Домінік Серафен
| Домінік Серафен | |
|---|---|
| фр. Dominique Séraphin | |
 | |
| Народився | 15 лютого 1747 Лонгві[1] |
| Помер | 5 грудня 1800 (53 роки) Лонгві |
| Країна | .svg){kind=small} Франція |
| Діяльність | ляльковик |
| Знання мов | французька |
Домінік Серафе́н, справжнє ім'я — Домінік-Серафен Франсуа (фр. Dominique–Séraphin François; нар. 15 лютого 1747, Лонгві – пом. 5 грудня 1800, Лонгві) — французький ляльковик, засновник театру тіней.
Біографія[ред. | ред. код]
Провів юність у Лонгві або Меці. Приєднався до трупи акторів і подорожував з нею до Німеччини та Італії, де навчився лялькарства.
1776 року він переїхав до Версалю, де створив свій театр тіней. Кілька разів театр відвідували представники королівської родини. 22 квітня 1781 року Серафен здобув для свого театру назву Spectacle des Enfans de France («Спектакль дітей Франції»). У 1784 році він переніс свій утеатр до галереї Валуа в Пале-Роялі.
1795 року одружився з жінкою старшою за себе, пара не мала дітей. Після смерті Серафена його небожі продовжили справу. 1857 року теар переїхав на бульвар Монмартр, де діяв до 1870 року.
З текстами основних п'єс Серафена можна ознайомитися в електронній бібліотеці «Галліка».
Театрові Серафена присвячений один із есеїв Антонена Арто, опублікований у збірці «Театр і його Двійник».
Література[ред. | ред. код]
- Edmond-Denis Manne, Charles Ménétrier : Galerie historique des comédiens de la troupe de Nicolet: notices sur certains acteurs et mimes qui se sont fait un nom dans les annales des scènes secondaires depuis 1760 jusqu'à nos jours N. Scheuring, 1869 — * Feu le théâtre de Séraphin, 1872, est un livre qui retrace l'historique de ce théâtre et qui apporte le répertoire des pièces d'ombres et de marionnettes qui y ont été représentées (voir en ligne [1])
- Théâtre de Séraphin ou les ombres chinoises, 1816, de Flamand-Grétry, Louis-Victor, est un ouvrage de lecture destiné aux enfants et qui présente des dialogues parlant des saynètes jouées dans ce théâtre et donnant de précieuses indications sur celles-ci. (voir en ligne [2] et [3]).
- Le Séraphin de l'enfance: recueil de pièces d'ombres chinoises, dédiées à la jeunesse, 1843, édité par Dembour et Gangel, présente quelques pièces d'ombres de ce théâtre (voir en ligne [4]).
- Bibliographie des marionnettes, 1926, de Paul Jeanne, propose une bibliographie (reprise ici) de certains ouvrages sur le théâtre Séraphin (voir en ligne [5]).
- Feu Séraphin, 1875, présente, outre l'histoire de ce théâtre, des pièces d'ombres et de marionnettes (citées dans Feu le théâtre de Séraphin) qui y ont été représentées (voir en ligne [6]).
Примітки[ред. | ред. код]
|
