англ.) - ↑ The Nobel Prize in Physics 2019 (англ.). NobelPrize.org. Архів оригіналу за 25 липня 2020. Процитовано 8 жовтня 2019.
| |||||
|
