Дяченко Микола Миколайович
| Микола Дяченко Микола Миколайович Дяченко | |||
|---|---|---|---|
 Сержант | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження | 28 вересня 1992 (31 рік) Артемівськ, Донецька область, Українська РСР, СРСР | ||
| Смерть | 20 червня 2022 (31 рік) Новомихайлівка, Мар'їнська міська територіальна громада, Покровський район, Донецька область, Україна | ||
| Поховання | Микулинецький цвинтар | ||
| Громадянство |  Україна | ||
| Національність | українець | ||
| Військова служба | |||
| Приналежність | Україна | ||
| Вид ЗС |  Збройні сили | ||
| Формування | |||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | ||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
.svg){kind=small}
Микола Миколайович Дяченко (28 вересня 1992, м. Бахмут, Донецька область, нині Україна — 20 червня 2022, біля Новомихайлівки, Донецька область, Україна) — український військовослужбовець, сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Почесний громадянин міста Тернополя (2022, посмертно).
Життєпис[ред. | ред. код]
Служив в 54-ї окремій механізованій бригаді, командир 3-го розвідувального відділення-командир машини розвідувального взводу мотопіхотного батальйону 54-ї бригади.
Брав участь у боях під Донецьком, Мар'їнкою і Золотим. Загинув 20 червня 2022 року біля населеного пункту Новомихайлівка, що на Донеччині. Похований 25 червня 2022 року на Микулинецькому цвинтарі м. Тернополя.
Залишилася дружина та донька, які з початком повномасштабного російського вторгнення переїхали до Тернополя.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден «За мужність» III ступеня (18 липня 2023, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку[1]
- почесний громадянин міста Тернополя (22 серпня 2022, посмертно)[2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Указ Президента України від 18 липня 2023 року № 438/2023 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Рішення Тернопільської міської ради від 22 серпня 2022 року № 8/п17/02 «Про нагородження відзнаками Тернопільської міської ради».
Джерела[ред. | ред. код]
- Белякова, І. В останню путь проведуть за тисячі кілометрів від рідного дому. Прощаються із Миколою Дяченком // 20 хвилин Тернопіль. — 2022. — 24 червня.
- Терлюк, І. На Тернопільщині попрощалися з чотирма українськими захисниками // Суспільне Новини. — 2022. — 25 червня.
 | Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
