Дорошенко Володимир Карпович
| Дорошенко Володимир Карпович | |
|---|---|
| Народження | 25 березня 1922 |
| Смерть | 18 березня 2019 (96 років) |
| Навчання | Національний університет «Львівська політехніка»  |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Львів |
Володи́мир Ка́рпович Дороше́нко (25 березня 1922, Вербівка, тепер Кіровоградська область — 18 березня 2019, Львів)[1] — архітектор. 1948 року закінчив Львівський політехнічний інститут. Працював у львівських філіалах проєктних інститутів «Теплоенергопроект», «Діпроміст», «Промбудпроект» та інших. Організовував персональні виставки акварельного живопису.
- Роботи
- Промислово-складський вузол на Сигнівці, нинішня вулиця Городоцька. Будівництво розпочато в радянський час. Співавтори архітектор Л. Омельченко, інженери Б. Данилейко, В. Ізотов[2].
- Реконструкція інтер'єру першого поверху Порохової вежі у Львові для потреб кафе. Реалізована на початку 1960-х років за проєктом відібраним на конкурсі. Співавтор Володимир Блюсюк[3].
- Реконструкція Порохової вежі у Львові для потреб Спілки архітекторів України у 1957—1963 роках за конкурсним проєктом. Співавтори А. Діятян, М. Юдкін.
- Кафе «Під левом» і «Старий Львів». Обидва — 1968 року.
- Поліграфічний комбінат видавництва «Вільна Україна» на вулиці Володимира Великого (1973, співавтори Б. Гапа, В. Цариник, А. Тукало)[2].
- дев'ятиповерховий житловий будинок на розі вулиць Стрийської і Сахарова[4].
- Інженерно-лабораторний комплекс «Львівенерго» (1982).
- Інженерний корпус управління магістральних нафтопроводів «Дружба» на нинішній вулиці Липинського (1984)[5].
- Архітектурна частина низки пам'ятників. Зокрема Миколі Кузнецову у Львові (1962, скульптори Василь Власов, Валентин Подольський, С. Рукавишніков[6], архітектор Михайло Каневський[7], Володимирові Леніну в Городку Львівської області (1974, скульптор А. Білостоцький)[8].
- Галерея робіт Володимира Дорошенка
-
Інженерний корпус управління магістральних нафтопроводів «Дружба» у Львові -
Будинок на вулиці Стрийській, 78 у Львові
- ↑ Помер Володимир Дорошенко — головний архітектор проекту реконструкції Порохової вежі. zuap.org. Західноукраїнський архітектурний портал. Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 25 березня 2022.
- ↑ а б Львів. Архітектурно-історичний нарис, 1989, с. 215—218.
- ↑ Шуляр А. М. 45 років Львівському Будинку архітектора // Архітектурний вісник. — 2004. — № 1—2 (21). — С. 47.
- ↑ Львів. Архітектурно-історичний нарис, 1989, с. 234.
- ↑ Львів. Архітектурно-історичний нарис, 1989, с. 237.
- ↑ Львів. Архітектурно-історичний нарис, 1989, с. 256.
- ↑ Выставка произведений художников западных областей Украины, посвященная 40-летию воссоединения украинского народа. — М. : Советский художник, 1980. — С. 32. (рос.)
- ↑ Памятники истории и культуры Украинской ССР, 1987, с. 234.
- Дорошенко Володимир Карпович // Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 218 . — ISBN 5-88500-071-9.
- Дзядик Н. М., Липка Р. М. Перші випускники архітектурної спеціальності Львівської політехніки післявоєнного періоду (1946—1951) // Архітектурний вісник. — 2004. — № 1—2 (21). — С. 34—35.
- Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог–справочник / АН УССР. Ин-т истории; Украинское общество охраны памятников истории и культуры; Редкол.: П. Т. Тронько (гл. ред.) и др. — Киев : Наукова думка, 1987. — 735 с. (рос.)
- Трегубова Т. О., Мих Р. М. Львів. Архітектурно-історичний нарис. — Київ : Будівельник, 1989. — 272 с.