Дядченко Григорій Кононович
| Григорій Кононович Дядченко | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Григорій Дядченко. Автопортрет, 1892 р. | ||||
| Народження | 26 вересня (8 жовтня) 1869[1] Кирилівка, Звенигородський повіт, Київська губернія, Російська імперія | |||
| Смерть | 25 травня 1921 (51 рік) | |||
| Київ, Київська губернія, Українська СРР | ||||
| Поховання | Байкове кладовище | |||
| Національність | українець | |||
| Країна |  Російська імперія | |||
| Жанр | портрет | |||
| Навчання | Петербурзька академія мистецтв | |||
| Діяльність | художник | |||
| Напрямок | пейзаж | |||
| Відомі учні | Невкритий Денис Никифорович | |||
| Твори | 1884-1919 | |||
| Роботи в колекції | Національний художній музей України | |||
| | ||||
 Дядченко Григорій Кононович у Вікісховищі | ||||
Григо́рій Ко́нонович Дя́дченко (26 вересня (8 жовтня) 1869, Кирилівка, Звенигородський повіт, Київська губернія, Російська імперія — 25 травня 1921, Київ, Київська губернія, Українська СРР) — український художник-реаліст.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 26 вересня (8 жовтня) 1869 року в селі Кирилівці Звенигородського повіту Київської губернії (тепер село Шевченкове Звенигородського району Черкаської області).
У 1884–1889 роках вчився в Київській рисувальній школі Миколи Мурашка, 1889–1894 роках — в Петербурзькій академії мистецтв.
Крім того, за роки навчання в академії одержав кілька нагород - срібних медалей, а за конкурсну картину «Зустріч променів» удостоївся звання класного художника 3-го ступеня. По завершенню навчання в академії 1895 року Григорій Дядченко повертається в Україну. За протекцією Миколи Івановича Мурашка розпочинає свою художньо-педагогічну діяльність у Київській рисувальній школі, а з 1901-го одночасно викладає також у Київському художньому училищі.
Від 1895 року викладав живопис і рисунок в Київській рисувальній школі. Серед його відомих учнів Михайло Козик та Василь Сильвестров.
У Києві з 1906 по 1919 рік проживав на Андріївському узвозі, 15, у, так званому, Замку Річарда — Левове серце.
Помер 25 травня 1921 року в Кирилівці де і був похований.
Творчість[ред. | ред. код]
Малював поетичні пейзажі, серед яких мотиви Кирилівки:
- «Зустріч променів», 1884;
- «Левада», «Портрет дівчинки», 1892
- серія «Село Кирилівка», «Річка Стугна», 1895
- «Вечір над Дніпром», «Київ. Вид на Поділ», 1912
- «Хмара над Дніпром», 1919
та портрети, що вирізнялись тонким психологізмом:
- Ф. Красицький, 1884
- «Голівка дівчини», 1892
- скульптор Ф. Балавенського, 1907 та інші.
Багато малюнків Дядченко виконав аквареллю та кольоровими олівцями.
-
«Подвір'я» -
«Портрет дівчинки»
Твори Г.К. Дядченко зберігаються в Національному художньому музеї України у Києві, Львівському музеї українського мистецтва, Полтавському художньому музеї, Харківському художньому музеї та у приватних колекціях.
Пам'ять[ред. | ред. код]
В 1971 році на будинку по вулиці Андріївський узвіз, 15 (Замок Річарда), де з 1909 по 1921 рік жив і працював художник встановлено меморіальну дошку (граніт, архітектор В. П. Лоботинський)[2].
В Музеї Однієї Вулиці демонструються роботи художника, написані в Замку Річарда.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ метрична книга
- ↑ Київ: Енциклопедичний довідник / за редакцією А. В. Кудрицького. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.
Посилання[ред. | ред. код]
- www.dyadchenko.com [Архівовано 28 вересня 2007 у Wayback Machine.]
Джерела[ред. | ред. код]
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1979. — Т. 3 : Гердан — Електрографія. — 551, [1] с., [26] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с. — С. 505.
|
