Дяченко Анатолій Миколайович (актор)
| Анатолій Миколайович Дяченко | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився | 20 березня 1959 Київ, Українська РСР | |||
| Помер | 13 липня 2005 (46 років) біля Вишгорода (Київська область) | |||
| Поховання | Байкове кладовище | |||
| Національність | українець | |||
| Громадянство |  СРСР Україна | |||
| Діяльність | актор, ведучий, шоумен, телеведучий | |||
| Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого | |||
| Роки діяльності | 1982—2005 | |||
| Дружина | Ольга Дяченко | |||
| IMDb | nm1117979 | |||
| | ||||
Анатолій Миколайович Дяченко (нар. 20 березня 1959, Київ — 13 липня 2005, Київ) — український актор театру та кіно, телеведучий, шоумен.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 20 березня 1959 року в Києві (Українська РСР). Закінчив Київський театральний інститут. Служив у Хабаровську в ансамблі пісні і танцю.
Був одним з учасників гумористичного клубу «Золотий гусак» (телепередача виходила на телеканалі «Інтер» та на «Першому національному телеканалі», після загибелі Дяченка також виходила на телеканалі «Прямий»)[1][2], у 2000 році вів телепередачу «З пивом по життю» на «Новому каналі» (перед цим, у 1999 році її вів Юрій Горбунов)[3][4][5]. Також був ведучим програми «3х4. Найкумедніше домашнє відео» (виробництво програми: Виробнича телевізійна студія «Пілот»[6]) на телеканалі «ICTV» (1997—1999)[7] та «Новому каналі» (2000—2005)[8], а після загибелі Дяченка програму вів Геннадій Попенко[9].
.jpg)
Жив в Києві. 13 липня 2005 року у Анатолія Дяченка, який перебував за кермом автомобіля, стався фатальний серцевий напад, що спричинило серйозну автокатастрофу біля Вишгорода. Разом із Дяченком їхав актор Володимир Ямненко, який теж постраждав в аварії[10]. Тіло Анатолія Дяченка було кремовано, а урну з прахом поховано на Байковому кладовищі (10 колумбарна ділянка, 2 ряд, 50°24′56″ пн. ш. 30°30′12″ сх. д. / 50.4157333° пн. ш. 30.5033417° сх. д.). У 2019 році померла мати актора Серафима Петрівна, її тіло було кремовано, а урну з прахом поховано поруч із прахом сина.
Фільмографія[ред. | ред. код]
Акторські роботи[ред. | ред. код]
- 1978 — Весільний вінок або одіссея Іванка
- 1988 — Острів скарбів
- 1990 — Імітатор
- 1990 — Сеніт зон
- 1991 — Круїз або розлучна подорож
- 1992 — Вишневі ночі
- 1992 — Сплачено наперед
- 1993 — Сад Гетсиманський (ТБ) — слідчий Донець;
- 2001 — На полі крові. Aceldama;
- 2001 — Слід перевертня;
- 2001 — Вечори на хуторі біля Диканьки (ТБ) — Чуб, батько Оксани;
- 2002 — Нероби (серіал) — Миша;
- 2002 — Снігове кохання, або Сон у зимову ніч;
- 2002 — Лялька (серіал);
- 2003 — Право на захист (серіал);
- 2003 — Снігова королева — сніговик;
- 2003 — За двома зайцями (ТБ) — Коля Коров'як;
- 2003 — Жіноча інтуїція — Анатолій Миколайович (також був сценаристом фільму);
- 2004 — Королева бензоколонки 2 (ТБ) — Панас Петрович;
- 2004 — Сорочинський ярмарок (ТБ) — Черевик;
- 2004 — Між першою і другою;
- 2004 — Убий мене! Ну, будь ласка (ТБ)
- 2005 — Золоті хлопці (серіал) — кухар Оскар;
- 2005 — Весела хата (серіал);
- 2006 — Утьосов пісня завдовжки з життя (серіал) — Шпінглер
Озвучування[ред. | ред. код]
Українською мовою:
- Абетка — читає текст (озвучення, Студія ТВ+)
- Анекдоти — читає текст (озвучення)
Російською мовою:
- Команда Діг — (російське озвучення, Борисфен-С)
- Нероби — читає текст (російське озвучення, Studio Bayrak)
Режисура[ред. | ред. код]
- 1988 — Поразка після перемоги
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Анекдот-клуб "Золотой гусь" (13.09.2002) - Интер (укр.), процитовано 22 липня 2022
- ↑ Перший національний презентував 26 нових проектів. detector.media (укр.). 28 липня 2010. Процитовано 22 липня 2022.
- ↑ С пивом по жизни (сериал 1999 – 2000). www.kinopoisk.ru. Процитовано 22 липня 2022.
- ↑ Оболонь. З пивом по життю - Новий канал. (18.08.2000.) (укр.), процитовано 22 липня 2022
- ↑ Z pyvom po zhyttiu, Novy Kanal, процитовано 22 липня 2022
- ↑ Производственная телевизионная студия "Пилот". uaport.net (рос.). Архів оригіналу за 22 липня 2022. Процитовано 22 липня 2022.
- ↑ Фрагмент передачі - 3 Х 4 - Найкумедніше Домашнє Відео. ICTV. 1998 (укр.), процитовано 22 липня 2022
- ↑ Новий, 2000 рік. 3х4: Найкумедніше домашнє відео (фрагмент 4) (укр.), процитовано 22 липня 2022
- ↑ Полтавчанин Геннадий Попенко в Киеве заработал на квартиру. Gazeta.ua.
- ↑ Людина, яка вміла сміятися…
Посилання[ред. | ред. код]
- Некрополі Києва [Архівовано 7 серпня 2009 у Wayback Machine.](рос.).
|
