Дубравка (фільм)

Дубравка
Жанр мелодрама
Режисер Радомир Василевський
Сценарист Юрій Чулюкін
Радій Погодін
У головних
ролях
Ліна Бракніте
Нійоле Вікірайте
Віталій Фадєєв
Оператор Василь Кирбижеков
Микола Луканьов
Композитор Едуард Лазарев
Художник Євген Галей
Павло Холщевников
Кінокомпанія Одеська кіностудія
Тривалість 75 хв.
Мова російська
Країна СРСР СРСР
Рік 1967
IMDb ID 0346910

«Дубравка» — радянський художній фільм режисера Радомира Василевського. Знятий за мотивами однойменного оповідання Радія Погодіна на Одеській кіностудії в 1967 році.

Сюжет[ред. | ред. код]

У центрі картини — переживання дівчини-підлітка в перехідному віці.

У Криму, на березі Чорного моря живе дівчинка, на ім'я Дубравка. Вона грає в футбол, плаває в морі, бігає з хлопцями наввипередки, з нею постійно трапляються якісь пригоди. Але настає час, і Дубравка починає дорослішати. Вона немов в підвішеному стані: грати з хлопцями, возитися з малюками їй більше не дуже цікаво, а більш дорослі хлопці та дівчата не звертають на неї особливої ​​уваги, ставлячись до неї як до дитини (епізод з репетицією вистави «Снігова королева»).

У будинку Дубравки тимчасово поселяється Валентина Григорівна — красива молода жінка, яка приїхала відпочивати дикуном. Спочатку вона дуже подобається дівчинці, Дубравка буквально закохується в неї. Але потім сусід Дубравки — Петро Петрович, самотній батько двох дітлахів — і Валентина Григорівна переймаються один до одного симпатією, і Дубравка починає її сильно ревнувати. До того ж цей Петро Петрович часто жартує над Дубравкою, хоча і добродушно. Дівчинка не знає, куди подітися від вируючих в ній суперечливих почуттів, імпульсивно реагуючи на всі образливі, на її думку, слова на свою адресу. Водночас вона жадібно ловить найменші прояви щирої доброзичливості оточуючих.

Юна Дубравка до кінця фільму починає розуміти, що людські відносини вимагають участі й душевних витрат, і її безглузді конфлікти поступово починають вирішуватися самі собою. Вона мириться зі своїм дворовим суперником на прізвисько Утюг, знаходить взаєморозуміння з Петром Петровичем, відчуває, що незаслужено образила Валентину Григорівну.

У заключних сценах, коли вона проводжає своїх друзів в Ленінград або обіцяє повідомити Петру Петровичу адресу Валентини Григорівни, яка виїхала, Дубравка не тільки розширює межі свого нового світу, який географічно виходить за межі чорноморського пляжу, — вона і сама немов спливає з дитинства, залишаючи його кораблик позаду…

У ролях[ред. | ред. код]

Знімальна група[ред. | ред. код]

Фестивалі та премії[ред. | ред. код]

  • 1967 — Республіканський кінофестиваль: приз Ліна Бракніте за найкращу жіночу роль
  • 1970 — Головний приз Другого республіканського кінофестивалю

Посилання[ред. | ред. код]